Єдешко Іван Іванович

Іван Іванович Єдешко (білор. Іван Іванавіч Ядэшка; нар. 25 березня 1945, Стецьки, Гродненський район, Гродненська область, Білоруська РСР) — радянський баскетболіст. Заслужений майстер спорту СРСР (1972); кавалер ордена «Знак Пошани» (1972).

Єдешко Іван Іванович
біл. Іван Іванавіч ЯдэшкаЗагальна інформаціяГромадянство СРСР
 БілорусьНародження25 березня 1945(1945-03-25) (79 років)
^d, ^d, Гродненський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСРЗріст196 смВага91 кгAlma materQ116998529?СпортКраїна СРСРВид спортубаскетболДисциплінабаскетболКомандаЦСКА, Q25396119?, СКА (баскетбольний клуб, Київ), ЦСКА і СКА (баскетбольний клуб, Київ)Участь і здобутки  Єдешко Іван Іванович у Вікісховищі

Нагороди

Зовнішні зображення
	Баскетболіст Іван Єдешко

Життєпис

Іван Єдешко — вихованець гродненського баскетболу. Перший тренер — Яків Йосипович Фруман.

Закінчив спортивно-педагогічний факультет спортивних ігор і єдиноборств Білоруського державного університету фізичної культури (1970).

Грав за баскетбольні клуби «Спартак» (Мінськ), РТІ (Мінськ), ЦСКА (Москва), СКА (Київ).

Увійшов до історії вітчизняного і світового баскетболу, зробивши «золотий пас» Олександру Бєлову за три секунди до закінчення фінального матчу зі збірною США на Олімпіаді в Мюнхені (1972). Тоді у складній і напруженій кінцівці матчу баскетболісти радянської збірної тричі вводили м'яч у гру через зупинки і проблеми з відліком часу і, зрештою, вирвали перемогу у американців з мінімальним розривом: 51:50.

Член КПРС з 1979 року. Тренер збірної СРСР на чемпіонаті світу-1982 (1-е місце) та чемпіонаті Європи 1987 р. (2-е місце).

Заслужений тренер Росії, заслужений тренер СРСР.

Іван Єдешко був тренером чоловічої команди ЦСКА — чемпіона Росії 1992 року. У 1993 році працював головним тренером ліванського клубу «Спортинг», який став чемпіоном країни, а провідними гравцями клубу були самарець Віктор Кулагін і саратовець Сергій Щепоткін.

Головний тренер юніорської збірної Росії в 1998—1999 роках.

У 1999—2001 роках Іван Єдешко працював головним тренером молодіжної збірної Росії.

Досягнення: звання, нагороди

• Олімпійський чемпіон 1972 року, бронзовий призер Олімпійських ігор 1976
• Заслужений майстер спорту СРСР (1972)
• Чемпіон світу 1974, срібний призер Чемпіонату світу 1978
• Чемпіон Європи 1971, 1979, срібний призер Чемпіонату Європи 1975; бронзовий призер Чемпіонату Європи 1973
• Чемпіон СРСР 1971-74, 1976, 1977, 1979, 1980. Срібний призер чемпіонату СРСР 1975
• Чемпіон Універсіади 1970; срібний призер — 1973 р.
• Володар Кубка європейських чемпіонів 1970/1971.
• ордена «Знак Пошани» (СРСР, 1972),
• ордена Пошани (Росія, 2006);
• Медаль «За трудову доблесть» (СРСР, 1982).

Родина

Батько — Єдешко Іван Олександрович (1907—1997). Мати — Єдешко Ганна Вікентіївна (1912—1988). Брат — Євстафій Єдешко — працює на кафедрі фізичної культури в Гродненському державному університеті імені Янки Купали.

Дружина — Єдешко Лариса Андріївна (нар. 1946), закінчила МДУ, працювала викладачем. Дочка — Єдешко Наталія Іванівна (нар. 1970), тенісистка, майстер спорту, працювала в ЦСКА. Зять — Нечаєв Андрій Артемович, (нар. 1963), колишній президент баскетбольного клубу «Хімки» (серпень 2012 — січень 2013). Онуки: Артем, Іван.

У кіно

У фільмі 2017 року «Рух вгору», який присвячений перемозі команди СРСР на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені, роль Івана Єдешка зіграв Кузьма Саприкін.

Примітки

1. . Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
2. . Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.

Література

• Едешко Иван Иванович // Олимпийская энциклопедия / Павлов С. П.. — М.: Советская энциклопедия, 1980. — 415 с.
• 100 лет российского баскетбола: история, события, люди: справочник / Автор-составитель В. Б. Квасков. — М.: Советский спорт. — 274 с.: илл. ISBN 5-9718-0175-9

Посилання

• Профіль на сайті БК ЦСКА [ 23 серпня 2018 у Wayback Machine.]