У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алдошин Макси м Олекса ндрович Алдо шин 17 червня 1991 Миколаїв 7 серп

Алдошин Максим Олександрович
Алдошин Максим Олександрович;
Солдат
Загальна інформація
Народження	17 червня 1991; Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Смерть	7 серпня 2014 (23 роки); Красноармійськ, Донецька область, Україна
Alma Mater	(Миколаївський політехнічний коледж)
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Військова поліція
Формування	Миколаївський зональний відділ ВСП
Війни / битви	російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Алдошин).

Макси́м Олекса́ндрович Алдо́шин (17 червня 1991, Миколаїв — 7 серпня 2014, Красноармійськ, Покровський район, Донецька область) — український військовик, солдат Військової служби правопорядку Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Короткий життєпис

Народився 1991 року у місті Миколаїв. Навчався з 1998 по 2001 рік у Миколаївській ЗОШ номер 20. У 2001 році вступив до Миколаївської гуманітарної гімназії 41. Після 9 класу випустився у 2006 році і склав іспити в політехнічний коледж.

Закінчив Миколаївський політехнічний коледж, 2010 року поступив до Луганського університету ім. Дідоренка. З початком бойових дій на 5 курсі пішов за контрактом до лав ЗСУ.

Водій-стрілець взводу охорони та патрульно-постової служби Миколаївського зонального відділу ВСП.

6 серпня з Донецької прокуратури надійшло повідомлення — про можливі правопорушення на блокпосту поблизу Первомайська. Для з'ясування обставин виїхали майор юстиції (Михайло Кондратьєв), молодший сержант (Ігор Діордіца), старший солдат (Максим Трачук) та водій-солдат Максим Алдошин. Біля села Опитне УАЗ, яким він керував, потрапив в засідку терористів.

Після цього Кондратьєв наказав їхати до села Піски, неподалік залізничного мосту автомобіль потрапив під шквальний обстріл терористами з лісосмуги — з обидвох боків дороги. Майор Кондратьєв зазнав смертельного поранення в голову, інші вояки — різного ступеня тяжкості. Алдошин, незважаючи на поранення, намагався від'їхати, втрачаючи при цьому кілька разів свідомість. Зміг вивести автомобіль у безпечне місце, врятувавши цим життя двох співслужбовців, що перебували в автомобілі. Молодший сержант Діордіца надавав медичну допомогу іншим воякам, будучи серйозно пораненим у шию; на трьох була лише одна ампула з ліками, уколи робили, аж доки не зламалася голка. Під обстрілом терористів рятувальники вивезли Трачука та Діордіцу. Максима, який відповз на 400 метрів від місця події, знайшли пізніше та, важко пораненого, доставили у лікарню міста Красноармійська. Алдошин помер у військовому шпиталі.

10 серпня 2014 року похований на міста Миколаєва.

Без сина лишилась мама.

Нагороди

8 вересня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час Російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Вшанування пам'яті

3 жовтня 2014 року на території (Миколаївського політехнічного коледжу) посадили алею в пам'ять про Максима Алдошина — випускника закладу.
У Миколаєві на будинку за адресою , 24, де жив загиблий в АТО воїн, відкрили меморіальну дошку.
Портрет Максима Алдошина розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 24.
Вшановується 7 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії на Сході України.

Примітки

. Меморіал Героям України. Архів оригіналу за 17 травня 2021.
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 17 жовтня 2014.
В Николаеве на доме, где жил погибший в АТО герой, открыли памятную доску [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
В Міноборони вшанували загиблих українських захисників. Дзвін Пам'яті пролунав 25 разів…

Посилання

Указ Президента № 640/2014 [ 20 січня 2017 у Wayback Machine.]
Алдошин Максим Олександрович [ 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Хто, якщо не я! [ 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
Микола Романчук: Максим Алдошин загинув в ім'я того, щоб процвітала незалежна Україна
Немає в країні сім'ї такої, де б не пам'ятали свого Героя

[1] . Меморіал Героям України. Архів оригіналу за 17 травня 2021.

[2] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 17 жовтня 2014.

[3] В Николаеве на доме, где жил погибший в АТО герой, открыли памятную доску [ 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)

[4] В Міноборони вшанували загиблих українських захисників. Дзвін Пам'яті пролунав 25 разів…