Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Єжи Казімеж Пайончковський Дидинський гербу Любіч народився 19 липня 1894 у Львові помер 6 грудня 2005 в pl дипломований

Єжи Пайончковський‑Дидинський

Єжи Пайончковський‑Дидинський

Єжи Казімеж Пайончковський-Дидинський гербу Любіч (народився 19 липня 1894 у Львові, помер 6 грудня 2005 в [pl]) — дипломований полковник Війська Польського, суперстолітник.

Єжи Пайончковський‑Дидинський
image
Народження19 липня 1894(1894-07-19)
Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Смерть6 грудня 2005(2005-12-06)[1] (111 років)
d, d, Камбрія, Північно-Західна Англія, Англія, Велика Британія
хвороба
Країнаimage Польська Республіка
image Велика Британія
Роки служби1915-1945
Званняполковник
Війни / битвиПерша світова війна і Друга світова війна
РідQ63532141?
Нагороди
image image image image image image image
image Єжи Пайончковський‑Дидинський у Вікісховищі

Біографія

Народився 19 липня 1894 року у Львові, в родині [pl] (1864—1943) та Ванди, уродженої Сенковських, гербу. Правдзіч (1865—1948), походив із дворянської родини з Видрни. Його брат [pl] (1900—1978), теж офіцер Війська Польського, художник, баталіст і військовий костюмер. Переїхавши до Сянока, де наприкінці 1901 року його батько став директором [pl], родина Пайончковських спочатку винаймала квартиру на першому поверсі вілли доктора Адольфа Бендля на [pl] (пізніше після розширення це було [pl]), а потім [pl] на залізничній станції [pl].

У 1912 році Єжи Пайончковський з відзнакою склав іспит на закінчення середньої школи в чоловічій гімназії CK у Сяноку (в його класі були, серед інших, [pl], [pl], [pl], [pl], [pl], [pl]). Того ж року розпочав студії права на юридичному факультеті Львівського університету Яна Казимира. Як правослухач постановою Міської управи в Сяноці 1912 р. був визнаний належним до Сяноцької гміни. Через два роки, після початку Першої світової війни, через очікуване військове призначення він переїхав до Віденського університету. У лавах австро-угорської армії служив з 1915 (в піхоті); з 1916 р. у званні сержанта служив на Албанському фронті. Призначений підпоручиком піхоти в запасі 1 січня 1917 року. До 1918 року формально був резервістом 45-го піхотного полку. Незадовго до закінчення війни потрапив у полон до Італії, але був звільнений у грудні 1918 р. завдяки втручанню польсько-французької військової місії в Італії. Після короткого перебування у Франції він повернувся до Польщі з синьою армією генерала Юзефа Галлера. Вступив до Війська Польського і в званні поручника брав участь у польсько-більшовицькій війні.

У 1921—1923 роках був слухачем 2-го нормального курсу Вищої військової школи у Варшаві. 3 травня 1922 р. вивірений у капітани зі [pl] 1 червня 1919 р. і 739-ю посадою в піхотному офіцерському корпусі, а його головною частиною був [pl]. 1 жовтня 1923 р., закінчивши курси й отримавши академічний диплом [pl], був призначений до Навчального відділу штабу [pl] в Перемишлі, залишаючись старшим офіцером 2-го Підгалля. Стрілецький полк . 1 грудня 1924 року призначений у звання майора зі старшинством 15 серпня 1924 року і мав 223 офіцерський склад піхотного складу. 26 квітня 1928 року був призначений до [pl] в Перемишлі на посаду начальника штабу. У червні 1930 року переведений до [pl] у Варшаві.

Як прийомний син Казимира ор Катажини Дидинської, постановою міського суду в Сяноку від 28 липня 1931 р. його прізвище було виправлено з Пайончковських на Пайончковські-Дидинські. Казиміра Дидинська була онукою [pl] та донькою [pl].

У 1932 році Єжи Пайончковський-Дидинський був автором публікації під назвою Оперативні плани центральних держав проти Росії. Крім того, він був рецензентом видань німецьких авторів військової тематики.

26 січня 1934 року переведений до [pl] в Самборі на посаду командира батальйону. 27 червня 1935 року йому було присвоєно звання старшого підполковника 1 січня 1935 року і 14-ту посаду в піхотному офіцерському корпусі. 4 липня 1935 року переведений до [pl] в Бялій Подлясці на посаду заступника командира полку. З липня 1936 року знову служив у IV відділі Генштабу у Варшаві на посаді начальника відділу постачання та евакуації . 1 вересня 1939 року призначений в IV відділ [pl] на посаду заступника начальника відділу-начальника відділу постачання. 18 вересня 1939 року в Кутах перетнув кордон з Румунією, де був інтернований.

Потім він пробрався до Франції, а в червні 1940 року до Англії. До кінця війни служив у польських збройних силах на Заході, в тому числі як начальник польського гарнізону в Перті. Він також перекладав британські військові статути для потреб польської армії. Після війни залишився в еміграції; він оселився в шотландському місті Единбург, де жив на Торфін-роуд і працював садівником. У 1964 році Головнокомандувач генерал-лейтенант Владислав Андерс присвоїв йому звання полковника.

Пайончковський був активним в емігрантських колах, він, між ін. один із засновників гуртка військових знань. У 1993 році переїхав до міста Седберг (Камбрія). У 1994 році заявив про участь у діяльності Товариства розвитку та благоустрою міста Сянок як член-підтримувач. Став почесним членом Товариства друзів Сянока і Сяноцького краю. Останні роки свого життя він провів у будинку престарілих у Ґрендж-овер-Сандс.

Був одружений двічі: вперше з Марією Левандовською (1901—1945), одруженою в Сяноку 24 квітня 1924, з якою мав сина Анджея, з другою дружиною Дороті Мері Кеттералл (1905—1994), одружилася в травні 1946 року, у нього була донька Доркас. Після смерті Катажини Дидинської (померла 1947 р.) він став законним спадкоємцем [pl] в Страхоціні, де регулярно проводив відпустку під час ІІ Речі Посполитої. Він знову відвідав це місце після приходу Третьої польської республіки, намагаючись повернути собі власність. В Единбурзі він жив на Торфін-роуд. Під час перебування в цьому місті 2 червня 1978 року помер його брат Стефан.

У липні 2005 року йому виповнилося 111 років. Помер 6 грудня 2005 року.

Двоюрідною сестрою Єжи Пайончковського-Дидинського була [en] (1910—2017), польська столітня жінка.

Ордени та нагороди

Примітки

  1. http://news.bbc.co.uk/1/hi/england/cumbria/4516532.stm
  2. Księga małżeństw (1912–1924). . с. 158 (poz. 22).
  3. (PDF). . 26 (150) z 25 czerwca 2006: 16. Архів оригіналу (PDF) за 6 жовтня 2014. Процитовано 31 серпня 2022.
  4. Helena Kosinówna. Rodzina i sanoccy przyjaciele. Sanok: Stowarzyszenie Przyjaciół Heleny Kosiny w Sanoku. 2006. с. 53. ISBN .
  5. Wiadomości bieżące. Nr 50 z 14 grudnia 1901: 671.
  6. Wiadomości bieżące. Nr 51 z 21 grudnia 1901: 687.
  7. Helena Kosinówna. Rodzina i sanoccy przyjaciele. Sanok: Stowarzyszenie Przyjaciół Heleny Kosiny w Sanoku. 2006. с. 15. ISBN . {{}}: Перевірте значення |isbn=: довжина ()
  8. XXXI. Sprawozdanie Dyrektora c.k. Gimnazyum w Sanoku za rok szkolny 1911/12. Sanok: Fundusz Naukowy. 1912. с. 45.
  9. . Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 31 серпня 2022.
  10. Księga przynależnych do gminy Królewskiego Wolnego Miasta Sanoka. с. 381 (poz. 66).
  11. Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918, Wiedeń, 1918, с. 333
  12. Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918, Wiedeń, 1918, с. 598
  13. Lista starszeństwa, 1922.
  14. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 63 z 27 września 1923 roku, s. 585.
  15. Rocznik Oficerski, 1924.
  16. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 131 z 17 grudnia 1924 roku, s. 735.
  17. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 9 z 26 kwietnia 1928 roku, s. 157.
  18. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 11 z 18 czerwca 1930 roku, s. 206.
  19. Pajączkowski-Dydyński, 1939.
  20. Dziennik Personalny M.S.Wojsk. Nr 6 z 23.03.1932 r.
  21. Strachocina. Zarys dziejów parafii. Strachocina. 2001. с. 66, 119.
  22. Plany operacyjne mocarstw centralnych przeciw Rosji.
  23. Księga pamiątkowa Gimnazjum Męskiego w Sanoku 1888–1958. Kraków: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. 1958. с. 102.
  24. Dziennik Personalny MSWojsk., Nr 2 z 26 stycznia 1934 roku, s. 8.
  25. Dz. Pers. MSWojsk., Nr 9 z 28 czerwca 1935 roku, s. 69.
  26. Dziennik Personalny MSWojsk., Nr 10 z 4 lipca 1935 roku, s. 95.
  27. Pajączkowski-Dydyński, 1940.
  28. Dwa dni w mieście naszej młodości. Sprawozdanie ze zjazdu koleżeńskiego wychowanków Gimnazjum Męskiego w Sanoku w 70-lecie pierwszej matury w roku 1958. Warszawa. 1960. с. 139.
  29. Towarzystwo Rozwoju i Upiększania Miasta Sanoka (1904–1994). VII. 1995: 14. ISSN 0557-2096.
  30. Kalendarium sanockie 2005–2010. Towarzystwo Przyjaciół Sanoka i Ziemi Sanockiej. 2011: 263. ISSN 0557-2096.
  31. Indeks do Ksiąg Zaślubionych Parafii Przemienienia Pańskiego w Sanoku od roku 1911. Sanok: . с. 149 (Tom J, poz. 22).
  32. Jerzy Pajączkowski h. wł.
  33. Ważniejsza wydarzenia parafii.
  34. Bobolówka.
  35. Piotrowscy ze Strachociny w Ziemii Sanockiej.
  36. Spadkobierca. Nr 12 (44) z 25 marca 1992: 11.
  37. . Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 31 серпня 2022.
  38. 200 lat!. 8 maja 2014.
  39. UK's 'oldest' man dies, aged 111 (англ.). 10 grudnia 2005.
  40. M.P. z 2001 r. nr 20, poz. 322 «za wybitne zasługi w działalności na rzecz niepodległości Rzeczypospolitej Polskiej».
  41. Ster w nowych rękach. Nr 12 (541). 22 marca 2002: 2.
  42. Dekoracja miała miejsce w ambasadzie RP w Londynie w lipcu 2001.
  43. M.P. z 1928 r. nr 65, poz. 89 «za zasługi na polu organizacji wojska».

Бібліографія

  • Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych.
  • Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Warszawa: .
  • Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: . 1923.
  • Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: . 1924.
  • Rocznik Oficerski 1928. Warszawa: . 1928.
  • Rocznik Oficerski 1932. Warszawa: . 1932.
  • Lista oficerów dyplomowanych (stan z dnia 15 kwietnia 1931 roku).
  • Sprawozdanie dotyczące przygotowań i działań wojennych 1939 roku. 5 грудня 1939.
  • Uzupełnienie sprawozdania. 15 квітня 1940.
  • Księga pamiątkowa Gimnazjum Męskiego w Sanoku 1888–1958. Kraków: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. 1958. с. 102.
  • Veteran's life in his own words (англ.). 10 grudnia 2005.
  • Helena Kosinówna. Rodzina i sanoccy przyjaciele. Sanok: Stowarzyszenie Przyjaciół Heleny Kosiny w Sanoku. 2006. с. 53—54.
  • Jerzy Pajączkowski.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Yezhi Kazimezh Pajonchkovskij Didinskij gerbu Lyubich narodivsya 19 lipnya 1894 u Lvovi pomer 6 grudnya 2005 v pl diplomovanij polkovnik Vijska Polskogo superstolitnik Yezhi Pajonchkovskij DidinskijNarodzhennya19 lipnya 1894 1894 07 19 Lviv Dolitavshina Avstro UgorshinaSmert6 grudnya 2005 2005 12 06 1 111 rokiv d d Kambriya Pivnichno Zahidna Angliya Angliya Velika Britaniya hvorobaKrayina Polska Respublika Velika BritaniyaRoki sluzhbi1915 1945ZvannyapolkovnikVijni bitviPersha svitova vijna i Druga svitova vijnaRidQ63532141 Nagorodi Yezhi Pajonchkovskij Didinskij u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 19 lipnya 1894 roku u Lvovi v rodini pl 1864 1943 ta Vandi urodzhenoyi Senkovskih gerbu Pravdzich 1865 1948 pohodiv iz dvoryanskoyi rodini z Vidrni Jogo brat pl 1900 1978 tezh oficer Vijska Polskogo hudozhnik batalist i vijskovij kostyumer Pereyihavshi do Syanoka de naprikinci 1901 roku jogo batko stav direktorom pl rodina Pajonchkovskih spochatku vinajmala kvartiru na pershomu poversi villi doktora Adolfa Bendlya na pl piznishe pislya rozshirennya ce bulo pl a potim pl na zaliznichnij stanciyi pl U 1912 roci Yezhi Pajonchkovskij z vidznakoyu sklav ispit na zakinchennya serednoyi shkoli v cholovichij gimnaziyi CK u Syanoku v jogo klasi buli sered inshih pl pl pl pl pl pl Togo zh roku rozpochav studiyi prava na yuridichnomu fakulteti Lvivskogo universitetu Yana Kazimira Yak pravosluhach postanovoyu Miskoyi upravi v Syanoci 1912 r buv viznanij nalezhnim do Syanockoyi gmini Cherez dva roki pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni cherez ochikuvane vijskove priznachennya vin pereyihav do Videnskogo universitetu U lavah avstro ugorskoyi armiyi sluzhiv z 1915 v pihoti z 1916 r u zvanni serzhanta sluzhiv na Albanskomu fronti Priznachenij pidporuchikom pihoti v zapasi 1 sichnya 1917 roku Do 1918 roku formalno buv rezervistom 45 go pihotnogo polku Nezadovgo do zakinchennya vijni potrapiv u polon do Italiyi ale buv zvilnenij u grudni 1918 r zavdyaki vtruchannyu polsko francuzkoyi vijskovoyi misiyi v Italiyi Pislya korotkogo perebuvannya u Franciyi vin povernuvsya do Polshi z sinoyu armiyeyu generala Yuzefa Gallera Vstupiv do Vijska Polskogo i v zvanni poruchnika brav uchast u polsko bilshovickij vijni U 1921 1923 rokah buv sluhachem 2 go normalnogo kursu Vishoyi vijskovoyi shkoli u Varshavi 3 travnya 1922 r vivirenij u kapitani zi pl 1 chervnya 1919 r i 739 yu posadoyu v pihotnomu oficerskomu korpusi a jogo golovnoyu chastinoyu buv pl 1 zhovtnya 1923 r zakinchivshi kursi j otrimavshi akademichnij diplom pl buv priznachenij do Navchalnogo viddilu shtabu pl v Peremishli zalishayuchis starshim oficerom 2 go Pidgallya Strileckij polk 1 grudnya 1924 roku priznachenij u zvannya majora zi starshinstvom 15 serpnya 1924 roku i mav 223 oficerskij sklad pihotnogo skladu 26 kvitnya 1928 roku buv priznachenij do pl v Peremishli na posadu nachalnika shtabu U chervni 1930 roku perevedenij do pl u Varshavi Yak prijomnij sin Kazimira or Katazhini Didinskoyi postanovoyu miskogo sudu v Syanoku vid 28 lipnya 1931 r jogo prizvishe bulo vipravleno z Pajonchkovskih na Pajonchkovski Didinski Kazimira Didinska bula onukoyu pl ta donkoyu pl U 1932 roci Yezhi Pajonchkovskij Didinskij buv avtorom publikaciyi pid nazvoyu Operativni plani centralnih derzhav proti Rosiyi Krim togo vin buv recenzentom vidan nimeckih avtoriv vijskovoyi tematiki 26 sichnya 1934 roku perevedenij do pl v Sambori na posadu komandira bataljonu 27 chervnya 1935 roku jomu bulo prisvoyeno zvannya starshogo pidpolkovnika 1 sichnya 1935 roku i 14 tu posadu v pihotnomu oficerskomu korpusi 4 lipnya 1935 roku perevedenij do pl v Byalij Podlyasci na posadu zastupnika komandira polku Z lipnya 1936 roku znovu sluzhiv u IV viddili Genshtabu u Varshavi na posadi nachalnika viddilu postachannya ta evakuaciyi 1 veresnya 1939 roku priznachenij v IV viddil pl na posadu zastupnika nachalnika viddilu nachalnika viddilu postachannya 18 veresnya 1939 roku v Kutah peretnuv kordon z Rumuniyeyu de buv internovanij Potim vin probravsya do Franciyi a v chervni 1940 roku do Angliyi Do kincya vijni sluzhiv u polskih zbrojnih silah na Zahodi v tomu chisli yak nachalnik polskogo garnizonu v Perti Vin takozh perekladav britanski vijskovi statuti dlya potreb polskoyi armiyi Pislya vijni zalishivsya v emigraciyi vin oselivsya v shotlandskomu misti Edinburg de zhiv na Torfin roud i pracyuvav sadivnikom U 1964 roci Golovnokomanduvach general lejtenant Vladislav Anders prisvoyiv jomu zvannya polkovnika Pajonchkovskij buv aktivnim v emigrantskih kolah vin mizh in odin iz zasnovnikiv gurtka vijskovih znan U 1993 roci pereyihav do mista Sedberg Kambriya U 1994 roci zayaviv pro uchast u diyalnosti Tovaristva rozvitku ta blagoustroyu mista Syanok yak chlen pidtrimuvach Stav pochesnim chlenom Tovaristva druziv Syanoka i Syanockogo krayu Ostanni roki svogo zhittya vin proviv u budinku prestarilih u Grendzh over Sands Buv odruzhenij dvichi vpershe z Mariyeyu Levandovskoyu 1901 1945 odruzhenoyu v Syanoku 24 kvitnya 1924 z yakoyu mav sina Andzheya z drugoyu druzhinoyu Doroti Meri Ketterall 1905 1994 odruzhilasya v travni 1946 roku u nogo bula donka Dorkas Pislya smerti Katazhini Didinskoyi pomerla 1947 r vin stav zakonnim spadkoyemcem pl v Strahocini de regulyarno provodiv vidpustku pid chas II Rechi Pospolitoyi Vin znovu vidvidav ce misce pislya prihodu Tretoyi polskoyi respubliki namagayuchis povernuti sobi vlasnist V Edinburzi vin zhiv na Torfin roud Pid chas perebuvannya v comu misti 2 chervnya 1978 roku pomer jogo brat Stefan U lipni 2005 roku jomu vipovnilosya 111 rokiv Pomer 6 grudnya 2005 roku Dvoyuridnoyu sestroyu Yezhi Pajonchkovskogo Didinskogo bula en 1910 2017 polska stolitnya zhinka Ordeni ta nagorodiOficerskij hrest ordena Vidrodzhennya Polshi 19 kvitnya 2001 Licarskij hrest Ordena Vidrodzhennya Polshi Hrest Doblesti 1920 Sribnij Hrest Zaslugi 16 03 1928 Medal Desyatirichchya vidnovlennya nezalezhnosti Pam yatna medal za vijnu 1918 1921 rr Karliv vijskovij hrest Avstro Ugorshina do 1918 Primitkihttp news bbc co uk 1 hi england cumbria 4516532 stm Ksiega malzenstw 1912 1924 s 158 poz 22 PDF 26 150 z 25 czerwca 2006 16 Arhiv originalu PDF za 6 zhovtnya 2014 Procitovano 31 serpnya 2022 Helena Kosinowna Rodzina i sanoccy przyjaciele Sanok Stowarzyszenie Przyjaciol Heleny Kosiny w Sanoku 2006 s 53 ISBN 83 924210 0 0 Wiadomosci biezace Nr 50 z 14 grudnia 1901 671 Wiadomosci biezace Nr 51 z 21 grudnia 1901 687 Helena Kosinowna Rodzina i sanoccy przyjaciele Sanok Stowarzyszenie Przyjaciol Heleny Kosiny w Sanoku 2006 s 15 ISBN 83 92421 0 0 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Perevirte znachennya isbn dovzhina dovidka XXXI Sprawozdanie Dyrektora c k Gimnazyum w Sanoku za rok szkolny 1911 12 Sanok Fundusz Naukowy 1912 s 45 Arhiv originalu za 23 grudnya 2019 Procitovano 31 serpnya 2022 Ksiega przynaleznych do gminy Krolewskiego Wolnego Miasta Sanoka s 381 poz 66 Ranglisten des Kaiserlichen und Koniglichen Heeres 1918 Wieden 1918 s 333 Ranglisten des Kaiserlichen und Koniglichen Heeres 1918 Wieden 1918 s 598 Lista starszenstwa 1922 Dz Pers MSWojsk Nr 63 z 27 wrzesnia 1923 roku s 585 Rocznik Oficerski 1924 Dz Pers MSWojsk Nr 131 z 17 grudnia 1924 roku s 735 Dz Pers MSWojsk Nr 9 z 26 kwietnia 1928 roku s 157 Dz Pers MSWojsk Nr 11 z 18 czerwca 1930 roku s 206 Pajaczkowski Dydynski 1939 Dziennik Personalny M S Wojsk Nr 6 z 23 03 1932 r Strachocina Zarys dziejow parafii Strachocina 2001 s 66 119 Plany operacyjne mocarstw centralnych przeciw Rosji Ksiega pamiatkowa Gimnazjum Meskiego w Sanoku 1888 1958 Krakow Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1958 s 102 Dziennik Personalny MSWojsk Nr 2 z 26 stycznia 1934 roku s 8 Dz Pers MSWojsk Nr 9 z 28 czerwca 1935 roku s 69 Dziennik Personalny MSWojsk Nr 10 z 4 lipca 1935 roku s 95 Pajaczkowski Dydynski 1940 Dwa dni w miescie naszej mlodosci Sprawozdanie ze zjazdu kolezenskiego wychowankow Gimnazjum Meskiego w Sanoku w 70 lecie pierwszej matury w roku 1958 Warszawa 1960 s 139 Towarzystwo Rozwoju i Upiekszania Miasta Sanoka 1904 1994 VII 1995 14 ISSN 0557 2096 Kalendarium sanockie 2005 2010 Towarzystwo Przyjaciol Sanoka i Ziemi Sanockiej 2011 263 ISSN 0557 2096 Indeks do Ksiag Zaslubionych Parafii Przemienienia Panskiego w Sanoku od roku 1911 Sanok s 149 Tom J poz 22 Jerzy Pajaczkowski h wl Wazniejsza wydarzenia parafii Bobolowka Piotrowscy ze Strachociny w Ziemii Sanockiej Spadkobierca Nr 12 44 z 25 marca 1992 11 Arhiv originalu za 8 travnya 2014 Procitovano 31 serpnya 2022 200 lat 8 maja 2014 UK s oldest man dies aged 111 angl 10 grudnia 2005 M P z 2001 r nr 20 poz 322 za wybitne zaslugi w dzialalnosci na rzecz niepodleglosci Rzeczypospolitej Polskiej Ster w nowych rekach Nr 12 541 22 marca 2002 2 Dekoracja miala miejsce w ambasadzie RP w Londynie w lipcu 2001 M P z 1928 r nr 65 poz 89 za zaslugi na polu organizacji wojska BibliografiyaDziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Lista starszenstwa oficerow zawodowych Warszawa Rocznik Oficerski 1923 Warszawa 1923 Rocznik Oficerski 1924 Warszawa 1924 Rocznik Oficerski 1928 Warszawa 1928 Rocznik Oficerski 1932 Warszawa 1932 Lista oficerow dyplomowanych stan z dnia 15 kwietnia 1931 roku Sprawozdanie dotyczace przygotowan i dzialan wojennych 1939 roku 5 grudnya 1939 Uzupelnienie sprawozdania 15 kvitnya 1940 Ksiega pamiatkowa Gimnazjum Meskiego w Sanoku 1888 1958 Krakow Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1958 s 102 Veteran s life in his own words angl 10 grudnia 2005 Helena Kosinowna Rodzina i sanoccy przyjaciele Sanok Stowarzyszenie Przyjaciol Heleny Kosiny w Sanoku 2006 s 53 54 Jerzy Pajaczkowski

Дата публікації:
Топ