Ізотермічний відпал сталей

Ізотермічний відпал — різновид відпалу ІІ роду. Полягає у нагріванні зазвичай легованої сталі, як і для повного відпалу, і порівняно швидкому охолодженні до температури 660…680 °C. При цій температурі призначають ізотермічне витримання протягом 3…6 годин для повного розпаду аустеніту, після чого проводять прискорене охолодження на повітрі. Ізотермічний відпал є найкращим способом зниження твердості й поліпшення обробки різанням складнолегованих сталей, наприклад 18Х2НЧВА.

Перевага цього методу полягає у скороченні тривалості процесу. Як правило, ізотермічному відпалу піддають поковки та сортовий прокат невеликих розмірів із цементованої легованої сталі.

Джерела

• Хільчевський В. В. Матеріалознавство і технологія конструкційних матеріалів: Навчальний посібник. — К.: Либідь, 2002. — 328с.
• Матеріалознавство [Текст]: підручник / [Дяченко С. С., Дощечкіна І. В., Мовлян А. О., Плешаков Е. І.] ; ред. С. С. Дяченко ; Харківський нац. автомобільно-дорожній ун-т. — Х. : ХНАДУ, 2007. — 440 с. —
• Лахтин Ю. М. Основы металловедения. — М.: Металлургия, 1988. — 320 с. (рос.)
• Будник А. Ф. Типове обладнання термічних цехів та дільниць: Навчальний посібник.^{[недоступне посилання з травня 2019]} — Суми: Вид-во СумДУ, 2008. — 212 с.
• Бучинський М. Я., Горик О. В., Чернявський А. М., Яхін С. В. ОСНОВИ ТВОРЕННЯ МАШИН / [За редакцією О. В. Горика, доктора технічних наук, професора, заслуженого працівника народної освіти України]. — Харків: Вид-во «НТМТ», 2017. — 448 с. : 52 іл.