Інген

Інген Рюкі (кит. 隱元隆琦; 7 грудня 1592 — 19 травня 1673) — засновник японської буддистської секти , каліграф і поет.

Інген
спр. китайська: 隱元隆琦
Народився	7 грудня 1592(1592-12-07) ^d
Помер	19 травня 1673(1673-05-19) (80 років) ^d, Уджі, преф. Кіото, Японія
Країна	імперія Мін Династія Цін
Місце проживання	^d ^d ^d ^d
Діяльність	художник, каліграф, поет, Бгікшу
Вчителі	^d і ^d
Відомі учні	^d, ^d, Q11495089?, Q1170461?, Q1042854? і ^d
Знання мов	китайська
Конфесія	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

За національністю був китайцем. Народився 1592 року у сучасному місті Фуцін Фучжоуської управи провінції Фуцзянь (тодішня імперія Мін). Отримав ім'я Лін Ценбін. Його батько зник, коли тому було 5 років. Коли Лінь Ценбіну виповнилося 20 років, він вирушив на пошуки свого батька, під час яких він досяг гори Путошань в провінції Чжецзян. У 28 років, після смерті його матері, він був висвячений на ченці школи Ліньцзі у храмі Ванфу на горі Хуанбо у провінції Фуцзянь, отримавши ім'я Іньюань Луньці. Вчителями Інгена були Міюнь Юаньу та Феїнь Тунхун.

У 1633 році став головним учнем Феїня, настоятеля монастиря Ванфу. 1637 року сам став настоятелем цього монастиря. Він обіймав посаду до 1642 року. Через чотири роки, в 1646 він знову став настоятелем монастиря. Під його керівництвом було завершено реконструкцію монастиря — зведено близько 30 нових монастирських споруд. Йому приписують перетворення храму Ванфу на потужний буддійський центр.

У 1654 році після неодноразових прохань Іцунена Сею він вирушив до Нагасакі (Японія) для проповідей серед громади китайських торгівців. Важливою причиною стало неспокій в рідних краях через заколоти і повстання. Став відомий в Японії як Інген Рюкі. Мав конкретну мету допомогти розвинутися трьом китайським храмам в Нагасакі — Кофуку-дзі, Фукусай-дзі та Софуку-дзі. Багато японців, серед яких був колишній імператор Ґо-Мідзуноо, почувшии про проповідь Інгена Рюкі, вирушили до Нагасакі, щоб побачити вчителя. Деяка їх частина, зокрема , , , приєдналася до його спільноти та стала учнями. Сам Інген не планував довго залишатися у Японії. Проте група японських учнів переконала його не повертатися до Китаю.

Послідовники змогли домогтися для Інгена офіційного дозволу вирушити до Кіото, де Інген мав стати новим настоятелем храму Месін-дзі, проте не зміг цього зробити через спротив школи Ріндзай. Тому разом з близько 30 ченцями та ремісниками заснував школу Обаку. У 1661 році в місті Удзі фундує головний храм цієї школи Мампуку-дзі, що є японським варіантом назви монастиря Ванфу. 1669 року відійшов від справ. Помер 1673 року у храмі Мампуку-дзі.

Творчість

Доробок Інгена Рюкі охоплює 35 робіт. Представлено у 46 публікаціях 4 мовами та у 226 бібліотечних фондах. Вже в Китаї був відомий як поет.

В каліграфії поєднував масивні та товсті лінії, що виконував напрочуд плавно, з витонченість, що, не втрачала при цьому в силі і жіттєвості. Усі частини його робіт становлять нероздільне, єдине ціле, поєднане вмілими рухами кінчика пензля. Був майстром каліграфії, який познайомив Японію з каліграфічним стилем епохи Мін. Його стиль став зватися китайським, був популярним в період Едо.

Також познайомив японців з китайською чайною церемонією, його учень байсао створив різнови японської чайної церемонії відомої як (від сорту чаю сентя).

Примітки

1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
   d:Track:Q47757534d:Track:Q2826570

Джерела

• Stephen Addiss: Obaku: Zen Paintings and Calligraphy. 1978
• Red. Stephan Schuhmacher i Gert Woerner. The Encyclopedia of Eastern Philosophy and Religion. Shambala. Boston, 1989
• Nussbaum, Louis Frédéric and Käthe Roth. (2005). Japan Encyclopedia. Cambridge: Harvard University Press. ; OCLC 48943301