Івченко Валерій Михайлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Івченко.

Валерій Михайлович Івченко — радянський, український і російський актор. Народний артист Української РСР (1980). Народний артист Російської Федерації (1994). Лауреат Державної премії СРСР (1980).

Валерій Івченко
Ім'я при народженні	Валерій Михайлович Івченко
Народився	20 листопада 1939(1939-11-20) Куп'янськ, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер	2 березня 2024(2024-03-02) (84 роки) Санкт-Петербург, Росія
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
IMDb	nm0412215
Нагороди та премії

Життєпис

Народився 20 листопада 1939 р. у м. Куп'янськ Харківської обл. Закінчив студію при Харківському академічному українському драматичному театрі імені Тараса Шевченка (1961) та режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого(1978).

У 1960—1973 та у 1976—1978 роках — актор Харківського академічного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. У 1973—1976 роках — актор Миколаївського художнього драматичного театру. З 1978 року — режисер факультету Київського театрального інституту У 1978—1983 роках — актор Київського академічного українського драматичного театру імені І.Франка.

З 1983 р. — актор Ленінградського академічного Великого Драматичного театру імені М. Горького (нині — Великий драматичний театр імені Г. О. Товстоногова).

Лауреат Державної премії СРСР 1980 року.

Фільмографія

• 1973 — («Щоб бути щасливим!»)
• 1979 — («Поїзд надзвичайного призначення») — Вернер
• 1980 — («Мужність») — Глухитько
• 1983 — («Чокан Валіханов») — Редедін
• 1984 — («З життя земського лікаря») — Григорій Іванович
• 1986 — («При відчинених дверях») — Кирило Михайлович Углов
• 1988 — («Минуле повернути») — майор фон Шварцберг, начальник німецького табору для інтернованих росіян

На студії «Укртелефільм» — Пола Джірарда в («Останньому засобі королів») (1983) та Ангола в (1986).

Фільмувася також в українських кінострічках:

• «Ігор Саввович» (1986, т/ф, 3 а),
• («Опік») (1988),
• («Балаган») (1990),
• («Рок-н-рол для принцес») (1990),
• («Мина Мазайло») (1991),
• («Тринь-бринь») (1994).

У виконанні В. Івченка записано на грамплатівки «Нічні концерти» Миколи Бажана, оповідання Г. Тютюнника.

Література

• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.273;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.544.

Посилання

• (рос.)