Італійське право лат Ius Italicum права які як виняток надавались у Римській імперії деяким провінційним містам на рівні

Італійське право (лат. Ius Italicum) — права, які як виняток надавались у Римській імперії деяким провінційним містам на рівні із правами італійських міст, а саме:

libertas — тобто право вільного ладу та самоврядування;

immunitas — звільнення від подушної і поземельній податі, якій підлягали інші провінційні міста$

надходження землі під Ius Quiritium, так що могли бути застосовані форми римського права на зразок , та ін.

Лише колонії отримували Ius Italicum. Це право виникло при імператорі Октавіані Августі, коли він за допомогою колоній ветеранів залучив до провінційних колонії вигнаних італіків і не бажав звузити їхні права. Коли вільний лад і звільнення від податків італійських міст припинилося, Ius Italicium все ще продовжувало існувати в провінціях; головна перевага його полягала у податкових пільгах.

Міста, що користувались Ius Italicum

Див. також

Квіритська власність

Джерела

Реальный словарь классических древностей^{[недоступне посилання з червня 2019]}