Єпархія Команів Понтійських лат Dioecesis Comanena Pontica закритий престол Константинопольського патріархату та титульн

Єпархія Команів Понтійських (лат.: Dioecesis Comanena Pontica) — закритий престол Константинопольського патріархату та титульний престол католицької церкви.

Історія

Комани Понтійські, руїни якої розташовані поблизу Гюменека в сучасній Туреччині, є стародавнім єпископським престолом римської провінції Понтус Полемоніако в цивільній єпархії Понта. Вона входила до Константинопольського патріархату і була суфраганкою . Місце знаходження задокументовано в патріархату до ХІІ століття.

Римський мартиролог, датований 11 серпня, згадує святого мученика Александра, філософа, наверненого в християнство, який зі смирення сповідував професію вугільника і якого святитель Григорій величав посланий єпископом до Комани. Той же Мартиролог згадує 22 травня святого Василіска, який, за словами Палладія Галатського, був єпископом Команським і зазнав мученицької смерті в Никомидії за часів імператора Максиміна Дая.

Про цю стародавню візантійську кафедру відомо кілька єпископів, четверо з яких, Елпідій, Протимій, Іоан I і Феодор , брали участь у Вселенських соборах свого часу. До них додаються: Петро, який у 458 році підписав лист єпископів Понтійського Полемонії до імператора Лева після вбивства Александрійського патріарха Протерія. ; Орміза, якого близько 460 р. було звинувачено в розслідуванні священика Лампета, засудженого синодом, проведеним Аліпієм Кесарійським; і Іоан II, який підписав лист митрополита Неокесарійського Стіліана проти Константинопольського патріарха Фотія, адресований Папі Стефану V. Сфрагістика повернула ім’я іншого єпископа Комани, Феодосія, який жив між Х і ХІ століттями.

З ХІХ століття Комани Понтійські зараховується до титульних єпископських престолів Католицької Церкви; місце було вакантним з 31 січня 1969 року.

Хронотаксис

Грецькі єпископи

Святий Александр † (близько 248 - близько 250 помер)
Святий Василіск † (? - близько 312 помер)
Елпідій † (згадується в 325 р.)
Протимій ? † (згадується в 431 р.)
Петро † (згадується в 458 р.)
Орміза † (згадується близько 460 р.)
Іоан I † (згадується 680 р.)
Теодор † (згадка 787 р.)
Іоан II ? † (згадується 891 р.)
Феодосій ? † (близько Х-ХІ ст.)

Титулярні єпископи

Хронотаксис Комани Вірменської також включає деяких єпископів цієї кафедри, оскільки в наведених джерелах ці два хронотакси не відрізняються.

Беніто Ласкано і Кастільо † (19 жовтня 1830 — 11 липня 1836 призначений єпископом Кордови)
Джон Вільям Кемплінг, MHM † (помер 13 травня 1925 - 23 вересня 1961)
Вісенте Фелісімо Майя Гусман † (29 листопада 1963 — 31 січня 1969 призначений єпископом Мачали)

Примітки

Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Parigi 1981, indice p. 498, voce Komana, Pontos.
З римського мартиролога:
У Гуменеку в Понті, що в сучасній Туреччині, святий Александр, відомий як il Carbonaio, єпископ, який, досягнувши особливого усвідомлення християнського смирення через філософію, був тоді возведений святим Григорієм Чудотворцем до осідку цієї Церкви, де засяяв не лише проповіддю, а й за те, що зазнав мученицької смерті у вогні.
Dialoghi sulla vita di san Giovanni Crisostomo, , XLVII, 38.
З римського мартиролога:
У Гуменеку в Понті, що в сучасній Туреччині, святий Василіск, єпископ і мученик.
Gli editori degli Acta Conciliorum Oecumenicorum (Concilium universale Ephesenum, in Acta Conciliorum Oecumenicorum, ed. E. Schwartz e J. Straub, Berlino-Lipsia 1922-1929) hanno attribuito il vescovo Protimio, che prese parte al del 431, alla diocesi di Comana Pontica. Studi successivi, a partire dalle diverse lezioni riportate dai manoscritti (E. Honigmann, Patristic Studies, Città del Vaticano 1953, pp. 74-77), hanno corretto Comana in , diocesi della . Sylvain Destephen, Prosopographie chrétienne du Bas-Empire 3. Prosopographie du diocèse d'Asie (325-641), Paris 2008, p. 827.
Ioannes, PmbZ nº 2717.
Theodoros, PmbZ nº 7594.
A questi vescovi Janin aggiunge anche il vescovo Teodoro I, che prese parte al concilio ecumenico del 553; lo stesso autore tuttavia assegna questo vescovo anche alla (DHGE XIII, col. 354). Nell'edizione critica degli atti conciliari, la sottoscrizione di Teodoro è accompagnata dall'espressione «episcopus Comanensium civitatis secundae Armeniae provinciae», che non lascia dubbi a quale sede appartenesse il vescovo Teodoro. Concilium universale Constantinopolitanum sub Iustiniano habitum, edidit Johannes Straub, volumen primum, «Acta Conciliorum Oecumenicorum» vol. IV/1, Berolini 1891, p. 230, nº 144.
Mansi, Sacrorum conciliorum nova et amplissima collectio, t. VII, col. 605.
, CIII, 92.
Ioannes, PmbZ nº 22826. Secondo Janin e gli editori della PmbZ, questo vescovo potrebbe anche appartenere alla sede omonima di .
Gustave Léon Schlumberger, Sigillographie de l'empire byzantin, 1884, p. 293. Theodosios, PmbZ nº 27945. Secondo gli editori della PmbZ, questo vescovo potrebbe appartenere anche alla sede omonima di
Vitalien Laurent invece, in base ad una lettura diversa del testo del sigillo, attribuisce il vescovo Teodosio alla in (V. Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/1, Paris, 1963, nº 546)..

Бібліографія

(лат.) , Oriens christianus in quatuor Patriarchatus digestus, Parigi, 1740, Tomo I, coll. 515-518
(лат.) , Series episcoporum Ecclesiae Catholicae, Graz, 1957, p. 442
Raymond Janin, v. 2. Comana, in «Dictionnaire d'Histoire et de Géographie ecclésiastiques», vol. XIII, Paris, 1956, coll. 354-355
(нім.) Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit, 1998-2013, edizione online (PmbZ)

Зовнішні посилання

(англ.) La sede titolare su Catholic Hierarchy
(англ.) La sede titolare su GCatholic

[1] Jean Darrouzès, Notitiae episcopatuum Ecclesiae Constantinopolitanae. Texte critique, introduction et notes, Parigi 1981, indice p. 498, voce Komana, Pontos.

[2] З римського мартиролога:
У Гуменеку в Понті, що в сучасній Туреччині, святий Александр, відомий як il Carbonaio, єпископ, який, досягнувши особливого усвідомлення християнського смирення через філософію, був тоді возведений святим Григорієм Чудотворцем до осідку цієї Церкви, де засяяв не лише проповіддю, а й за те, що зазнав мученицької смерті у вогні.

[3] Dialoghi sulla vita di san Giovanni Crisostomo, , XLVII, 38.

[4] З римського мартиролога:
У Гуменеку в Понті, що в сучасній Туреччині, святий Василіск, єпископ і мученик.

[5] Gli editori degli Acta Conciliorum Oecumenicorum (Concilium universale Ephesenum, in Acta Conciliorum Oecumenicorum, ed. E. Schwartz e J. Straub, Berlino-Lipsia 1922-1929) hanno attribuito il vescovo Protimio, che prese parte al del 431, alla diocesi di Comana Pontica. Studi successivi, a partire dalle diverse lezioni riportate dai manoscritti (E. Honigmann, Patristic Studies, Città del Vaticano 1953, pp. 74-77), hanno corretto Comana in , diocesi della . Sylvain Destephen, Prosopographie chrétienne du Bas-Empire 3. Prosopographie du diocèse d'Asie (325-641), Paris 2008, p. 827.

[6] Ioannes, PmbZ nº 2717.

[7] Theodoros, PmbZ nº 7594.

[8] A questi vescovi Janin aggiunge anche il vescovo Teodoro I, che prese parte al concilio ecumenico del 553; lo stesso autore tuttavia assegna questo vescovo anche alla (DHGE XIII, col. 354). Nell'edizione critica degli atti conciliari, la sottoscrizione di Teodoro è accompagnata dall'espressione «episcopus Comanensium civitatis secundae Armeniae provinciae», che non lascia dubbi a quale sede appartenesse il vescovo Teodoro. Concilium universale Constantinopolitanum sub Iustiniano habitum, edidit Johannes Straub, volumen primum, «Acta Conciliorum Oecumenicorum» vol. IV/1, Berolini 1891, p. 230, nº 144.

[9] Mansi, Sacrorum conciliorum nova et amplissima collectio, t. VII, col. 605.

[10] , CIII, 92.

[11] Ioannes, PmbZ nº 22826. Secondo Janin e gli editori della PmbZ, questo vescovo potrebbe anche appartenere alla sede omonima di .

[12] Gustave Léon Schlumberger, Sigillographie de l'empire byzantin, 1884, p. 293. Theodosios, PmbZ nº 27945. Secondo gli editori della PmbZ, questo vescovo potrebbe appartenere anche alla sede omonima di
Vitalien Laurent invece, in base ad una lettura diversa del testo del sigillo, attribuisce il vescovo Teodosio alla in (V. Laurent, Le corpus des sceaux de l'empire Byzantin, vol. V/1, Paris, 1963, nº 546)..