Гросмейстер ФІДЕ з шахової композиції звання що присвоюється пожиттєво за видатні творчі досягнення конгресами міжнародн

Гросмейстер ФІДЕ з шахової композиції — звання, що присвоюється пожиттєво за видатні творчі досягнення конгресами міжнародної федерації шахів (ФІДЕ) за представленням Постійної комісії ФІДЕ з шахової композиції (англ. PCCC). Право на присвоєння звання має композитор, який набрав в одному або декількох не менше 70 балів. За кожну опубліковану в Альбомі ФІДЕ задачу дається 1 бал, за етюд — 1,67 бала (Тбілісі, 1975). У випадку співаторства кількість балів (1 або 1,67 за задачу чи етюд відповідно) ділиться на кількість авторів і результат додається кожному з композиторів. Нормативи застосовуються з 1975 року, перші присвоєння у 1972 році були за високі досягнення в області шахової композиції.

На 2019 рік звання гросмейстера ФІДЕ з шахової композиції присвоєно 94 композиторам:

Рік	Композитор
1972	(Нідерланди), ^[en] (Велика Британія), Генріх Каспарян і (обидва — СРСР)
1975	та (обидва — СРСР), (Угорщина), і (обидва — ЧССР), (СР Хорватія, СФР Югославія)
1980	(Угорщина), (СФРЮ), (Швеція), , Валентин Руденко (обидва — СРСР)
1984	(Індонезія), (Франція), † (СРСР), (Болгарія), (ФРН)
1988	, †, † (всі — СРСР), † (США), Кор Голдсхмедінг † (Нідерланди)
1989	† (ФРН), Еміліан Добреску (Румунія), (СРСР)
1990	(Грузія), † (Нідерланди)
1992	Ян Русінек (Польща), Фаділ Абдурахмановіч (Боснія і Герцеговина)
1993	Венелін Алайков † (Болгарія), Мішель Кайо (Франція), Андрій Лобусов † (Росія), Норман Аласдер Маклауд † (Велика Британія), Байрон Заппас † (Греція)
1995	Міхаель Келлер (ФРН), Олександр Кузовков (Росія)
1996	Тома Гараі † (США), Живко Яневскі (Македонія)
2001	Вірджіл Нестореску † (Румунія)
2004	Жан-Марк Лусто (Франція), Михайло Марандюк (Україна), Вальдемар Тура (Польща), Унто Хейнонен (Фінляндія)
2005	Удо Дегенер і Франц Пахль (обидва — ФРН), Микола Кралін і Олег Перваков (обидва — Росія)
2007	Мар'ян Ковачевіч і Міодраг Младеновіч (обидва — Сербія), Анатолій Слесаренко, Олександр Феоктістов, Валерій Шавирін і Валерій Шаньшин (всі — Росія), Ів Шейлан (Франція)
2009	Урі Авнер † (Ізраїль), Андрій Селіванов (Росія)
2010	Рето Ашванден (Швейцарія), Віланд Брух і Марсель Трібовскі (обидва — ФРН), Василь Дячук (Україна), Камілло Гамнітцер і Клаус Венда (Австрія), Матті Міллініємі † (Фінляндія), Мілан Веліміровіч † (Сербія)
2012	Мірослав Хавель (Кошталь) † і Артур Мандлер † (обидва — Чехія, за минулі результати), Євгеній Богданов † і Іван Сорока (обидва — Україна), Петер Гвоздяк (Словаччина), Валерій Гуров (Росія), Крістофер Джонс (Велика Британія), Міхал Драгун (Чехія), Маріо Паррінелло (Італія)
2013	Олександр Ажусін і Анатолій Стьопочкін (обидва — Росія)
2015	Йоханан Афек (Ізраїль), Хуберт Гоккель (ФРН), Джон Райс (Велика Британія), Олексій Сочнєв (Росія)
2016	Юрій Базлов (Росія), Зоран Гавріловски (Македонія)
2017	Річард Беккер (США), В'ячеслав Пільченко (Росія), Микола Рябінін (Росія), Ладіслав Салаі мол. (Словаччина)
2018	Олександр Семененко (Україна)
2019	Янош Чак (Угорщина), Юрай Льорінц (Словаччина), Свен Троммлер (Німеччина), Чель Відлерт (Швеція), Євгеній Фомічов (Росія)
2020	Ігор Агапов (Росія), Валерій Копил, (обидва - Україна), Мартін Мінскі (Німеччина), Драган Стойніч (Сербія)
2022	Валерій Семененко (Україна), Emil Klemanič (Словаччина)

Примітки

(амер.). Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2019.

[1] (амер.). Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2019.