Індекс розвитку людського потенціалу

Індекс людського розвитку (ІЛР) (до 2013 року «Індекс розвитку людського потенціалу» (ІРЛП), англ. Human Development Index, HDI) — інтегральний показник, що розраховується щорічно для міждержавного порівняння і вимірювання рівня життя, грамотності, освіченості і довголіття, як основних характеристик людського потенціалу досліджуваної території. Він є стандартним інструментом при загальному порівнянні рівня життя різних країн і регіонів. Індекс публікується в рамках програми розвитку ООН в звітах про розвиток людського потенціалу і був розроблений в 1990 році групою економістів на чолі з пакистанцем . Концептуальна структура індексу була створена завдяки роботі Амарт'я Сена. Індекс публікується ООН з 1990 року у щорічному звіті про розвиток людського потенціалу.

Індекс людського розвитку за країнами (на основі даних 2021 року, опублікованих у 2022 році).

0.900–0.950    0.850–0.899    0.800–0.849    0.750–0.799    0.700–0.749

0.650–0.699    0.600–0.649    0.550–0.599    0.500–0.549    0.450–0.499

0.400–0.449    ≤ 0.399    Немає даних

При підрахунку ІЛР враховуються 3 види показників:

1. Очікувана тривалість життя — оцінює довголіття.
2. Рівень грамотності населення країни (середня кількість років, витрачених на навчання) та очікувана тривалість навчання.
3. Рівень життя, оцінений через ВНД на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) в доларах США. 

Розроблена і науково обґрунтована узагальнена система показників, що характеризує кількісні та якісні характеристики соціально-економічної диференціації соціального розвитку, що включає: 

• коефіцієнт диференціації індексу розвитку людського потенціалу, що характеризує ступінь відмінності в соціально-економічному розвитку аналізованих країн, регіонів усередині країни, соціальних груп; 
• коефіцієнт диференціації індексу здоров'я (довголіття), що показує, наскільки стан здоров'я в одній країні, регіоні кращий, ніж в іншому; 
• коефіцієнт диференціації індексу освіти. Такий показник визначає ступінь перевищення рівня освіти населення в одній країні (регіоні або іншому об'єкті дослідження) над рівнем освіти (грамотності) населення іншої країни; 
• коефіцієнт диференціації індексу доходу, що визначає ступінь економічної диференціації аналізованих країн або регіонів; 
• коефіцієнт диференціації індексу смертності, як показник відмінностей у стані здоров'я порівнюваних країн або регіонів; 
• коефіцієнт диференціації рівня професійної освіти, що відображає відмінності в ступені охоплення навчанням другої і третьої ступені освіти в досліджуваних країнах або регіонах. 

У 2010 році сімейство індикаторів, які вимірюють ІЛР, було розширено, а сам індекс зазнав істотного коригування. На додаток до використовуваного ІЛР, який є зведеним показником, що спирається на середні статистичні дані і не враховує внутрішньої нерівності, були введені три нові індикатора: Індекс людського розвитку, скоригований з урахуванням соціально-економічної нерівності (ІЛРН), Індекс гендерної нерівності (ІГН) і індекс багатовимірної бідності (ІББ). 

Залежно від значення ІЛР країни прийнято класифікувати за рівнем розвитку: дуже високий (42 країни), високий (43 країни), середній (42 країни) і низький (42 країни) рівень. 

Топ 10 країн з найвищим ІЛР

Докладніше: Список країн за ІЛР

Місце		Країна	ІЛР
Станом на 2016	Відносно торішнього звіту		Станом на 2016	Різниця з попереднім періодом
1	▬	Норвегія	0.949	▲ 0.001
2	▲ (1)	Австралія	0.939	▲ 0.002
3	▬	Швейцарія	0.939	▲ 0.001
4	▬	Німеччина	0.926	▲ 0.002
5/6	▲ (1)	Данія	0.925	▲ 0.002
5/6	▲ (6)	Сінгапур	0.925	▲ 0.013
7	▼ (1)	Нідерланди	0.924	▲ 0.001
8	▬	Ірландія	0.923	▲ 0.003
9	▬	Ісландія	0.921	▲ 0.002
10/11	▼ (1)	Канада	0.920	▲ 0.001
10/11	▲ (1)	США	0.920	▲ 0.002

Див. також

• Список країн за індексом людського розвитку
• Індекс освіти

Примітки

1. Human Development Report 2021-22. Організація Об'єднаних Націй (англ.). 8 вересня 2022. Процитовано 21 травня 2023.

Література

• В. Кривошеїн. Індекс людського розвитку // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.283