Азево-Салауське нафтове родовище

А́зево-Салау́ське на́фтове родо́вище — родовище нафти на території Татарстану, Росія. Адміністративно розташоване в Агризькому районі. Відноситься до Волго-Уральської нафтогазоносної провінції.

Азево-Салауське нафтове родовище

Характеристика

Продуктивними відкладами є теригенні пласти-колектори , , та горизонтів і карбонатні породи нижнього (турнейський ярус) та середнього (, та , а також башкирський ярус) горизонтів. На родовищі виявлено 50 покладів нафти, які контролюються невеликим куполоподібним підняттям. Теригенні колектори, складені пісковиками та алевролітами, належать до типу порових, середньо- та високоємких. Карбонатні колектори, складені вапняками різних структурних різностей, належать до типу тріщинно-порових, низько- та середньоємких, середньопроникних. Режим покладів тривко-водонапірний. Води представляють високомінералізовані розсоли хлоркальцієвого типу. Нафти девонських відкладів належать до типу сірчистих, парафінистих, смолистих. Нафти кам'яновугільних відкладів близькі до складу і належать до типу важких, високосірчистих, парафінистих, високосмолистих. За кількістю запасів родовище належать до категорії середніх.

Розробка

Родовище введене в промислову розробку в 1972 році. На родовищі виділено 3 експлуатаційних об'єкти, в тому числі 2 основних (девонські і бобриковські + тульський горизонти) та один обернений (каширський, верейський горизонти та башкирський ярус). Буріння здійснюється за трикутною мережею з відстанями між свердловинами 300×300 м. Система заводнення законтурна, внутрішньоконтурна, блокова та має природний режим. З метою збільшення КІН передбачено застосування гідродинамічних та геолого-фізичних методів ПНП.

Родовище складається з декількох ділянок:

• Азевська ділянка — розташована на території , на північній околиці села ; на півночі обмежена річкою , на півдні — річкою ; тут збудовано 6 свердловин;
• Салауська ділянка — розташована на території , простягається дугою від північної околиці села , далі через саме село до північної околиці села Мадьяр, далі простягається на південний захід майже до берега Нижньокамського водосховища; тут збудовано 74 свердловини.

Станом на 1993 рік на родовищі було пробурено 206 свердловин, в тому числі добувних 128, нагнітаючих 38 та 40 свердловин інших категорій. В розробці знаходяться пашийський, киновський, бобриковський та тульський горизонти. Річний видобуток нафти на 1992 рік становив 124,4 тисячі тонн. Поточний видобуток нафти 2,4 тонни за добу, рідини 15,2 тонни за добу. З початку розробки відібрано 3194,9 тисячі тонн нафти та 7530,6 тисячі тонн рідини. Заводнення становить 78,4 %. Коефіцієнт нафтовидобутку: проєктний 0,414, поточний на 1993 рік — 0,217.

Примітки

1. За В. Н. Дахновим
2. За В. А. Суліним

Посилання

• Про родовище на сайті «Нефтяники» [Архівовано 26 листопада 2012 у Wayback Machine.]