Іра нська кри за також знана як Іра но Азербайджа нська кри за або Азербайджанська криза перс غائله آذربایجان трансліт Q

Іра́нська кри́за (також знана як Іра́но-Азербайджа́нська кри́за або Азербайджанська криза (перс. غائله آذربایجان‎ трансліт.: Qaʾilih Âzarbâyjân)) — невдала спроба розширення радянської зони впливу на Іран наприкінці 1945 — у 1946 році.

Іранська криза, 1946

і Холодна війна

Південний Азербайджан після повернення до Ірану.

Дата:	листопад 1945 — 15 грудня 1946
Місце:	Іран, Мехабадська Республіка, Азербайджанська Народна Республіка
Результат:	перемога Ірану скасування Мехабадської Республіки скасування Азербайджанської Народної Республіки

Сторони

Іран

Мехабадська Республіка

Азербайджанська Народна Республіка
за підтримки:
СРСР

Командувачі

Реза Шах Пахлаві

Мустафа Барзані

#

Салахаддин Кязимов

Військові сили

12 750 Пешмерга піхоти та кавалерії

Курдські племена

Втрати

Невідомо

Сотні вбитих (Курдські міліціянти)

Невідомо

Загалом: 2 000 вбитих

Після початку Другої світової війни шах Ірану Реза Шах Пахлаві оголосив про нейтралітет Ірану. Після нападу Німеччини на СРСР 25 серпня Червона армія з північного заходу та британські війська із заходу й півдня розпочали вторгнення в Іран. Радянсько-британська інтервенція призвела до ентронізації Мохаммеда Реза Пахлаві. У підписаному в січні 1942 року тристоронньому договорі Іран отримав гарантії суверенітету й територіальної цілісності та забезпечення виведення радянських та британських військ протягом 6 місяців після закінчення війни. У вересні 1943 р. Іран оголосив війну Німеччині.

Після закінчення війни в 1945 році британські війська були виведені з Ірану, але СРСР не квапився. Сталін намагався отримати концесії для Радянського Союзу за для видобутку нафти в п'яти північних провінціях Ірану. Водночас СРСР намагався створити політичну базу в Ірані, співпрацюючи з лівими групами та Firqah-i Dimukrat, або . У грудні 1945 року за підтримки Радянського Союзу ліві активісти оголосили про створення маріонеткової сепаратистської автономної республіки Азербайджан, а 22 січня 1946 року незалежної Республіки Курдистан.

США і Велика Британія домоглися підпису Сталіна, 26 березня 1946 р., за яким радянські війська остаточно залишили Іран. Прорадянські політики були видалені з уряду, іранський парламент відхилив законопроєкт надання нафтових концесій Радянському Союзу, сепаратистські азербайджанські й курдські республіки були захоплені іранськими військовими.

Див. також

Примітки

Michael G. Lortz. (Chapter 1, Introduction). The Kurdish Warrior Tradition and the Importance of the Peshmerga. pp.27-29. [1] [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)

Бібліографія

André Fontaine, La guerre froide 1917—1991, Editions de la Martinière, 2004, (фр.)
George Lenczowski, «The Communist Movement in Iran», Middle East Journal, no. 1 (January 1947) pp. 29–45(англ.)
Archie Roosevelt, Jr., «The Kurdish Republic of Mahabad», Middle East Journal, no. 1 (July 1947), pp. 247–69(англ.)
William Linn Westermann: «Kurdish Independence and Russian Expansion», Foreign Affairs, Vol. 24, 1945—1946, pp. 675–686(англ.)
George Lenczowski, Russia and the West in Iran (1949)(англ.)

Посилання

at the

[kurdishwarrior-1] Michael G. Lortz. (Chapter 1, Introduction). The Kurdish Warrior Tradition and the Importance of the Peshmerga. pp.27-29. [1] [ 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)