Олег Олексійович Малише́нко (нар. 25 листопада 1905, Харків — пом. 1 лютого 1979, Київ) — український радянський архітектор і педагог, кандидат архітектури з 1972 року; член Спілки архітекторів Української РСР. Заслужений архітектор УРСР з 1975 року.
Малишенко Олег Олексійович | |
---|---|
Народження | 12 (25) листопада 1905 |
Смерть | 1 лютого 1979 (73 роки) |
Країна (підданство) | Російська імперія УНР СРСР |
Навчання | Харківський художній інститут (1930) |
Діяльність | архітектор, педагог |
Науковий ступінь | кандидат архітектури (1972) |
Вчене звання | професор |
Членство | Національна спілка архітекторів України |
Заклад | Діпромісто і Київський державний художній інститут |
Нагороди |
Біографія
Народився 12 [25] листопада 1905 року в місті Харкові (нині Україна) сім'ї лікаря. У 1921 році закінчив першу трудову школу Харкова; у 1921—1923 роках навчався на робітничому факультеті Харківського вечірнього технікуму; у 1923—1925 роках відвідував землевпорядкувальні курси. У травні — листопаді 1925 року працював землевпорядником Земельного відділення Ворошиловграда, а в листопаді 1925 року — червні 1926 року — землевпорядником Земельного відділення Харкова.
Упродовж 1926—1930 років навчався на архітектурному факультеті Харківського художнього інституту, по закінченні якого отримав спеціальність архітектора-художника. Одночасно із навчанням з червня 1926 року по 1928 рік працював землеміром Межевої секції колгоспу у Харкові та у 1928—1930 роках — креслярем, техніком, інженером Планувального бюро Харківського комгоспу.
У 1930—1931 роках працював архітектором інституту Діпроміста в Харкові; з листопада 1931 року — архітектором І розряду Архітектурного сектора Діпроміста, протягом 1932—1935 років — архітектором у Діпроцивільпроєкті. У зв'язку з переведенням Діпроцивільпроєкту з Харкова, повернувся до роботи в Діпромісті, де протягом 1937—1941 років працював головним архітектором (у 1937 році нетривалий час працював у харківському відділенні Союзтранспроєкту). У 1940 році відвідував курси підвищення кваліфікації Архфонду СРСР у Ленінграді.
Після початку німецько-радянської війни в 1941 році очолював розвідку дивізіону 264-го артилерійського полку Червоної армії. Був поранений. 1942 року повернувся на службу на посаду помічника начальника будівельної колони по технічній частині в Нижньому Тагілі, а у 1942—1944 роках обіймав посаду помічника начальника колони Окремої робітничої колони Тагилбуду НКВС. Нагороджений медаллю «За відвагу» (6 листопада 1947).
З березня 1944 року по 1970 рік очолював Першу архітектурно-планувальну майстерню інституту Діпромісто. Одночасно з 1946 року працював старшим викладачем Київського художнього інституту, з 1949 року — виконувач обов'язків доцента, з 1963 року — доцент, з 1970 року — професор. Читав курс містобудування. Член КПРС з 1958 року. Помер у Києві 1 лютого 1979 року.
Архітектурна діяльність
Серед проєктів:
- Червонозаводський парк у Харкові (1929);
- реконструкція старого міста Кривого Рогу (1930);
- проєкт кінотеатру для Кадіївки (1932; не здійснений);
- типовий житловий будинок на 12 квартир (1933);
- проєкт типового житлового будинку на 8 квартир (1933);
- типовий гуртожиток на 80 осіб (1934—1938);
- лабораторний корпус Харківського автоінституту (1934—1938);
- дача на озері Ріці (1935);
- селище Червоний Шлях у Полтаві (1935—1936);
- лазня в Гаграх (1935—1937);
- реконструкція старого міста Запоріжжя (1936);
- інтер'єри курортів Слов'янська, Миргорода (1936);
- низка проєктів забудови кварталів для селищ Донбасу (1936—1937);
- танцювальний павільйон у Краматорську (1937);
- вокзал «Колгоспна» та низка станційних споруд (1937—1938);
- селище у Краматорську (1939);
- індивідуальний житловий будинок для Шостки (1939);
- реконструкція та благоустрій селища у Донецьку (1940);
- проєкт Музично-драматичного театру на 800 місць для Полтави (1952—1958; повторно був використаний для театрів Рівного, Херсону, Жданова);
- районне планування курортно-туристичного району Карпат (1960; у співавторстві);
- проєкт еталона малого міста (1961; у співавторстві).
Як містобудівник і розробник містобудівної документації з 1944 року зробив вагомий внесок у повоєнну відбудову українських міст, зокрема вулиці Хрещатика у Києві (1946), проспекту Карла Маркса (1947) та створення експериментального мікрорайону (1950) у Дніпропетровську.
Автор:
- низки генеральних планів: Луганська, Артемівська, Ворошиловська, Кадіївки, Дніпродзержинська, Красного Луча, Кременчука, Тернополя, Дніпропетровська, Полтави, Львова, села Любарців Київської області.
- зелених зон Одеси, Херсона, Миколаєва;
- приміської зони Києва;
- генеральної схеми міста Чорткова Тернопільської області.
Йому належать понад 50 наукових праць, присвячених, переважно, питанням містобудування, економіки будівництва. Серед них альбом проєктів структурних елементів зелених зон міст і робітничих селищ УРСР.
Примітки
- Малишенко Олег Олексійович (1905—1979) / Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного.
- Малышенко Олег Алексеевич / Память народа. (рос.)
Література
- Малишенко Олег Олексійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 142.;
- В. В. Вечерський. Малишенко, Олег Олексійович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — .;
- С. К. Кілессо. Малишенко Олег Олексійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleg Oleksijovich Malishe nko nar 25 listopada 1905 Harkiv pom 1 lyutogo 1979 Kiyiv ukrayinskij radyanskij arhitektor i pedagog kandidat arhitekturi z 1972 roku chlen Spilki arhitektoriv Ukrayinskoyi RSR Zasluzhenij arhitektor URSR z 1975 roku Malishenko Oleg OleksijovichNarodzhennya12 25 listopada 1905 Harkiv Rosijska imperiyaSmert1 lyutogo 1979 1979 02 01 73 roki Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRKrayina piddanstvo Rosijska imperiya UNR SRSRNavchannyaHarkivskij hudozhnij institut 1930 Diyalnistarhitektor pedagogNaukovij stupinkandidat arhitekturi 1972 Vchene zvannyaprofesorChlenstvoNacionalna spilka arhitektoriv UkrayiniZakladDipromisto i Kiyivskij derzhavnij hudozhnij institutNagorodiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim prizvishem div Malishenko BiografiyaNarodivsya 12 25 listopada 1905 19051125 roku v misti Harkovi nini Ukrayina sim yi likarya U 1921 roci zakinchiv pershu trudovu shkolu Harkova u 1921 1923 rokah navchavsya na robitnichomu fakulteti Harkivskogo vechirnogo tehnikumu u 1923 1925 rokah vidviduvav zemlevporyadkuvalni kursi U travni listopadi 1925 roku pracyuvav zemlevporyadnikom Zemelnogo viddilennya Voroshilovgrada a v listopadi 1925 roku chervni 1926 roku zemlevporyadnikom Zemelnogo viddilennya Harkova Uprodovzh 1926 1930 rokiv navchavsya na arhitekturnomu fakulteti Harkivskogo hudozhnogo institutu po zakinchenni yakogo otrimav specialnist arhitektora hudozhnika Odnochasno iz navchannyam z chervnya 1926 roku po 1928 rik pracyuvav zemlemirom Mezhevoyi sekciyi kolgospu u Harkovi ta u 1928 1930 rokah kreslyarem tehnikom inzhenerom Planuvalnogo byuro Harkivskogo komgospu U 1930 1931 rokah pracyuvav arhitektorom institutu Dipromista v Harkovi z listopada 1931 roku arhitektorom I rozryadu Arhitekturnogo sektora Dipromista protyagom 1932 1935 rokiv arhitektorom u Diprocivilproyekti U zv yazku z perevedennyam Diprocivilproyektu z Harkova povernuvsya do roboti v Dipromisti de protyagom 1937 1941 rokiv pracyuvav golovnim arhitektorom u 1937 roci netrivalij chas pracyuvav u harkivskomu viddilenni Soyuztransproyektu U 1940 roci vidviduvav kursi pidvishennya kvalifikaciyi Arhfondu SRSR u Leningradi Pislya pochatku nimecko radyanskoyi vijni v 1941 roci ocholyuvav rozvidku divizionu 264 go artilerijskogo polku Chervonoyi armiyi Buv poranenij 1942 roku povernuvsya na sluzhbu na posadu pomichnika nachalnika budivelnoyi koloni po tehnichnij chastini v Nizhnomu Tagili a u 1942 1944 rokah obijmav posadu pomichnika nachalnika koloni Okremoyi robitnichoyi koloni Tagilbudu NKVS Nagorodzhenij medallyu Za vidvagu 6 listopada 1947 Z bereznya 1944 roku po 1970 rik ocholyuvav Pershu arhitekturno planuvalnu majsternyu institutu Dipromisto Odnochasno z 1946 roku pracyuvav starshim vikladachem Kiyivskogo hudozhnogo institutu z 1949 roku vikonuvach obov yazkiv docenta z 1963 roku docent z 1970 roku profesor Chitav kurs mistobuduvannya Chlen KPRS z 1958 roku Pomer u Kiyevi 1 lyutogo 1979 roku Arhitekturna diyalnistSered proyektiv Chervonozavodskij park u Harkovi 1929 rekonstrukciya starogo mista Krivogo Rogu 1930 proyekt kinoteatru dlya Kadiyivki 1932 ne zdijsnenij tipovij zhitlovij budinok na 12 kvartir 1933 proyekt tipovogo zhitlovogo budinku na 8 kvartir 1933 tipovij gurtozhitok na 80 osib 1934 1938 laboratornij korpus Harkivskogo avtoinstitutu 1934 1938 dacha na ozeri Rici 1935 selishe Chervonij Shlyah u Poltavi 1935 1936 laznya v Gagrah 1935 1937 rekonstrukciya starogo mista Zaporizhzhya 1936 inter yeri kurortiv Slov yanska Mirgoroda 1936 nizka proyektiv zabudovi kvartaliv dlya selish Donbasu 1936 1937 tancyuvalnij paviljon u Kramatorsku 1937 vokzal Kolgospna ta nizka stancijnih sporud 1937 1938 selishe u Kramatorsku 1939 individualnij zhitlovij budinok dlya Shostki 1939 rekonstrukciya ta blagoustrij selisha u Donecku 1940 Teatr u Poltavi proyekt Muzichno dramatichnogo teatru na 800 misc dlya Poltavi 1952 1958 povtorno buv vikoristanij dlya teatriv Rivnogo Hersonu Zhdanova rajonne planuvannya kurortno turistichnogo rajonu Karpat 1960 u spivavtorstvi proyekt etalona malogo mista 1961 u spivavtorstvi Yak mistobudivnik i rozrobnik mistobudivnoyi dokumentaciyi z 1944 roku zrobiv vagomij vnesok u povoyennu vidbudovu ukrayinskih mist zokrema vulici Hreshatika u Kiyevi 1946 prospektu Karla Marksa 1947 ta stvorennya eksperimentalnogo mikrorajonu 1950 u Dnipropetrovsku Avtor nizki generalnih planiv Luganska Artemivska Voroshilovska Kadiyivki Dniprodzerzhinska Krasnogo Lucha Kremenchuka Ternopolya Dnipropetrovska Poltavi Lvova sela Lyubarciv Kiyivskoyi oblasti zelenih zon Odesi Hersona Mikolayeva primiskoyi zoni Kiyeva generalnoyi shemi mista Chortkova Ternopilskoyi oblasti Jomu nalezhat ponad 50 naukovih prac prisvyachenih perevazhno pitannyam mistobuduvannya ekonomiki budivnictva Sered nih albom proyektiv strukturnih elementiv zelenih zon mist i robitnichih selish URSR PrimitkiMalishenko Oleg Oleksijovich 1905 1979 Derzhavna naukova arhitekturno budivelna biblioteka imeni V G Zabolotnogo Malyshenko Oleg Alekseevich Pamyat naroda ros LiteraturaMalishenko Oleg Oleksijovich Slovnik hudozhnikiv Ukrayini za red M P Bazhana vidp red ta in K Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi 1973 S 142 V V Vecherskij Malishenko Oleg Oleksijovich Velika ukrayinska enciklopediya u 30 t prof A M Kiridon vidp red ta in K DNU Enciklopedichne vidavnictvo 2018 ISBN 978 617 7238 39 2 S K Kilesso Malishenko Oleg Oleksijovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2018 T 19 Malish Medicina 687 s ISBN 978 966 02 8345 9