П'ять вечорів

«П'ять вечорів» (рос. «Пять вечеров») — радянський художній фільм 1978 року, знятий Микитою Михалковим за мотивами однойменної п'єси Олександра Володіна про зустріч чоловіка і жінки після багаторічної розлуки, викликаної війною. Фільм вважається кольоровим, хоча основна його частина показана в чорно-білому варіанті, який підкреслює стилістику кінця 1950-х. Лише в самому останньому епізоді, коли Тамара просить Олександра залишитися, з'являється колір.

П'ять вечорів
рос. Пять вечеров
Жанр	мелодрама
Режисер	Микита Михалков
Сценарист	Олександр Адабаш'ян Микита Михалков
У головних ролях	Людмила Гурченко Станіслав Любшин Ігор Нефьодов Лариса Кузнецова Олександр Адабаш'ян
Оператор	Павло Лебешев
Композитор	Едуард Артем'єв
Художник	Олександр Адабаш'ян Олександр Самулекін
Кінокомпанія	«Мосфільм»
Тривалість	98 хв
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1978
IMDb	ID 0079764

Сюжет

Осіннього вечора Ільїн, який приїхав в місто на кілька днів і сидить в гостях у знайомої дівчини Зої, раптом помічає з вікна знайомий будинок. У цьому будинку він 18 років тому, ще до війни, знімав кімнату в однієї жінки. Він іде від Зої (як йому здається, на 15 хвилин), щоб дізнатися, чи живе ще там ця жінка. У комунальній квартирі, куди він приходить, дійсно як і раніше проживає його давня знайома Тамара. Вона зустрічає Ільїна холодно, але пропонує зупинитися на кілька днів у другій кімнаті. Тамара живе з племінником Славіком, мати якого померла під час війни. Сама Тамара працює майстринею на заводі, вона член партії, неодружена. Ільїн каже, що працює головним інженером на хімічному комбінаті Підгорську. Він залишається у Тамари, а незабаром знайомиться зі Славіком. Під час розмови у відповідь на іронічний відгук Славіка про Тамару Ільїн попереджає Славіка, що не допустить недобрих слів про неї.

Наступного вечора Ільїн хоче відзначити зустріч і готує стіл зі Славіком і його подругою-телефоністкою Катею, але Тамара, що прийшла з роботи, відмовляється святкувати що-небудь, і Ільїн, образившись, іде в свою кімнату. Однак тепер Тамара дістає пляшку вина і вмикає музику, намагаючись розвеселитися зі Славіком і Катею. Ільїн в іншій кімнаті співає під гітару пісню «Губи окаянні», і Тамара заходить до нього і зізнається, що рада, що не одружилася в минулі роки з кимось іншим.

Ільїн і Тамара поступово зближуються, згадуючи про минуле, коли вони були разом. Несподівано Ільїн говорить Тамарі, що хоче піти з роботи, стати шофером і виїхати на північ, і пропонує Тамарі їхати з ним. Вона відповідає відмовою, не надто вірячи в його пропозицію, і висловлює свою точку зору, що кожен у житті повинен робити найбільше, на що він здатний. Коли Тамара виходить з дому, Ільїн з речами залишає квартиру, хоча Славік намагається його затримати.

Тамара приходить до Тимофєєва, однокурсника Ільїна по інституту. Ільїн знаходиться у Тимофєєва, але просить того не говорити про це Тамарі. В ході розмови Тамара дізнається у Тимофєєва, що це він, а не Ільїн, працює головним інженером у Підгорську, а сам Ільїн, будучи відрахованим з третього курсу, спочатку став боксером, а потім виїхав працювати на північ. Тамара розуміє, що пропозиція Ільїна поїхати з ним була більш ніж серйозною.

Ільїн заходить до Зої попрощатися, а потім до Каті на міжміський переговорний пункт. Каті він говорить, що їде в Воркуту. Перед поїздом він п'є в ресторані. Приходить Катя і напивається разом з Ільїним. Ільїн розповідає Каті (і в цей же час, у себе вдома, Тамара — Славіку), як Тамара проводжала його на фронт і не могла заплакати, сказавши йому: «Бачиш, яка в тебе буде байдужа дружина». Тимофєєв приносить Тамарі подарунок, залишений Ільїним. Він вибачається перед Тамарою за невтішний відгук про Ільїна під час її візиту і каже, що Ільїн був відрахований з інституту за принциповий вчинок — сказав негідникові, що той негідник, а ніхто з них цього зробити тоді не зміг. Тимофєєв зізнається Тамарі, що заздрить Ільїну, тому що він господар своєї долі.

Тимофєєв говорить, що Ільїн виїхав, однак той несподівано з'являється. У запальності він говорить всім, що якщо його порахували невдахою, то вони помиляються, він був дуже щасливий і збирається ще бути щасливим «різноманітно і з різних приводів». Славік веде Катю додому, Тимофєєв теж йде. Ільїн запитує Тамару, чи піти йому, але Тамара просить Ільїна залишитися, вона згодна поїхати з ним куди завгодно. Ільїн просить вибачення у Тамари, що після фронту не знайшов її і почав інше життя. Тамара говорить, що все одно пишається ним. Він засинає на колінах у Тамари.

У ролях

• Людмила Гурченко — Тамара Василівна
• Станіслав Любшин — Олександр Петрович Ільїн (вокал — Сергій Нікітін)
• Ігор Нефьодов — Славік
• Лариса Кузнецова — Катя
• Олександр Адабаш'ян — Тимофєєв
• Валентина Теличкіна — Зоя
•  — Ніна Маміконівна, сусідка Тамари
•  — незадоволена бабуся на телеграфі

Знімальна група

• Режисер — Микита Михалков
• Сценаристи — Олександр Адабаш'ян, Микита Михалков
• Оператор — Павло Лебешев
• Композитор — Едуард Артем'єв
• Художники — Олександр Адабаш'ян, Олександр Самулекін

Посилання