Імуноаналіз

Імуноаналіз — це біохімічний тест, який вимірює наявність або концентрацію макромолекули або невеликої молекули в розчині за допомогою антитіла (зазвичай) або антигену (іноді). Молекулу, виявлену в результаті імунологічного аналізу, часто називають «аналітом» і в багатьох випадках є білком, хоча це можуть бути і інші види молекул різного розміру та типу, за умови, що відповідні антитіла, які мають належні властивості для розробленого аналізу. Аналіти в біологічних рідинах, таких як сироватка або сеча, часто вимірюються за допомогою імуноаналізів у медичних та дослідницьких цілях.

Імуноаналізи бувають різних форматів та варіантів. Імуноаналізи можна проводити в кілька етапів, додаючи реагенти, змиваючи або відокремлюючи в різних точках аналізу. Багатоетапні аналізи часто називають сепараційними імуноаналізами або гетерогенними імуноаналізами. Деякі імуноаналізи можна проводити, просто змішуючи реагенти та зразок та проводячи фізичне вимірювання. Такі аналізи називаються однорідними імуноаналізами, або рідше несепараційними імуноаналізами.

Використання часто застосовується в імуноаналізах. Калібратори — це розчини, які, як відомо, містять аналіт, про який йде мова, і концентрація цього аналіту загальновідома. Порівняння реакції аналізу на реальну пробу з реакцією аналізу, яку виробляють калібратори, дозволяє інтерпретувати силу сигналу з точки зору присутності або концентрації аналіту у зразку.

Принцип

Імуноаналізи покладаються на здатність антитіла розпізнавати і зв'язувати конкретну макромолекулу в тому, що може бути складною сумішшю макромолекул. В імунології конкретна макромолекула, пов'язана антитілом, називається антигеном, а ділянка антигену, з якою антитіло зв'язується, називається епітопом.

У деяких випадках імуноаналіз може використовувати антиген для виявлення антитіл, які розпізнають цей антиген, у розчині. Іншими словами, в деяких імуноаналізах аналітована речовина може бути антитілом, а не антигеном.

На додаток до зв'язування антитіла з його антигеном, іншою ключовою особливістю всіх імуноаналізів є засіб для отримання вимірюваного сигналу у відповідь на зв'язування. Більшість, хоча і не всі, імуноаналізи включають хімічне зв'язування антитіл або антигенів з якоюсь міткою, що виявляється. У сучасних імуноаналізах існує велика кількість міток, які дозволяють виявляти різними способами. Багато етикеток можна виявити, оскільки вони або випромінюють, або змінюють колір у розчині, флуоресціюють під світлом або можуть спонукатись випромінювати світло.

Бібліографія

• Berson S. A., Yalow R. S., Bauman A., Rothschild M. A. and Newerly K., Insulin-I131 metabolism in human subjects: demonstration of insulin binding globulin in the circulation of insulin treated subjects, Journal of Clinical Investigation, vol. 35, no. 2, 170—190 (1956)
• Yalow R. S. and Berson S. A., Immunoassay of endogenous plasma insulin in man, Journal of Clinical Investigation, vol. 39, no. 7,1157-1175 (1960)
• Yalow R. S. and Berson S. A., Immunoassay of plasma insulin in man, Diabetes, vol. 10, no. 5, 339—344 (1961)
• Wide L. and Porath J., Radioimmunoassay of proteins with the use of Sephadex-coupled antibodies, Biochimica et Biophysica Acta — General Subjects, vol. 130, no. 1, 257—260 (1966)
• Nakane P. K. and Pierce G. B. Jr., Enzyme-labeled antibodies for the light and electron microscopic localization of tissue antigens, Journal of Cell Biology, vol. 33, no. 2, 307—318 (1967)
• Avrameas S., Coupling of enzymes to proteins with glutaraldehyde. Use of the conjugates for the detection of antigens and antibodies, Immunochemistry, vol. 6, no. 1, 43-52 (1969)
• Engvall E. and Perlmann P., Enzyme-linked immunosorbent assay (ELISA). Quantitative assay of immunoglobulin G, Immunochemistry, vol. 8, no. 9, 871—874 (1971)
• van Weemen B. K. and Schuurs A. H. W. M., Immunoassay using antigen-enzyme conjugates, FEBS letters, vol. 15, no. 3, 232—236 (1971)
• van Weemen B. K. and Schuurs A. H. W. M., Immunoassay using hapten-enzyme conjugates, FEBS letters, vol. 24, no. 1, 77-81 (1972)
• Pittman J. A. Jr., RIA: An historical note, Clinical Chemistry, vol. 19, no. 7, 793 (1973)
• van Weemen B. K. and Schuurs A. H. W. M,, Immunoassay using antibody-enzyme conjugates, FEBS letters, vol. 43, no. 2, 215—218 (1974)
• Voller A., Bidwell D. E. and Engvall E., A microplate method of enzyme-linked immunosorbent assay and its application to malaria, Bulletin of the World Health Organization, vol. 51, no. 2, 209—211 (1974)
• Voller A., Bidwell D. E. and Bartlett A., Enzyme immunoassays in diagnostic medicine, Bulletin of the World Health Organization, vol. 53, no. 1, 55-65 (1976)
• Yalow R. S., Citation Classic, Current Contents, 14, 98 (1977)
• Yalow R. S., Radioimmunoassay: a probe for the fine structure of biologic systems, Science, vol. 200, no. 4347, 1236—1245 (1978)
• Engvall E., Citation Classic, Current Contents, 12, 16 (1987)
• Voller A. and Bidwell D. E., Better health care with microplate ELISA, Citation Classic, Current Contents, 17, 14 (1989)
• Mujumdar R. B., Ernst L. A., Mujumdar S. R. and Waggoner A. S., Cyanine dye labeling reagents containing isothiocyanate groups, Cytometry, vol. 10, no. 1, 11-19 (1989)
• Yalow R. S., Remembrance project: origins of RIA, Endocrinology, vol. 129, no. 4, 1694—1695 (1991)
• Engvall E., Perspective on the historical note on EIA/ELISA by Dr. R. M. Lequin, Clinical Chemistry, vol. 51, no. 12, 2225 (2005)
• van Weemen B. K., The rise of EIA/ELISA, Clinical Chemistry, vol. 51, no. 12, 2226 (2005)
• Lequin R. M., Enzyme Immunoassay (EIA)/Enzyme-Linked Immunosorbent Assay (ELISA), Clinical Chemistry, vol. 51, no. 12, 2415—2418 (2005)
• Avrameas S., Historical background of the invention of EIA and ELISA, Clinical Chemistry, vol. 52, no. 7, 1430—1431 (2006)
• Hammarström S., Berzins K., Biberfeld P., Engvall E., Hammarström M.-L., Holm G., Troye-Blomberg M. and Wahlgren M., Peter Perlmann 1919—2005, Scandinavian Journal of Immunology, vol. 63, no. 6, 487—489 (2006)