Мутасаррифат БенгазіГерб Мутасаррифат або санджак Бенгазі або санджак Киренаїка адміністративно територіальна одиниця Ос

Мутасаррифат Бенгазі

Герб

Мутасаррифат або санджак Бенгазі або санджак Киренаїка — адміністративно-територіальна одиниця Османської імперії. Існував у 1863—1912 роках (з перервами) з площею 163 951 км². Утворився з частини еялету Триполітанія (на теперішніх землях Лівії).

Історія

У 1551 році після підкорення північної Африки османськими військами з формування Триполітанського бейлербейства було створено санджак Бенгазі. В такому статусі він перебував до 1863 року, коли санджаку було надано автономний статус. Втім вже у 1864 році його повернуто до Триполітанії, що стала вілайєтом. Але вже у 1875 році бенгазі знову стає мутасаррифатом (автономним санджаком). У 1879 році вдруге передано до Триполітанського вілайєту. 1888 року втретє отримує автономний статус. У 1908 року його розширено.

Постійні реформування були пов'язані з намагання центрального уряду більш якісно керувати цими віддаленими територіями. При цьому існували побоювання, що валі (губернатори) Триполітанії зможуть стати незалежними. Тому час від час Киренаїку разом з Бенгазі відділяли, а потім повертали до Триполітанії. В цей час Дерна, Тобрук, Бенгазі стають потужними фортецями. Водночас в завдання мутасаррифів Бенгазі були придушення місцевого бедуїнського руху на чолі з Сануссі, що особливо посилився на півдні Киренаїки. Але цього не вдалося досягти. Водночас посилився культурний вплив Італії. У 1902 році в бенгазі було відкрито італійську школу, стали діяти представництва католицької церкви.

Під час італо-турецької війни 1911—1912 років Бенгазі було важливою базою спротиву італійським військам. Втім 21 жовтня 1911 року Бенгазі було захоплено. Оборону решти Мутассарифату організував Мустафа Кемаль. В результаті більша частина провінції залишилася під владою османської імперії. За Лозаннською угодою 1912 року Киренаїка отримувала широку автономію під протекторатом Італії, а османські війська залишали Мутасаррифат.

Структура

Мутасаррифат складався з 5 кази: Бенгазі (з 5 нахіями)), Дерна (з 3 нахіями)), Ель-Мардж (з 1 нахією), Авджила.

Населення

За відомостями на 1911 рік, у Мутасаррифаті мешкало близько 300 тис. осіб, значна частина була бедуїнами, що вели кочовий спосіб життя. В прибережних містах більшість становили араби, турки та інші мусульмани. також тут перебувало до 400 європейців-католиків (мальтійці, італійці, французи). також існувала маленька юдейського громада.

Джерела

Enver Ziya Karal, Osmanlı Tarihi VIII. Cilt (Birinci Meşrutiyet ve İstibdat Devirleri (1876—1907), 3. Baskı, Türk Tarih Kurumu Basımevi, Ankara, 1988, p. 340
Emine Evered (2012-06-15). Empire and Education Under the Ottomans: Politics, Reform and Resistance from the Tanzimat to the Young Turks. I.B.Tauris. p. 177.
Empire and Education under the Ottomans: Politics, Reform and Resistance
Sanūsīyah: A Study of a Revivalist Movement in Islam
Prefecture Apostolic of Tripoli
LİBYA'YI ‘GÖZÜ’ PAHASINA SAVUNMUŞTU Kaynak Yeniçağ: LİBYA'YI ‘GÖZÜ’ PAHASINA SAVUNMUŞTU^{[недоступне посилання з червня 2019]}