Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Було запропоновано цю статтю або розділ до Другий Ліонський собор, але, можливо, це варто додатково . Пропозиція з квітня 2023. |
Ліонська унія 1274 року
Політичний стан Візантії в XII ст. був дуже важким, зі сходу наступали турки — османи, які потроху завойовували землі нікейської імперії. Від попередніх воєн цю відрізняло те, що набіги із метою взяття здобичі припинилися, натомість було розпочато тотальну війну на знищення одного із противників. В 1261 році імператор Михаїл III Палеолог таки нарешті вигнав латинян із Константинополя хоча ніхто йому в цьому не допоміг а обіцяна генуєзька флотилія запізнилася прибувши вже після перемоги ромеїв. Останній латинський імператор Балдуїн II вигнаний з Константинополя, знайшов собі спільника по нещастю в особі папи Урбана IV, який теж був незадоволений тією поразкою, що її зазнали новоявленні хрестоносці. Він навіть відлучив генуезців від церкви за спробу допомогти грекам а сам став збирати новий хрестовий похід на Константинополь неприховуючи своєї мети — встановлення латинського панування на Сході вже не через панування в святій землі а через підкорення Візантійської імперії.
Тесть Балдуїна II, король Карл Анжуйський, володар Неаполя та Сицилії, приєднався до противників Візантії і в 1269 р. із свого боку пішов наступом на імперію. До тогож з півночі Візантії продовжувало продовжувати III болгарське царство. Таким чином положення грецького імператора було надзвичайно важким, він бачив одну тільки дорогу до полегшення ситуації лише через унію з папою, хоча б примусову і не канонічну, але необхідну для того щоб втримати від загибелі свою державу. З моменту розколу між християнськими церквами Сходу і Заходу пройшло вже багато часу, проте на це було вирішено не звертати особливої уваги і досягти єдності церков за будь-яку ціну.
Поділ церков, що стався 1054 р., був підготовлений подіями, що беруть свій початок майже із II ст. і саме через це він виявився кінцевим. Період хрестових походів, який розпочався в тому ж таки XI ст. ще більше поглибив кризу між Сходом і Заходом так як оголив мрію папи — заволодіти будь — якою ціною Сходом і Східною Церквою.
Папство незважаючи на свої невдалі спроби досягти влади в східному регіоні незалишало надії виправити ситуацію, особливо в цей час коли Візантія досить сильно потерпала від оточуючих її ворожих сил.
Ці надії підживлювали хрестоносці, які так вдало використали ідею хрестових походів для досягнення власних цілей і в своєму мілітаристському запалі мріяли знову повернутись на береги Босфору. Але папа не міг чекати зручного часу коли весь православний Схід добровільно прийде в підпорядкування Римській кафедрі. Безсилля Візантії яке було спричинене навалою незчисленних орд турок-османів зі сходу і хрестоносців із заходу, давало папам надію на можливість підпорядкування собі Східної Церкви. Все це добре знало і пам'ятало з недавніх подій населення Візантійської імперії і як буде видно далі, воно нізащо не хотіло миритися із Римом вкотре переконавшись, що в найважчу добу їх рідної країни, папи були запеклими ворогами Візантії.
Проте спроб хоча б зовнішнього поєднання обох церков папи не залишали. Так вже на початку хрестових походів папа Урбан ІІ скликав собор в місті Барі в 1098 р., домінуючим питанням якого був пошук шляхів приєднання православних греків до римського престолу, а найперше тих, які заселювали долішню Італію. В цьому напрямку багато працював красномовний Ансельм, архієпископ Кентерберійський, відомий богослов, основоположник схоластики. Собор справді мав успіх. Трохи пізніше папа Пасхалій ІІ в 1113 р. посилав до Константинополя свого легата Петра Гросулана, архієпископа Міланського, який вів з греками диспути на яких ставилося теж саме питання — шляхи поєднання Церков, але справа була безуспішна, бо католики хотіли не поєднання а підкорення собі Східної Православної Церкви [12, c.162].
Зрештою папа Інокентій ІІІ (1130—1143 рр.) визнав, що між Сходом і Заходом постала неперехідна прірва, яку хрестові походи і всі ці спроби об'єднання з боку Риму тільки збільшили. Він визнав також і те, що церкви об'єднатися в тих умовах як це було до розколу вже не можуть, бо віровчительні і навіть обрядові різниці між ними надто великі. Усе це докладно було викладено ним на Латеранському соборі 1215 р. Рішення проблеми яке запропонував папа було дещо нове для того часу — це унія. Під словом «унія» спочатку розумілося просте поєднання двох церков, над якими буде зверхником папа, при чому кожна з них може залишитися при своєму попередньому церковному житті і при своїх обрядах. Греки мали б прийняти примат папи а все інше, обряди і богослужіння, могли залишатися незмінними.
1274-го року від імператора Михаїла VIII в Ліон на чолі посольства поїхав великий логофет Георгій Акрополіт і патріарх Герман Ш. Грецьке духовенство на попередньому зібранні в Константинополі, ухвалило представити папі акт, у якому висловило своє бачення нав'язаної імператором унії на таких умовах — Візантійська церква визнавалася незалежною від Римської, предстоятель якої, погоджувались греки, вважався першим єпископом у всій Христовій Церкві і мав згадуватися за богослужінням, також всі догмати та обряди православних повинні були залишатися без змін [21, с.62-64].
Однак четверте засідання Ліонського собору, яке було власне присвячене питанню можливості заключення унії греків з латинянами перекреслило сподівання перших. Папа відразу заявив, що раз греки добровільно перейшли в унію, то всяку дискусію з приводу різниці між віровченням церков він забороняє, далі папа зачитавши лист від імператора Михаїла та його сина Андроніка, в якому вони виявляли повну покору папському рішенню, яким би воно не було, відмовив грецькому духовенству в проханні залишити їм у вжитку Символ Віри без Філіокве. Греки були змушені механічно підписатиакту поєднання церков на умовах запропоновавших Римом, отримавши відмову в своїх незначних проханнях.
6 липня 1274 року в Ліонському кафедеральному соборі відбулася остання офіційна урочистість з нагоди проголошення унії. Великий логофет Георгій Акрополіт присягнувся на вірність папі від свого імені та від імені грецького народу визнавши першість папи в справах Церкви. Папа оголосив Ліонський собор 1274 р. VIII Вселенським Собором не дивлячись на те, що на ньому не було представників від інших трьох східних патріархатів. Під впливом католицького прийшлого елементу, який становив в зайнятих хрестоносцями провінціях Візантії більшість, деяка частина населення пішла на це нове об'єднання, тобто на унію. Але таких було дуже мала кількість оскільки більшість трималися своєї батьківської віри — православ'я, поводячись при цьому із перебіжчиками як із звичайними зрадниками та розкольниками єдиної Христової Церкви та єретиками.
Унія справді виявила себе зрадою традиціям та основам віри Східної Церкви та взагалі православ'я тому, що вела їх до підкорення католицькій доктрині виключаючи будь-яке інше поєднання, крім повного підкорення папі інославних і подальшого їх переходу на відповідну систему віровчення. Власне це стало найбільшою перешкодою до правдивого поєднання в братній християнській любові [7, с.365-367].
Політична криза в якій опинилась Візантія в XII ст. поглиблювалася тим, що замість допомоги Візантійській імперії в її боротьбі із мусульманами хрестоносці несли грекам і Православній Церкві руїну а папа не тільки не стримував нападників, але і благословляв їх «працю» висуваючи як ультиматум вимогу унійного об'єднання. Таким чином болюче питання поєднання, або власне підпорядкування Східної церкви Західній набувало політичного забарвлення, але аж ніяк не соціального тому, що про унію найбільше клопоталися імператори, а простий народ виступав завжди проти.
Підтримував задум імператора лише один Іоан Век, майбутній Константинопільський патріарх «тоді як столичне духовенство будучи переконане в єретичності католиків, навідріз відмовлялося від спілкування із ним» [12, с.123]. Народ скрізь повставав проти уніатів, проклинав їх, відмовляючись приймати св. Таїнства від прийнявших унію священників. Таким чином уніатами залишились імператор Михаїл, патріарх Іоан Векк (1275—1282 рр.) та незначна кількість духовенствав Константинополі, яка підтримувала об'єднання із Римом задля досягнення власної вигоди від цього. Не сподіваючись такому такому сильному опору своїм ідеям імператор спочатку перебував в замішанні, потім намагався схилити на свій бік противників улестивши їх щедрими обіцянками, а коли це недопомогло він вдався до репресій. В Східній Церкві постала смута приводячи дух багатьох в замішання.
Разом з грецьким посольством із Ліону до Константинополя прибули й папські легати, які привезли імператору послання Григорія X, в якому йшлося про примирення Карла Анжуйського із Михаїлом VIII і благословення папи. Але Константинопольський патріарх Йосиф довідавшись про умови заключення унії, рішуче не погодився із нею розіславши всім східним патріархам сво окружне послання в якому закликав їх не приймати силою накиненої угоди. Дізнавшись про це імператор розгнівався і змусив патріарха Йосифа тогож 1274 року «добровільно» покинути патріарший престіл [14, с.62-63].
Довший час імператор не міг знайти ставленика на столичну кафедру, поки зрештою Іван Векк не погодився зайняти її. Зарекомендувавши себе ще раніше як прихильник унії він з великою ревністю взявся впроваджувати волю імператора в церковне життя: поминав на Божесвенній літургії папу, висвячував на єпископів прихильників унії і розсилав їх по містах імперії, змушував народ ходити до уніатських церков видавши наказ позакривати православні храми.
Така ситуація тривала до часу воцаріння Андроніка II Старшого(1282—1338), сина імператора Михаїла VIII. Той тримаючись православ'я перейшов в опозицію унії давши Церкві повну свободу дій в цій площині. Саме він підготував скасування унії що була проголошена в м. Ліоні скликавши для цього в 1283 р. в Константонополі собор. Спочатку він скинув із патріаршого престолу Іоана Векка, який втім почав вимагати, щоб його судив не імператор а собор. Отці собору осудивши унію і оголосивши її не дійсною на тереторії імперії закликали патр. Іоана привселюдно зректися своїх поглядів і діставши відмову, заслали його в монастир в місто Прусу. Також собор осудив і декого із духовенства, навіть тих що прийняли унію насильно.
Після собору 1283 р. імператор почав робити все, щоб загладити болючі сліди невдалої унії. Храм св. Софії, як осквернений патріархом — уніатом було пересвячено також пересвятили ті храми, де служили уніати. Того ж року на патріарший престіл було обрано нового патріарха Григорія ІІ Кіпрського (1283—1289), в хіротонії якого брали участь тільки ті єпископи, які не мали жодних стосунків із латинянамиі і не співслужили з уніатами.
Таким чином, Ліонська унія 1274 року стала штучним політичним витвором імператора Михаїла VIII Палеолога, внаслідок чого була цілком неприйнята широким загалом візантійців, через що і була скасована. Обман до якого вдався на Ліонському соборі папа на довший час викликав відразу до всякого роду подібних об'єднань у греків. Замість об'єднання в Єдину Христову Церкву унія принесла ще більшу ворожнечу між Заходом і Сходом в християнському світі, поглибивши кризу влади у Візантії
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Bulo zaproponovano priyednati cyu stattyu abo rozdil do Drugij Lionskij sobor ale mozhlivo ce varto dodatkovo Propoziciya z kvitnya 2023 Lionska uniya 1274 rokuPolitichnij stan Vizantiyi v XII st buv duzhe vazhkim zi shodu nastupali turki osmani yaki potrohu zavojovuvali zemli nikejskoyi imperiyi Vid poperednih voyen cyu vidriznyalo te sho nabigi iz metoyu vzyattya zdobichi pripinilisya natomist bulo rozpochato totalnu vijnu na znishennya odnogo iz protivnikiv V 1261 roci imperator Mihayil III Paleolog taki nareshti vignav latinyan iz Konstantinopolya hocha nihto jomu v comu ne dopomig a obicyana genuyezka flotiliya zapiznilasya pribuvshi vzhe pislya peremogi romeyiv Ostannij latinskij imperator Balduyin II vignanij z Konstantinopolya znajshov sobi spilnika po neshastyu v osobi papi Urbana IV yakij tezh buv nezadovolenij tiyeyu porazkoyu sho yiyi zaznali novoyavlenni hrestonosci Vin navit vidluchiv genuezciv vid cerkvi za sprobu dopomogti grekam a sam stav zbirati novij hrestovij pohid na Konstantinopol neprihovuyuchi svoyeyi meti vstanovlennya latinskogo panuvannya na Shodi vzhe ne cherez panuvannya v svyatij zemli a cherez pidkorennya Vizantijskoyi imperiyi Test Balduyina II korol Karl Anzhujskij volodar Neapolya ta Siciliyi priyednavsya do protivnikiv Vizantiyi i v 1269 r iz svogo boku pishov nastupom na imperiyu Do togozh z pivnochi Vizantiyi prodovzhuvalo prodovzhuvati III bolgarske carstvo Takim chinom polozhennya greckogo imperatora bulo nadzvichajno vazhkim vin bachiv odnu tilki dorogu do polegshennya situaciyi lishe cherez uniyu z papoyu hocha b primusovu i ne kanonichnu ale neobhidnu dlya togo shob vtrimati vid zagibeli svoyu derzhavu Z momentu rozkolu mizh hristiyanskimi cerkvami Shodu i Zahodu projshlo vzhe bagato chasu prote na ce bulo virisheno ne zvertati osoblivoyi uvagi i dosyagti yednosti cerkov za bud yaku cinu Podil cerkov sho stavsya 1054 r buv pidgotovlenij podiyami sho berut svij pochatok majzhe iz II st i same cherez ce vin viyavivsya kincevim Period hrestovih pohodiv yakij rozpochavsya v tomu zh taki XI st she bilshe poglibiv krizu mizh Shodom i Zahodom tak yak ogoliv mriyu papi zavoloditi bud yakoyu cinoyu Shodom i Shidnoyu Cerkvoyu Papstvo nezvazhayuchi na svoyi nevdali sprobi dosyagti vladi v shidnomu regioni nezalishalo nadiyi vipraviti situaciyu osoblivo v cej chas koli Vizantiya dosit silno poterpala vid otochuyuchih yiyi vorozhih sil Ci nadiyi pidzhivlyuvali hrestonosci yaki tak vdalo vikoristali ideyu hrestovih pohodiv dlya dosyagnennya vlasnih cilej i v svoyemu militaristskomu zapali mriyali znovu povernutis na beregi Bosforu Ale papa ne mig chekati zruchnogo chasu koli ves pravoslavnij Shid dobrovilno prijde v pidporyadkuvannya Rimskij kafedri Bezsillya Vizantiyi yake bulo sprichinene navaloyu nezchislennih ord turok osmaniv zi shodu i hrestonosciv iz zahodu davalo papam nadiyu na mozhlivist pidporyadkuvannya sobi Shidnoyi Cerkvi Vse ce dobre znalo i pam yatalo z nedavnih podij naselennya Vizantijskoyi imperiyi i yak bude vidno dali vono nizasho ne hotilo miritisya iz Rimom vkotre perekonavshis sho v najvazhchu dobu yih ridnoyi krayini papi buli zapeklimi vorogami Vizantiyi Prote sprob hocha b zovnishnogo poyednannya oboh cerkov papi ne zalishali Tak vzhe na pochatku hrestovih pohodiv papa Urban II sklikav sobor v misti Bari v 1098 r dominuyuchim pitannyam yakogo buv poshuk shlyahiv priyednannya pravoslavnih grekiv do rimskogo prestolu a najpershe tih yaki zaselyuvali dolishnyu Italiyu V comu napryamku bagato pracyuvav krasnomovnij Anselm arhiyepiskop Kenterberijskij vidomij bogoslov osnovopolozhnik sholastiki Sobor spravdi mav uspih Trohi piznishe papa Pashalij II v 1113 r posilav do Konstantinopolya svogo legata Petra Grosulana arhiyepiskopa Milanskogo yakij viv z grekami disputi na yakih stavilosya tezh same pitannya shlyahi poyednannya Cerkov ale sprava bula bezuspishna bo katoliki hotili ne poyednannya a pidkorennya sobi Shidnoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 12 c 162 Zreshtoyu papa Inokentij III 1130 1143 rr viznav sho mizh Shodom i Zahodom postala neperehidna prirva yaku hrestovi pohodi i vsi ci sprobi ob yednannya z boku Rimu tilki zbilshili Vin viznav takozh i te sho cerkvi ob yednatisya v tih umovah yak ce bulo do rozkolu vzhe ne mozhut bo virovchitelni i navit obryadovi riznici mizh nimi nadto veliki Use ce dokladno bulo vikladeno nim na Lateranskomu sobori 1215 r Rishennya problemi yake zaproponuvav papa bulo desho nove dlya togo chasu ce uniya Pid slovom uniya spochatku rozumilosya proste poyednannya dvoh cerkov nad yakimi bude zverhnikom papa pri chomu kozhna z nih mozhe zalishitisya pri svoyemu poperednomu cerkovnomu zhitti i pri svoyih obryadah Greki mali b prijnyati primat papi a vse inshe obryadi i bogosluzhinnya mogli zalishatisya nezminnimi 1274 go roku vid imperatora Mihayila VIII v Lion na choli posolstva poyihav velikij logofet Georgij Akropolit i patriarh German Sh Grecke duhovenstvo na poperednomu zibranni v Konstantinopoli uhvalilo predstaviti papi akt u yakomu vislovilo svoye bachennya nav yazanoyi imperatorom uniyi na takih umovah Vizantijska cerkva viznavalasya nezalezhnoyu vid Rimskoyi predstoyatel yakoyi pogodzhuvalis greki vvazhavsya pershim yepiskopom u vsij Hristovij Cerkvi i mav zgaduvatisya za bogosluzhinnyam takozh vsi dogmati ta obryadi pravoslavnih povinni buli zalishatisya bez zmin 21 s 62 64 Odnak chetverte zasidannya Lionskogo soboru yake bulo vlasne prisvyachene pitannyu mozhlivosti zaklyuchennya uniyi grekiv z latinyanami perekreslilo spodivannya pershih Papa vidrazu zayaviv sho raz greki dobrovilno perejshli v uniyu to vsyaku diskusiyu z privodu riznici mizh virovchennyam cerkov vin zaboronyaye dali papa zachitavshi list vid imperatora Mihayila ta jogo sina Andronika v yakomu voni viyavlyali povnu pokoru papskomu rishennyu yakim bi vono ne bulo vidmoviv greckomu duhovenstvu v prohanni zalishiti yim u vzhitku Simvol Viri bez Filiokve Greki buli zmusheni mehanichno pidpisatiaktu poyednannya cerkov na umovah zaproponovavshih Rimom otrimavshi vidmovu v svoyih neznachnih prohannyah 6 lipnya 1274 roku v Lionskomu kafederalnomu sobori vidbulasya ostannya oficijna urochistist z nagodi progoloshennya uniyi Velikij logofet Georgij Akropolit prisyagnuvsya na virnist papi vid svogo imeni ta vid imeni greckogo narodu viznavshi pershist papi v spravah Cerkvi Papa ogolosiv Lionskij sobor 1274 r VIII Vselenskim Soborom ne divlyachis na te sho na nomu ne bulo predstavnikiv vid inshih troh shidnih patriarhativ Pid vplivom katolickogo prijshlogo elementu yakij stanoviv v zajnyatih hrestonoscyami provinciyah Vizantiyi bilshist deyaka chastina naselennya pishla na ce nove ob yednannya tobto na uniyu Ale takih bulo duzhe mala kilkist oskilki bilshist trimalisya svoyeyi batkivskoyi viri pravoslav ya povodyachis pri comu iz perebizhchikami yak iz zvichajnimi zradnikami ta rozkolnikami yedinoyi Hristovoyi Cerkvi ta yeretikami Uniya spravdi viyavila sebe zradoyu tradiciyam ta osnovam viri Shidnoyi Cerkvi ta vzagali pravoslav ya tomu sho vela yih do pidkorennya katolickij doktrini viklyuchayuchi bud yake inshe poyednannya krim povnogo pidkorennya papi inoslavnih i podalshogo yih perehodu na vidpovidnu sistemu virovchennya Vlasne ce stalo najbilshoyu pereshkodoyu do pravdivogo poyednannya v bratnij hristiyanskij lyubovi 7 s 365 367 Politichna kriza v yakij opinilas Vizantiya v XII st pogliblyuvalasya tim sho zamist dopomogi Vizantijskij imperiyi v yiyi borotbi iz musulmanami hrestonosci nesli grekam i Pravoslavnij Cerkvi ruyinu a papa ne tilki ne strimuvav napadnikiv ale i blagoslovlyav yih pracyu visuvayuchi yak ultimatum vimogu unijnogo ob yednannya Takim chinom bolyuche pitannya poyednannya abo vlasne pidporyadkuvannya Shidnoyi cerkvi Zahidnij nabuvalo politichnogo zabarvlennya ale azh niyak ne socialnogo tomu sho pro uniyu najbilshe klopotalisya imperatori a prostij narod vistupav zavzhdi proti Pidtrimuvav zadum imperatora lishe odin Ioan Vek majbutnij Konstantinopilskij patriarh todi yak stolichne duhovenstvo buduchi perekonane v yeretichnosti katolikiv navidriz vidmovlyalosya vid spilkuvannya iz nim 12 s 123 Narod skriz povstavav proti uniativ proklinav yih vidmovlyayuchis prijmati sv Tayinstva vid prijnyavshih uniyu svyashennikiv Takim chinom uniatami zalishilis imperator Mihayil patriarh Ioan Vekk 1275 1282 rr ta neznachna kilkist duhovenstvav Konstantinopoli yaka pidtrimuvala ob yednannya iz Rimom zadlya dosyagnennya vlasnoyi vigodi vid cogo Ne spodivayuchis takomu takomu silnomu oporu svoyim ideyam imperator spochatku perebuvav v zamishanni potim namagavsya shiliti na svij bik protivnikiv ulestivshi yih shedrimi obicyankami a koli ce nedopomoglo vin vdavsya do represij V Shidnij Cerkvi postala smuta privodyachi duh bagatoh v zamishannya Razom z greckim posolstvom iz Lionu do Konstantinopolya pribuli j papski legati yaki privezli imperatoru poslannya Grigoriya X v yakomu jshlosya pro primirennya Karla Anzhujskogo iz Mihayilom VIII i blagoslovennya papi Ale Konstantinopolskij patriarh Josif dovidavshis pro umovi zaklyuchennya uniyi rishuche ne pogodivsya iz neyu rozislavshi vsim shidnim patriarham svo okruzhne poslannya v yakomu zaklikav yih ne prijmati siloyu nakinenoyi ugodi Diznavshis pro ce imperator rozgnivavsya i zmusiv patriarha Josifa togozh 1274 roku dobrovilno pokinuti patriarshij prestil 14 s 62 63 Dovshij chas imperator ne mig znajti stavlenika na stolichnu kafedru poki zreshtoyu Ivan Vekk ne pogodivsya zajnyati yiyi Zarekomenduvavshi sebe she ranishe yak prihilnik uniyi vin z velikoyu revnistyu vzyavsya vprovadzhuvati volyu imperatora v cerkovne zhittya pominav na Bozhesvennij liturgiyi papu visvyachuvav na yepiskopiv prihilnikiv uniyi i rozsilav yih po mistah imperiyi zmushuvav narod hoditi do uniatskih cerkov vidavshi nakaz pozakrivati pravoslavni hrami Taka situaciya trivala do chasu vocarinnya Andronika II Starshogo 1282 1338 sina imperatora Mihayila VIII Toj trimayuchis pravoslav ya perejshov v opoziciyu uniyi davshi Cerkvi povnu svobodu dij v cij ploshini Same vin pidgotuvav skasuvannya uniyi sho bula progoloshena v m Lioni sklikavshi dlya cogo v 1283 r v Konstantonopoli sobor Spochatku vin skinuv iz patriarshogo prestolu Ioana Vekka yakij vtim pochav vimagati shob jogo sudiv ne imperator a sobor Otci soboru osudivshi uniyu i ogolosivshi yiyi ne dijsnoyu na teretoriyi imperiyi zaklikali patr Ioana privselyudno zrektisya svoyih poglyadiv i distavshi vidmovu zaslali jogo v monastir v misto Prusu Takozh sobor osudiv i dekogo iz duhovenstva navit tih sho prijnyali uniyu nasilno Pislya soboru 1283 r imperator pochav robiti vse shob zagladiti bolyuchi slidi nevdaloyi uniyi Hram sv Sofiyi yak oskvernenij patriarhom uniatom bulo peresvyacheno takozh peresvyatili ti hrami de sluzhili uniati Togo zh roku na patriarshij prestil bulo obrano novogo patriarha Grigoriya II Kiprskogo 1283 1289 v hirotoniyi yakogo brali uchast tilki ti yepiskopi yaki ne mali zhodnih stosunkiv iz latinyanamii i ne spivsluzhili z uniatami Takim chinom Lionska uniya 1274 roku stala shtuchnim politichnim vitvorom imperatora Mihayila VIII Paleologa vnaslidok chogo bula cilkom neprijnyata shirokim zagalom vizantijciv cherez sho i bula skasovana Obman do yakogo vdavsya na Lionskomu sobori papa na dovshij chas viklikav vidrazu do vsyakogo rodu podibnih ob yednan u grekiv Zamist ob yednannya v Yedinu Hristovu Cerkvu uniya prinesla she bilshu vorozhnechu mizh Zahodom i Shodom v hristiyanskomu sviti poglibivshi krizu vladi u Vizantiyi