Neminem captivabimus nisi iure victum лат жодного нє ув язнимо без судового вироку принцип що гарантував у I Річі Поспол

Neminem captivabimus nisi iure victum (лат. жодного нє ув'язнимо без судового вироку) — принцип, що гарантував у I Річі Посполитій особисту недоторканість шляхти, гарантуючи неможливість бути ув'язненим без судового вироку.

Цей принцип спочатку був сформульований в привілеях Ягайло, виданим в Бжесцю-Куявським 25 квітня 1425 року, однак він не увійшов у життя. Уведено в дію єдлінським привілеєм від 4 березня 1430 року та краковським з 9 січня 1433 року.

Див. також

Habeas corpus

Примітки

Оскар Канецкий. Каптуровые суды Великого княжества Литовского [ 5 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Вестник СПбГУ. Право. 2020. Т. 11. Вып. 2. — С. 516.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.
Із статуту короля Владислава Ягайла про призначення старост (1433 р., січня 9) [ 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Історія України : Хрестоматія / Упоряд. В.М. Литвин. — К. : Наукова думка, 2013. — 1056 с. — С. 124.

[1] Оскар Канецкий. Каптуровые суды Великого княжества Литовского [ 5 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Вестник СПбГУ. Право. 2020. Т. 11. Вып. 2. — С. 516.

[2] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2021. Процитовано 31 серпня 2021.

[3] Із статуту короля Владислава Ягайла про призначення старост (1433 р., січня 9) [ 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] // Історія України : Хрестоматія / Упоряд. В.М. Литвин. — К. : Наукова думка, 2013. — 1056 с. — С. 124.