Романов Юрій Олександрович (фізик)

Ю́рій Олекса́ндрович Рома́нов (17 червня 1926, Москва, РРФСР, СРСР — 1 листопада 2010, Саров, Росія) — радянський і російський фізик-теоретик. Герой Соціалістичної Праці (1961), лауреат Сталінської (1953), Ленінської (1958) та Державної (1975) премій СРСР.

Романов Юрій Олександрович
Народився	17 червня 1926(1926-06-17) або 1926 Москва, СРСР
Помер	1 листопада 2010(2010-11-01) Саров, Нижньогородська область, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Діяльність	фізик, інженер, хімік, фізик-ядерник
Галузь	теоретична фізика
Alma mater	фізичний факультет МДУ і МДУ
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Блохінцев Дмитро Іванович
Заклад	Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва
Нагороди
перший курс Свердловського заочного відділення МДУ (1942—1943), три курси моторного факультету МАІ (1943—1946), заочне відділення МДУ (1947, с відзнакою), третій-п'ятий курси інженерно-фізичного факультету Московського механічного інституту (1946—1948), аспірантура ФІАН (1948—1951, відділ І. Е. Тамма). З 1948 року науковий співробітник ФІАН. У 1950 році разом з групою, очолюваною І. Е. Таммом, переведений на роботу в КБ-11 (ВНІІЕФ). Один із творців першої радянської водневої бомби, розробник заряду РДС-37. У 1952 році захистив в Інституті атомної енергії кандидатську дисертацію щодо методів розрахунку нейтронних кінетичних процесів. У 1953 р. за участь у створенні першого термоядерного заряду присуджена Сталінська премія, нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. У 1956 р. за розробку принципово нової конструкції термоядерних зарядів нагороджений другим орденом Трудового Червоного Прапора. З 1955 року працював у НДІ-1011 (ВНДІТФ): начальник теоретичного відділення, потім також заступник наукового керівника, з 1960 р — перший заступник наукового керівника ВНДІТФ. У 1958 р. за сукупністю заслуг (без захисту дисертації) присуджено наукове звання доктора фізико-математичних наук. Професор (1962). За комплекс робіт, пов'язаних з освоєнням космічного простору й дослідженням вражаючих факторів висотного вибуху, 1961 р. присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. У 1963 р. присуджена Ленінська премія (за створення надпотужного заряду). З 1967 р. знову працював у ВНІІЕФ: заступник наукового керівника, з 1969 р. завідувач відділення фізиків-теоретиків, з 1998 р. — заступник наукового керівника з ПРО, головний науковий співробітник відділення. У 1971 р. нагороджений орденом Жовтневої Революції, в 1975 р. присуджена Державна премія СРСР. Також нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (1997) і медаллю «В пам'ять 850-річчя Москви». Помер 1 листопада 2010 року. Похований на Троєкуровському кладовищі. Примітки Могила Ю. А. Романова Джерела Юрий Александрович Романов. // Сайт «Герои страны» (рос.). Рубежи защиты Отечества. Книга о Ю. А. Романове/ ФГУП «Рос. федер. ядер. центр — Всерос. науч.-исслед. ин-т эксперимент. физики»; [ред. совет: Р. И. Илькаев (пред.) и др.]. — Саров: ФГУП «РФЯЦ-ВНИИЭФ», 2012. — 252 с., [13] л. ил. Романов Ю. А. [Воспоминания о Е. И. Забабахине]/ Слово о Забабахине: сборник воспоминаний. — 1995. — С. 135—139. http://www.vniief.ru/wps/wcm/connect/vniief/site/about/history/goodpeople/ls Романов Ю. А. // Люди «Объекта»: очерки и воспоминания. — Саров — Москва: ИНФО, Человек К, 1996. — С. 195—202л