Іван Куліченко

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Куліченко.

Іва́н Іва́нович Куліче́нко (нар. 7 липня 1955, Дніпропетровськ) — народний депутат України 8-го скликання, Дніпропетровський міський голова з 2000 по 2014 роки, Президент Асоціації міст України, голова делегації України в Конгресі Місцевих та регіональних влад Ради Європи (Страсбург).

Куліченко Іван Іванович
Куліченко Іван Іванович
Міський голова Дніпропетровська
в.о. 27 квітня 1999 — 30 січня 2000 30 січня 2000 — 21 листопада 2014
Попередник	Микола Швець
Наступник	Борис Філатов
Народився	7 липня 1955(1955-07-07) (68 років) м. Дніпропетровськ
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Alma mater	Придніпровська державна академія будівництва та архітектури^[1]
Політична партія	Партія регіонів і Європейська Солідарність
Діти	дві доньки
Нагороди	Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня Орден «За заслуги» І ступеня Орден «За заслуги» ІІ ступеня Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Заслужений будівельник України Державна премія України в галузі архітектури
Куліченко Іван Іванович на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
8-го скликання
Блок Петра Порошенка	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
Картка на сайті Верховної Ради України

Куліченко є директором приватного підприємства науково-виробничого торговельного об'єднання «Україна» і «наказним отаманом Полтавської крайової козацької громади українського козацтва».

Політична кар'єра

2000 року — обраний Дніпропетровським міським головою, на виборах міського голови 2002, 2006, 2010 років був переобраний.

2010 року відмовився брати участь у молебені, що вшановував пам'ять жертв Голодомору.

У лютому 2011 року був одним із чиновників Дніпра, які, згідно з рішенням міської ради депутатів, мали отримувати щомісячну премію у розмірі своєї зарплатні.

2 вересня 2010 року вступив до Партії регіонів. того ж місяця, незважаючи на більшість однопартійців, заявив про необхідність мати лише одну офіційну мову — українську. До вступу до лав «регіоналів» був самовисуванцем, але мав підтримку БЮТ.

Іван Куліченко, тоді ще член партії Регіонів, разом з Євгеном Удодом був одним з організаторів насильницьких дій тітушок і антимайдану під час Революції гідності в Дніпрі.

22 лютого 2014 року, одразу після розстрілу на Майдані після наполягань місцевих жителів написав заяву про вихід з Партії регіонів.

З листопада 2014 року був народним депутатом Верховної ради від фракції «Солідарність» Порошенка.

Куліченко не був переобраний на парламентських виборах 2019 року, як незалежний кандидат цього разу не зміг отримати мандат у окрузі № 28. Цього разу за нього проголосувало 13,49% виборців округу.

Життєпис

Народився 7 липня 1955 року у Дніпропетровську. Після закінчення школи в 1972 році обрав професію будівельника і вступив до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту.

У 1979 після служби у ЗС СРСР, як інженер був прийнятий на роботу до управління капітального будівництва облвиконкому.

1986 — Куліченка призначили заступником голови планової комісії міськвиконкому. Вся його подальша доля пов'язана з роботою в органах місцевого самоврядування.

1990 — призначений заступником голови міськвиконкому, 1994 — першим заступником міського голови.

2000 — обраний мером Дніпропетровська.

2009 — у інституті (нині Придніпровська академія будівництва та архітектури) Куліченко захистив дисертацію і став кандидатом технічних наук. Куліченко має близько 20 наукових публікацій з питань будівництва та архітектури.

Державні нагороди

• Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1 грудня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю

• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2012)
• Орден «За заслуги» I ст. (2006)
• Орден «За заслуги» II ст. (2001)
• Орден «За заслуги» III ст. (2000)
• Орден святого благовірного князя Данила Московського ІІІ ступеня

• Орден Святого Станіслава ІІІ ступеня (2001)

• Лауреат Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» (2002)

Приватне життя

Іван Іванович Куліченко одружений. Дружину звуть Валентина Федорівна. Вона особистість не публічна. Під час роботи чоловіка у Верховній Раді не стала переїжджати до Києва, а залишилася в рідному Дніпрі.

У Івана Івановича та Валентини Федорівни Куліченко є дві дочки, а також три онуки.

Міські голови Дніпра
Попередник: Микола Швець	мер Дніпра 1999–2014	Наступник: Борис Філатов

Примітки

1. https://rus.lb.ua/file/person/1752_kulichenko_ivan_ivanovich.html
2. . Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
3. . Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
4. . Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
5. . Радіо Свобода. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
6. . Українська правда. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
7. . comments.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
8. . www.segodnya.ua. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
9. . espreso.tv. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 16 жовтня 2016.
10. . Українська правда. Архів оригіналу за 22 березня 2017. Процитовано 16 жовтня 2016.
11. . www.segodnya.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.
12. Указ Президента України від 1 грудня 2016 року № 533/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
13. . Патриархия.ru (рос.). Архів оригіналу за 11 лютого 2022. Процитовано 11 лютого 2022.