Антоні Паламедес

Антоні Паламедес (нід. Anthonie Palamedesz; 1601, Делфт — 7 листопада 1673, Амстердам) — нідерландський художник часів Золотої доби голландського живопису, майстер портретів, побутових картин, натюрморту. Представник Делфтської школи.

Антоні Паламедес
«Родинний портрет».
Народився	1601(1601) Делфт
Помер	27 листопада 1673 Амстердам
Поховання	Стара церква
Громадянство	Республіка Об'єднаних провінцій
Діяльність	художник
Знання мов	нідерландська
Magnum opus	^d, ^d і ^d
Брати, сестри	^d^[1]
У шлюбі з	Анна ван Гоорендейк Агата Воедеварт
Діти	7 дітей
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з ремісничої родини. Син скульптора і виробника ваз. Народився у Делфті 1601 року. Вчився в майстерні художника-портретиста Міхеля ван Міревелта. Деякі джерела називають його наставником амстердамського художника Гендріка Пота, який працював в Делфті в 1620-х роках.

У 1621 році Антоні Паламедес був прийнятий до гільдії святого Луки. У 1623—1627 роках мешкав у м. Гарлем. Згодом протягом життя у 1635, 1658, 1663 і 1672 роках становився деканом цієї гільдії. 1630 року оженився на Анні Йоостен ван Гоорендейк. У цьому шлюбі мав 6 дітей.

Протягом 1620—1640-х років фінансовий стан художника був стабільним, про що свідчать значні кошти, отримані від продажу картин, а також покупка будинку вартістю 3400 гульденів.

1651 року помирає його дружина. Антоні Паламедес одружується вдруге — з Агатою Воедеварт (у цьому шлюбі мав 1 дитину), але в цьому не був щасливим. Сімейні негаразди супроводжувалися грошовими труднощами. Наприкінці 1668 року художнику довелося взяти в борг в Делфтському муніципалітеті на покриття своїх боргів. Не вирішивши усі свої фінансові й родинні складнощі, Паламедес 1673 році поїхав до Амстердаму, де незабаром помер.

Творчість

Спочатку пробував себе в різних жанрах: писав портрети і натюрморти, але зрештою зупинився на жанровому живописі.

В портретному живописі наслідував Міхелю ван Міревельту. В жанровому живописі був послідовником Гарлемської школи. В цих роботах переважають тональні рішення, але з'являється і рідкісний для того часу кольоровий контраст, ще боязкий і обережний, втім який різко виділяється на тлі сучасників.

В тематиці картин постійно повторюються одні й ті самі сюжетні мотиви: веселі товариства в майже однакових інтер'єрах, музичні інструменти, однаковий типаж персонажів, костюми. Можливо, художник прагнув до задоволення попиту своїх замовників, неодноразово варіюючи ввійшли в моду сюжети.

Низку картин він написав як «під шаблон» з метою їх вигідного продажу. Відомо декілька творів Паламедеса на цю тему. У них зображені кавалери і дами в строкатих і яскравих сукнях і костюмах, що віддаються світським розвагам («Бенкет у саду», 1630 рік, «Компанія, що грає на музичних інструментах», «Весела компанія», усі 1632 рік). Інтер'єр, в якому вони знаходяться, практично позбавлений меблів. Паламедес прагне у всіх картинах максимально заповнити фігурами праву половину композиції, в той час як ліва частина залишається порожньою. Замкнутий простір і контрасти світла і тіні, роблять картини схожими на театральну сцену. Перебільшене веселощі і навмисні жести центральних персонажів ще більше підкреслюють театральність, іноді навіть гротескність дійства.

Примітки

1. Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.
   d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649

Джерела

• Klaus Bußmann, Heinz Schilling: 1648 — Krieg und Frieden in Europa. Katalogband und zwei Textbände, Münster 1998 [Dokumentation der Europaratsausstellung zum 350-jährigen Jubiläum des Westfälischen Friedens in Münster und Osnabrück.] Münster/ Osnabrück 1998, , S. 128