Володимир Олександрович Іщук (нар. 25 лютого 1950) — начальник Військ зв'язку Збройних сил України (1997—2001), пізніше у різні роки очолював Концерн РРТ, Заслужений працівник сфери послуг України.
Володимир Олександрович Іщук | |
---|---|
Генерал-лейтенант | |
Загальна інформація | |
Народження | 25 січня 1950 (74 роки) Вінниця |
Alma Mater | - Харківське вище військове командно-інженерне училище - Військова академія зв'язку |
Військова служба | |
Роки служби | 1967—2001 |
Приналежність | Україна |
Рід військ | Війська зв'язку |
Командування | |
Війська зв'язку України | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
Народився 25 січня 1950 року у м.Вінниця. У 1967 році з медаллю закінчив Вінницьку середню школу № 4 та вступив до Харківського вищого командно-інженерного училища, де в 1972 р., здобув освіту зі спеціальності «Системи авторизованого управління і зв'язок»
У 1982 р. закінчив Військову академію зв'язку (місто Ленінград).
З 1972 р. проходив службу на інженерних і командних посадах у різних округах: Забайкальському, Середньоазіатському, Туркестаннському, та Закавказькому. Службу в радянській армії закінчив на посаді начальника військ зв'язку загальновійськової армії.
У 1992 р. повернувся на батьківщину, був на посадах головного інженера Військ зв'язку, начальником штабу — першим заступником начальника Військ зв'язку Збройних сил України.
У 1997 р. призначений начальником зв'язку Збройних сил України — заступником начальника Генерального штабу ЗСУ.
В серпні 1998 року отримав чергове військове звання «генерал-майор».
У 2001 році звільнився з лав Збройних сил України.
У 2002—2007 роках очолюва Концерн Радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.
Протягом 2007—2009 років — генеральний директор ВАТ «Гідромеханізація».
В 2009 р. повернувся до Концерну РРТ, де до 2010 р. був виконуючим обов'язків гендиректора.
Упродовж 2010—2014 був радником гендиректора державного центру радіочастот.
У 2014 р. Володимир Іщук знову запрошений до Концерну РРТ на посаду першого заступника генерального директора. З 2015 р. — гендиректор концерну.
З листопада 2016 року на пенсії.
Примітки
- Указ Президента України від 3 грудня 1999 року № 1527/99 «Про відзначення нагородами України військовослужбовців та працівників Збройних Сил України»
- Указ Президента України від 16 листопада 2017 року № 369/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
- Указ Президента України від 23 серпня 1998 року № 925/98 «Про присвоєння військових звань»
Джерела
- Сторінка «Історія військ зв'язку» на сайті Всеукраїнського об'єднання учасників бойових дій та ветеранів військ зв'язку [ 7 травня 2022 у Wayback Machine.]
- Державні нагороди України. Кавалери та лауреати" (том VII)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Volodimir Oleksandrovich Ishuk nar 25 lyutogo 1950 19500225 nachalnik Vijsk zv yazku Zbrojnih sil Ukrayini 1997 2001 piznishe u rizni roki ocholyuvav Koncern RRT Zasluzhenij pracivnik sferi poslug Ukrayini Volodimir Oleksandrovich Ishuk General lejtenantZagalna informaciyaNarodzhennya25 sichnya 1950 1950 01 25 74 roki VinnicyaAlma Mater Harkivske vishe vijskove komandno inzhenerne uchilishe Vijskova akademiya zv yazkuVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1967 2001Prinalezhnist UkrayinaRid vijsk Vijska zv yazkuKomanduvannyaVijska zv yazku UkrayiniNagorodi ta vidznakiZasluzhenij pracivnik sferi poslug UkrayiniU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Ishuk ZhittyepisNarodivsya 25 sichnya 1950 roku u m Vinnicya U 1967 roci z medallyu zakinchiv Vinnicku serednyu shkolu 4 ta vstupiv do Harkivskogo vishogo komandno inzhenernogo uchilisha de v 1972 r zdobuv osvitu zi specialnosti Sistemi avtorizovanogo upravlinnya i zv yazok U 1982 r zakinchiv Vijskovu akademiyu zv yazku misto Leningrad Z 1972 r prohodiv sluzhbu na inzhenernih i komandnih posadah u riznih okrugah Zabajkalskomu Serednoaziatskomu Turkestannskomu ta Zakavkazkomu Sluzhbu v radyanskij armiyi zakinchiv na posadi nachalnika vijsk zv yazku zagalnovijskovoyi armiyi U 1992 r povernuvsya na batkivshinu buv na posadah golovnogo inzhenera Vijsk zv yazku nachalnikom shtabu pershim zastupnikom nachalnika Vijsk zv yazku Zbrojnih sil Ukrayini U 1997 r priznachenij nachalnikom zv yazku Zbrojnih sil Ukrayini zastupnikom nachalnika Generalnogo shtabu ZSU V serpni 1998 roku otrimav chergove vijskove zvannya general major U 2001 roci zvilnivsya z lav Zbrojnih sil Ukrayini U 2002 2007 rokah ocholyuva Koncern Radiomovlennya radiozv yazku ta telebachennya Protyagom 2007 2009 rokiv generalnij direktor VAT Gidromehanizaciya V 2009 r povernuvsya do Koncernu RRT de do 2010 r buv vikonuyuchim obov yazkiv gendirektora Uprodovzh 2010 2014 buv radnikom gendirektora derzhavnogo centru radiochastot U 2014 r Volodimir Ishuk znovu zaproshenij do Koncernu RRT na posadu pershogo zastupnika generalnogo direktora Z 2015 r gendirektor koncernu Z listopada 2016 roku na pensiyi PrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 3 grudnya 1999 roku 1527 99 Pro vidznachennya nagorodami Ukrayini vijskovosluzhbovciv ta pracivnikiv Zbrojnih Sil Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 16 listopada 2017 roku 369 2017 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini z nagodi Dnya nezalezhnosti Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 23 serpnya 1998 roku 925 98 Pro prisvoyennya vijskovih zvan DzherelaStorinka Istoriya vijsk zv yazku na sajti Vseukrayinskogo ob yednannya uchasnikiv bojovih dij ta veteraniv vijsk zv yazku 7 travnya 2022 u Wayback Machine Derzhavni nagorodi Ukrayini Kavaleri ta laureati tom VII