Пілонідальна кіста

Епітеліальний куприковий хід (англ. Pilonidal sinus) (синоніми: пілонідальна кіста, дермоїдна кіста, кіста куприка, пілонідальний синус) — вроджена аномалія шкіри та підшкірної жирової клітковини в крижово-куприковій ділянці, яка зустрічається у 1-3% населення. Являє собою кісту чи абсцес біля чи у міжсідничній щілині що часто містить шматочки волосся та шкіри. Неускладнений куприковий хід може тривало не турбувати пацієнта, але при травмі або інфікуванні виникає нагноєння (абсцес, флегмона), яке при неадекватному лікуванні переходить у хронічну форму — вторинну гнійну норицю.

Pilonidal cyst
Дві пілонідальні кісти в дорослого чоловіка. Дві пілонідальні кісти в дорослого чоловіка.
Спеціальність	дерматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	L05
МКХ-9	685
OMIM	173000
DiseasesDB	31128
eMedicine	emerg/771
MeSH	D010864
Sinus pilonidalis у Вікісховищі

Етимологія

"Пілонідальний" означає "гніздо з волосся", і походить від латинських слів "волосся" (pilus) та "гніздо" (nidus). Термін вперше використаний у 1833. R.M. Hodges був першим, хто використав термін "пілонідальна киста" щоб описати цей стан у 1880.

Симптоми

Пілонідальні кісти часто дуже болючі, і зазвичай зв’являються у віці 15-35. Хоча її зазвичай знаходять біля куприкової кістки, кіста може вражати пуп, пахви, чи район геніталій, хоча в цих місцях трапляється набагато рідше.

Деякі люди з пілонідальною кістою не відчувають жодних симптомів.

Пілонідальний синус

Синусовий прохід, або маленький канал, може початись від джерела інфекції та відкриватись на поверхні шкіри. Матеріал з кисти може витікати через пілонідальний синус. Пілонідальна киста зазвичай болюча, але при осушуванні пацієнт може не відчувати болю.

Причини

Однією із запропованих причин пілонідальних кист є . Вважається, що надмірне сидіння збільшує схильність людей до цього захворювання тому що збільшується тиск на район куприка. Травми скоріш за все не спричинюють пілонідальні кісти, хоча, такий випадок може стати результатом запалення існуючої кисти. Є випадки, коли це трапилось через кілька місяців після локального пошкодження цієї області. Сильне потовиділення також може зробити внесок у розвиток пілонідальної кісти. Волога може заповнити розтягнений волосяний фолікул, що допомагає створити середовище з низьким вмістом кисню, сприятливе для розмноження анаеробних бактерій, яких знаходять у пілонідальних кистах. Присутність бактерій та низькі рівні кисню утрудняють загоєння ран та загострюють формування пілонідальної кисти.

Це захворювання було поширене в армії США протягом Другої світової війни. Більше вісімдесяти тисяч солдатів з цією хворобою потребували госпіталізації. Її називали "Джипове сидіння" чи "хвороба пасажира Джипа", тому що основна частина госпіталізованих, пересувались за допомогою Джипів, і вважалось що довгі поїздки по вибоїстих дорогах спричинювали цей стан через подразнення та тиск на куприк.

Лікування

Пілонідальна киста через два дні після хірургії.

Лікування може включати терапію антибіотиками, гарячі компреси та застосування . Проте такі заходи можуть приносити (але не завжди) лише тимчасове полегшення. Лікування епітеліального куприкового ходу на сьогоднішній день лише оперативне, оскільки тільки хірургічне втручання дозволяє повністю вилікувати хворого.

Джерела

• Шпитальна хірургія/За ред. Л. Я. Ковальчука.- Укрмеднига: Тернопіль, 1999.- 590 с. (С.529-533)
• Хірургія : підручник / Я. С. Березницький О. В. Білов, Л. С. Білянський та ін.; за ред. Я. С. Березницького. – Вінниця : Нова Книга, 2020. – 528 с. (С.206-208)

Примітки

1. Klass, Alan (1 листопада 1956). The So-Called Pilo-Nidal Sinus. . 75 (9): 737—742. PMC 1823328. Процитовано 8 лютого 2013.
2. . Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 9 березня 2013.
3. . . 5 грудня 2012. Архів оригіналу за 27 грудня 2012. Процитовано 8 лютого 2013.
4. Lanigan, Michael (27 вересня 2012). . Medscape. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2008. Процитовано 8 лютого 2013.
5. Saad, Saad; Shakov, Emil; Sebastian, Vinod; Saad, Adam (2007). The use of Wound Vacuum-assisted Closure (V.A.C.™) system in the treatment of Recurrent or Complex Pilonidal Cyst Disease: Experience in 4 Adolescent Patients. The Internet Journal of Surgery. 11 (1). doi:10.5580/382. ISSN 1528-8242. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
6. Hodges, RM (1880). Pilonidal sinus. The Boston Medical and Surgical Journal. 103: 485—586.
7. Kanerva, 2000, с. 821
8. Rao, Amrith; Sharma, Mohit; Thyveetil, Mabel; Karim, Omer (December 2006). Penis: An Unusual Site for Pilonidal Sinus. International Urology and Nephrology. 38 (3–4): 607—608. doi:10.1007/s11255-005-4761-5. {{}}: |access-date= вимагає |url= ()
9. Doerr, Steven. . eMedicineHealth. с. 1. Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 8 лютого 2013.
10. . . 5 грудня 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2008. Процитовано 8 лютого 2013.
11. Bascom, John; Bascom, Thomas (October 2002). Failed Pilonidal Surgery. Archives of Surgery. 137 (10): 1146—50. PMID 12361421.
12. . Архів оригіналу за 19 вересня 2007. Процитовано 18 листопада 2007.

Посилання

• Kanerva, Lasse (2000). Handbook of Occupational Dermatology. Springer. ISBN .
• Pilonidal Surgery [ 6 березня 2013 у Wayback Machine.] - Types of pilonidal surgery and recovery
• Pilonidal.org [ 15 березня 2007 у Wayback Machine.] – Pilonidal Support Alliance
• Pilonidal Cyst complications^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• World Wide Wounds [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] - in-depth information on the treatment and symptoms of the condition, with photographs.
• Pilonidal sinus [ 10 вересня 2011 у Wayback Machine.] – NHS Direct Online Health Encyclopaedia