Єлизавета Майсенська

Єлизавета Майсенська (нім. Elisabeth von Meißen), також Єлизавета Тюринзька (нім. Elisabeth von Thüringen) або Єлизавета Веттін (нім. Elisabeth von Wettin), (нар. 22 листопада 1329 — 21 квітня 1375) — представниця династії Веттінів XIV сторіччя, донька маркграфа Майсену та ландграфа Тюрингії Фрідріха II та Маргарити Баварської, дружина бургграфа Нюрнбергу Фрідріха V.

Єлизавета Майсенська
нім. Elisabeth von Meißen
бургграфиня-консорт Нюрнбергу
Початок правління:	1350
Кінець правління:	21 квітня 1375
Попередник:	Єлизавета Геннеберзька
Наступник:	Маргарита Люксембурзька
Дата народження:	22 листопада 1329(1329-11-22)
Місце народження:	замок Вартбург, поблизу Айзенаху
Країна:	Священна Римська імперія
Дата смерті:	21 квітня 1375(1375-04-21) (45 років)
Поховання	^d
Чоловік:	Фрідріх V
Діти:	Єлизавета, Беатріса, Анна, Агнеса, Йоганн, Фрідріх, Маргарита, Катерина
Династія:	Веттіни, Гогенцоллерни
Батько:	Фрідріх II
Мати:	Матильда Баварська

Біографія

Народилась 22 листопада 1329 року у замку Вартбург, резиденції тюринзьких правителів. Стала первістком у родині маркграфа Майсену і ландграфа Тюрингії Фрідріха II та його дружини Маргарити Баварської, з'явившись на світ на сьомому році їхнього подружнього життя. Мала восьмеро молодших суродженців, з яких дорослого віку досягли брати Фрідріх, Балтазар, Людвіг і Вільгельм та сестри Беатріса й Анна. Їхній дід з материнського боку, Людвіг IV у той час володарював Священною Римською імперією.

Втратила матір у віці 16 років. Батько більше не одружувався. У 1347 році, після смерті тестя, йому була запропонована корона Німеччини, від якої він відмовився на користь Карла Люксембурга. Після кончини Фрідріха III у 1349 році брати Єлизавети правили землями разом.

У віці 25 років узяла шлюб із Фрідріхом Нюрнберзьким, трохи молодшим від неї. Весілля пройшло 7 вересня 1350 року. Наречений був єдиним сином правлячого бургграфа Нюрнбергу Йоганна II Покупця і восени 1357 року наслідував престол. Сучасники відзначали його миролюбність, але разом з тим і рішучість. У подружжя народилося восьмеро дітей:

• Єлизавета (1358 —1411) — дружина курфюрста Пфальцу Рупрехта, мала дев'ятеро дітей;
• Беатріса (близько 1360 або 1362 — 1414) — дружина герцога Австрії Альбрехта III, мала єдиного сина;
• Катерина (1361 — 1409) — у ранньому віці була заручена з Сигізмундом Люксембургом, настоятелька монастиря кларисинок у Гофі у 1391—1409 роках;
• Анна (близько 1364 — після 1392) — черниця у кларисинському монастирі у Зойслиці;
• Агнеса (? — після 1430) — дружина барона Фрідріха фон Дабера, згодом — настоятелька монастиря кларисинок у Гофі у 1409—1430 роках;

  Гайльсброннський монастир

• Маргарита (близько 1367 — 1406) — дружина ландграфа Гессену Германа, мала восьмеро дітей;
• Йоганн (близько 1369 — 1420) — бургграф Нюрнбергу у 1397—1420 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1398—1420 роках, був одружений з донькою імператора Священної Римської імперії Карла IV, Маргаритою, мав єдину дитину;
• Фрідріх (1371 — 1440) — бургграф Нюрнбергу у 1397—1427 роках, маркграф Бранденбург-Ансбаху у 1398—1440 роках, маркграф і курфюрст Бранденбургу у 1415—1440 роках, маркграф Бранденбург-Кульмбаху у 1420—1440 роках, був одружений з Єлизаветою Баварською, мав десятеро дітей.

Оскільки тривалий час у родині народжувались лише дівчатка, Фрідріх V отримав від імператора дозвіл передавати володіння по жіночій лінії. Згодом у сім'ї з'явилися двоє синів, після чого бургграф видав постанови, що забороняли поділ країни більш, ніж на дві частини, аби запобігти дробленню земель.

Подружжя покровительствувало Гайльсброннському монастирю, де згодом і було поховане у маркграфській крипті. Єлизавета померла 21 квітня 1375 року, Фрідріх пережив її більш, ніж на двадцять років.

Генеалогія

Альбрехт II

Маргарита Сицилійська

Гартман XI

Єлизавета Орламюнде

Людвіг II

Матильда Габсбург

Болеслав Суворий

Беатріса Бранденбурзька

Фрідріх I

Єлизавета Лобдебурзька

Людвіг IV

Беатріче Сілезька

Фрідріх II

Матильда Баварська

Єлизавета

Примітки

1. Генеалогія Єлизавети Майсенської [1] (англ.)
2. Вільгельм I у Саксонських біографіях [2] (нім.)
3. Schieckel, Harald, "Friedrich II." in: Neue Deutsche Biographie 5, 1961, стор. 520 [3] (нім.)
4. Günther Schuhmann: Friedrich V., Burggraf von Nürnberg. In: Neue Deutsche Biographie. Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, , стор. 523 [4] (нім.)
5. Профіль на Thepeerage.com [5] (англ.)
6. Генеалогія Беатріси Нюрнберзької [6] (англ.)
7. Dieter Veldtrup, Zwischen Eherecht und Familienpolitik. Studien zu den dynastischen Heiratsprojekten Karls IV. (Studien zu den Luxemburgern und ihrer Zeit, Bd. 2), Warendorf 1988.
8. Theodor Hirsch: Friedrich V., Burggraf von Nürnberg. In: Allgemeine Deutsche Biographie. Band 7, Duncker & Humblot, Leipzig 1877, стор. 373–375. [7] (нім.)
9. Гайльсброннський монастир [8] (англ.)

Посилання

• Правителі Саксонії (англ.)
• Профіль на Genealogics.org (англ.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Єлизавети Майсенської (англ.)
• Генеалогія Фрідріха V (англ.)