Єрня (поселення)

Пензенський археологічний комплекс п'ятьох поселень новокам'яної та бронзової доби у правобережній заплаві Сури в околицях Пензи.

Дослідження

Відкрито І. І. Васильєвим 1890 року. Найповніше досліджено Єрня, Калашний Затон, Целибуха, де проводилися розкопки Ноною Спригіною у 1928—1929 роках та Анатолієм Пряхіним у 1972 році.

Інвентар

У матеріальній культурі пензенських археологічних поселень відбиваються контакти населення лісостепової зони Надволжя з південними племенами Волзько-Донських степів.

В ході розкопок отримана значна колекція крем'яних знарядь — понад 500 екземплярів: скребки, ножі, наконечники стріл й копій, долота, тесла, проколки, струганки.

На деяких поселеннях присутні стародавні форми знарядь, характерні для епохи середньокам'яної доби: вкладні складових знарядь, наконечники стріл на ножеподібних пластинах, вістря й кінцеві скребки.

Ймовірно зі зруйнованого поховання біля Білого Омута зібрано 27 лощених дармовісок з сибірського лиственіта, що потрапили на поселення в результаті міжплемінного обміну.

До бронзової доби відносяться знахідки ливарних форм сокир й ножів, бронзовий наконечник списа, ножі, браслет і кручені підвіски.

Єрня

Багатошарове поселення Єрня містить матеріали усіх головних культур кам'яної та бронзової доби, що існували у Пензенській області: середньодонської, камської, балахнинської, волосівської, балановської, абашевської, зрубної, та поздняковської, що сукупно охоплює 4900-800 роки до Р. Х..

Єрня є колишнім озером на околиці Пензи між старим і новим річищами Сури, в лісі, між Соснівкою та Барковкою. Від російського єрик> єрня, річкова протока.

Калашний Затон

На поселенні зібрана кераміка:

• балахнинської культури 3500-3000 років до Р. Х.;
• розвиненого періоду зрубної культури 1500—1000 років до Р. Х..

Калашний Затон — заводь на річці Сура в районі міста Пензи. Згадується з початку XVIII сторіччя. Калач — затока округлої форми.

Целибуха

На поселенні виявлена кераміка

• ранньозрубної культури 1600—1400 років до Р. Х.;
• поздняковської культури 1500—1000 років до Р. Х..

Целинбуха, — озеро під Пензою. Разом з озерами Тонке, Довге, Повне, Шкарня, Осне й Сирінське, було старим річищем Сури. Назва, ймовірно, від чуваського щелен («зміїне») та пуха (численність чого-небудь): «Зміївщина».

Джерела

• Спрыгина Н. И. Стоянка первобытного человека в долине р. Суры близ г. Пензы. П., 1923

Ставицкий В. В. Пензенские поселения эпохи камня и бронзы // Из истории области. Вып. 3; Халиков А. Х. Древняя история Среднего Поволжья. М., 1969

• Ставицкий В. В.. Археологический комплекс поселений эпох неолита–бронзы в окрестностях Пензы / Пензенская энциклопедия. М.: Научное издательство «Большая Российская энциклопедия», 2001, с. 28

Примітки

1. Татьяна Белявская. Водоисточники Пензы, городские водоёмы и водотоки.