Ільїн Володимир Адольфович

Володимир Адольфович Ільїн (рос. Влади́мир Адо́льфович Ильи́н; * 16 листопада 1947, Свердловськ, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Російської Федерації (1999). Лауреат Державної премії Російської Федерації (1999).

Ільїн Володимир Адольфович
рос. Владимир Ильин
Народився	16 листопада 1947(1947-11-16) (76 років) Свердловськ, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	^d (1969)
Роки діяльності	1969 — тепер. час
Батьки	Ільїн Адольф Олексійович
Брати / сестри	^d
IMDb	nm0407959
Нагороди та премії
Ніка Золотий орел (2018) Білий слон^[d] Кіношок ^d
Ільїн Володимир Адольфович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ільїн.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Ільїн Володимир.

Біографія

Народився в родині актора Адольфа Олексійовича Ільїна і лікаря-педіатра Зінаїди Борисівни Ільїної.

У 1969 році закінчив акторський факультет .

Працював в під керівництвом , в .

З 1974 по 1989 служив в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського під керівництвом Андрія Гончарова.

З 1989 року актор працює за договорами.

У січні 2021 року доданий до бази «Миротворця» за незаконий перетин державного кордону України та протиправне відвідування Автономної Республіки Крим в 2018 році. Цього ж року виконав роль в російському пропагандистському фільмі «Пригрів».

Фільмографія

• 1969 — Женя, Женечка і «Катюша» — солдат зі словами: «Фріци з тилу!»
• 1969 — Сини йдуть у бій — епізод
• 1973 — Веселий калейдоскоп — Качкін
• 1974 — Час її синів — шахтар
• 1979 — (фільм-спектакль) — Педро
• 1983 — Ціна повернення — Генка «Канделябр»
• 1986 — Мій улюблений клоун — Роман Самоновський
• 1987 — Час літати — Андрій Костянтинович, пасажир
• 1988 — Чорний коридор — Сергій Кропотов
• 1988 — Захисник Сєдов — Володимир Сєдов, відомий адвокат
• 1988 — Дубровський
• 1988 — Ворожіння на баранячій лопатці — Хомич
• 1989 — Аварія — дочка мента — Олексій Ніколаєв, батько Валерії
• 1989 — СВ. Спальний вагон — Петков
• 1990 — Рій — дурник Артюша, прийомний син Заварзіна
• 1990 — Похорон Сталіна — людина в пивній
• 1990 — Мій чоловік — іншопланетянин — Всеволод Аскольдович Китаєць, пацієнт Люсі, кінолог
• 1990 — Шапка — Фіма Рахлін, член Спілки письменників, автор 11 книг «про хороших людей»
• 1990 — Сукині діти — Лев Олександрович Бусигін (він же Льова)
• 1991 — Загублений в Сибіру — Віктор Іванович Малахов
• 1991 — Вовкодав — касир
• 1991 — Геніальна ідея — художник
• 1992 — Анкор, ще анкор! — капітан Ліховол, інтендант
• 1992 —  — Василь Іванович Цвєтаєв, старший прапорщик внутрішніх військ, один Макарова
• 1992 —  — Кліффорд, бухгалтер з Америки
• 1992 —  — Золін
• 1992 — Міняйли — Роланд Петрович Бабаскін, масовик-витівник
• 1992 —
• 1992 —  — дідусь Віки
• 1993 —  — Вова Бокин
• 1993 — Над темною водою — Володимир
• 1993 —  — годинниковий майстер
• 1993 —  — Герман Андрійович, колишній радянський журналіст
• 1994 —  — Голубєв, голова колгоспу
• 1994 —  — Кирик
• 1995 — Мусульманин — Геннашка, пастух
• 1995 —  — Петро Гаврилін
• 1995 —  — «новий росіянин»
• 1995 —  — Миша, приятель Миті, завсідник перегонів
• 1995 —  — «Пузир», слідчий
• 1995 —  — Яків Ратіс, дядько Петра, чоловік Олімпіади
• 1996 — Ревізор — Іван Кузьмич Шпекин, поштмейстер
• 1996 —  — Ла Юрьер
• 1998 —  — Ребров, саксофоніст
• 1998 —  — Семен Семенович Лямкін
• 1998 —  — Петро Яворський, лідер політичної партії (алюзія на Володимира Жириновського)
• 1998 —  — Звягін
• 1999 — Сибірський цирульник — Мокін, капітан, старший наглядач над юнкерами
• 1999 —  — Савельич, слуга Петра Гриньова
• 1999 —  — Дукин
• 2000 —  — Гарік, мафіозо
• 2000 — Марш Турецького — В'ячеслав Іванович Грязнов, заступник начальника МУР а (підполковник / полковник міліції), потім начальник МУРу (генерал-майор міліції)
• 2000 — Конвалія срібляста — Євген Місочкін, сержант міліції, батько Зої
• 2000 —  — дядько Саша («Суслик»), ад'ютант генерала, охоронець внучки президента
• 2000—2013 —  —
• 2000 — (новела «21:00») — Микола Іванович, депутат
• 2003 —  — Лук'ян Тимофійович Лебедєв, чиновник
• 2003 —  — Кепка
• 2004 —  — Тимофій, один матері Жені
• 2005 — Турецький гамбіт — Лаврентій Аркадійович Мізін, генерал, колишній шеф Ераста Фандоріна
• 2005 —  — Павло Гарібальдовіч Рауш, криміналіст на прізвисько «Горинич»
• 2005 —  — Олександр Громеко, вітчим доктора Живаго
• 2005 —  — Антей
• 2006 —  — Іван Микитович Смирнов
• 2007 —  — Малінін, майор держбезпеки
• 2007 —  — , російський полководець, генерал-фельдмаршал
• 2008 —  — , начальник розшукової поліції Санкт-Петербурга
• 2008 —  — Степан Молодцов (в наші дні)
• 2008 —  — Андрій Юхимович Рагін, доктор
• 2009 — Тарас Бульба — колишній кошовий отаман
• 2009 —  — Микола Іванович Ванюшин, головний редактор газети «Вільний Владивосток»
• 2009 —  — Павло Тюха
• 2009 —  — Михайло Михайлович Боркин, далекий родич Іванова та керуючий його маєтком
• 2010 — Стомлені Сонцем 2: Передстояння — Кирик
• 2010 —
• 2010 —  — Суворін, Лабух на прізвисько «Сувора»
• 2010 —  — Михайло Ілліч
• 2010 —
• 2011 —  — Кирик
• 2011 —  — Сергій Іванович Орлов, полковник міліції, начальник Шахова
• 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — «Сірий піджак», полковник КДБ з Москви
• 2011 —  — дід Калач
• 2011 —  — Павло
• 2011 —  — Жора
• 2012 — Білий тигр — полковник, начальник госпіталю
• 2012 — Свято під замком — Тарас Ефімич Бунько, батько Віри
• 2013 —  — генеральний директор А. А. Кащеєв
• 2013 —  — Овсій Овсійович
• 2014 —  — Друбич, менеджер Піддубного
• 2014 —  — Віталій Юхимович Суббота, полковник поліції, начальник відділу державного захисту свідків
• 2014 —  — Тимофій Федорович Шилов, начальник міста Плутска
• 2016 —  — Тимофій Федорович Шилов
• 2016 —
• 2016 —  — Михайло Андрійович
• 2017 — Час перших — , учений, інженер-конструктор, основоположник радянської космонавтики
• 2017 —  — сивий генерал
• 2017 —  — начальник колонії
• 2018 —  — Бергер
• 2019 — Чорнобиль. Зона відчуження. Фінал — Віктор Рябов
• 2021 — Пригрів — Давид Гуревич
• 2021 — Пробудження — Санич

Визнання і нагороди

• Премія кінофестивалю «Кінотавр» за найкращу чоловічу роль (1991, фільм «Сукині діти»)
• Приз кінофестивалю «Сузір'я» за найкраще виконання ролі другого плану (1993, фільм «Загублений в Сибіру»).
• Премія «Ніка» за найкращу чоловічу роль другого плану (1993, фільм )
• Приз фестивалю «Кіношок» за найкращу чоловічу роль (1993, фільм «Макаров»)
• Почесне звання «Народний артист Російської Федерації» (1999)
• Премія за найкращу чоловічу роль другого плану (1999, фільм «Сибірський цирульник»)
• Премія «Ніка», премія «Кінотавр» за найкращу чоловічу роль (1999, фільм )
• Державна премія Російської Федерації (1999, фільм «Сибірський цирульник»).
• Приз XXXI Московського міжнародного кінофестивалю за краще виконання чоловічої ролі (2009, )
• Премія «Ніка» (2010, за найкраще виконання чоловічої ролі ())

Примітки

1. . Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 25 червня 2018.
2. Володимир Ільїн, народний артист Росії: біографія, фотографія, фільмографія. [ 26 червня 2018 у Wayback Machine.] // kinoafisha.ua