Айла Ердуран тур Ayla Erduran народилась 22 вересня 1934 Стамбул турецька скрипалька Айла Ердурантур Ayla ErduranЗображе

Айла Ердуран (тур. Ayla Erduran; народилась 22 вересня 1934, Стамбул) — турецька скрипалька.

Айла Ердуран
тур. Ayla Erduran
Зображення
Основна інформація
Дата народження	22 вересня 1934(1934-09-22) (89 років)
Місце народження	Стамбул, Туреччина
Роки активності	1944 — тепер. час
Громадянство	Туреччина
Професія	скрипалька
Вчителі	^d і ^d
Інструменти	скрипка
Нагороди	, приз Бетховена
Премії	премія Гаррієт Коен-Ольги Верней
Файли у Вікісховищі

Виступала з провідними світовими оркестрами, такими як Лондонський філармонічний, Німецький симфонічний оркестр Берліна, Президентський симфонічний та Чеський філармонічний. Працювала з багатьма диригентами, у тому числі з Ернестом Ансерме, , , та іншими. Гастролювала з сольними концертами в Південній Кореї, США, Канаді, на Близькому Сході, Індії, Африці, Росії, Азербайджані та Туреччині. Виступи Ердуран транслювалися по радіо в Англії, Німеччині, Бразилії, Болгарії, Росії, Польщі, Нідерландах та США.

Біографія

Освіта

Айла Ердуран вчилася грі на скрипці в , давши перший концерт у віці 10 років. З 1946 по 1951 рік вона удосконалювала свою майстерність у під керівництвом Бенедетті і . Після цього вирушила до США, де пробула до 1955 року, її педагогами там були і . З 1957 по 1958 рік Ердуран вчилася в класі Давида Ойстраха в Московській консерваторії.

Кар'єра

Айла Ердуран працювала професоркою на кафедрі скрипки в Швейцарії в 1973—1990 роках, а також у магістратурі . Концертну діяльність Ердуран почала в Європі з виконання скрипкового концерту Глазунова в супроводі Варшавського філармонічного оркестру в Польщі. Як учениця Давида Ойстраха Ердуран була однією з шести переможців в 1957 році, де змагалися 120 скрипалів. У 1958 році виступ Ердуран на прем'єрі Концерту для скрипки з оркестром в Брюсселі захопив багатьох, включаючи королеву Бельгії . Крім концертів у Європі та в США, Ердуран здійснила свій перший великий гастрольний тур по Канаді в 1961—1962 роках, взявши участь у 160 концертах. Потім було турне по Близькому Сходу з турецьким Президентським симфонічним оркестром, з яким вона також виступала в різних частинах Анатолії. Після свого першого сольного концерту в Лондоні під акомпанемент Ердуран була удостоєна премії в 1964 році.

У 1965 році її виконання в Альберт-Холі в Лондоні транслювалося в прямому ефірі на Бі-бі-сі. Після африканського туру з турецькою піаністкою в 1968 році Ердуран була вручена в Нідерландах в 1970 році.

Айла Ердуран виступала в дуетах з відомими музикантами, такими як Ієгуді Менухін, Ігор Ойстрах та іншими.

Дискографія

(2003) Ayla Erduran Plays Brahms & Bruch
(2004) Ayla Erduran Plays Brahms
(2008) Ayla Erduran Archive Series 5: Live Recordings, 1958—2004

Нагороди і премії

Айла Ердуран отримала звання в 1971 році.
П'яте місце на конкурсі імені Генріка Венявського в 1957 році.
Премія Гаррієт Коен-Ольги Верней у 1964 році.
Приз Бетховена в Нідерландах у 1970 році.

Примітки

. СтартФильм.Ру. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
Ayla Erduran(англ.)l^{[недоступне посилання з червня 2019]}
. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.
Erduran Plays Brahms & Bruch^{[недоступне посилання з лютого 2022]}
Erduran Plays Brahms^{[недоступне посилання з лютого 2022]}
Erduran Archive Series 5: Live Recordings, 1958—2004^{[недоступне посилання з лютого 2022]}
. Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.

[1] . СтартФильм.Ру. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 5 травня 2018.

[2] . Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.

[Ayla_Erduran-3] Ayla Erduran(англ.)l^{[недоступне посилання з червня 2019]}

[4] . Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.

[5] Erduran Plays Brahms & Bruch^{[недоступне посилання з лютого 2022]}

[6] Erduran Plays Brahms^{[недоступне посилання з лютого 2022]}

[7] Erduran Archive Series 5: Live Recordings, 1958—2004^{[недоступне посилання з лютого 2022]}

[8] . Архів оригіналу за 16 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2018.