Донецький «Шахтар» — історичний український баскетбольний клуб з міста Донецьк, виступав у чемпіонаті УРСР, чемпіонаті СРСР, чемпіонаті України – баскетбольній Суперлізі. Команда була заснована 1963 року. Клуб є найтитулованішим баскетбольним клубом Донецька. Клуб двічі ставав чемпіоном України (1966,1967) і один раз був фіналістом Кубока України (1996).
БК «Шахтар» | |||||
Прізвисько | Гірники, Шахтарі | ||||
Ліги | Суперліга | ||||
Заснований | 1963 | ||||
Арена | Палац спорту «Дружба» (4700) | ||||
Місто | Донецьк, Україна | ||||
Командні кольори | помаранчевий та чорний | ||||
Президент | |||||
Головний тренер | | ||||
Чемпіонство | Чемпіонат України — 2 перемоги (1966,1967) | ||||
Сайт | Немає | ||||
Форма | |||||
|
Історія
Офіційну історію донецького клубного баскетболу варто вести з далекого 1963 року. Саме тоді керівник об’єднання «Донбасканалстрой» Сєдов вирішив створити на базі своєї установи баскетбольну команду з однойменною назвою. Спершу її основу склали місцеві хлопці, керовані тренером Борисом Єзерським. Вийшло непогано. Команда швидко сформувала обличчя і славилася непоступливістю.
Особливо в ній виділявся тоді ще нікому невідомий 17-річний хлопчина з Єнакієвого Анатолій Поливода. Надзвичайно технічний, рухливий, з світлою головою. Фахівці відразу звернули на нього увагу. Не дивно, що незабаром Поливода поїхав в київський «Будівельник». Сталося це після того, як у зустрічі «Донбасканалстрою» з «будівельниками» юний гравець гірників закинув найсильнішому клубові країни 30 очок. Крім того, під керівництвом Єзерського починав свій шлях майбутній чемпіон Європи серед молоді Валерій Синяков.
У Донецьку баскетбольна команда стала надзвичайно популярною. На матчах у старому палаці спорту «Шахтар», котрий вміщав 700 глядачів, завжди був аншлаг. Улюбленцями публіки тоді були Фелікс Сашенко, Володимир Піскун та Євген Коваль. Одним словом, після двох років суперництва в чемпіонаті України спортивного товариства «Авангард» донецька команда заявила про себе сповна. Разом з тим зросли і амбіції пана Сєдова. Він захотів вивести команду на всесоюзний рівень. Як наслідок, в 1965 році в Донецьку з’явилися перші «легіонери». Не в нинішньому розумінні, а представники інших міст. Зокрема, команду поповнили кияни Олександр Турчин та Олексій Путятін, львів’янин Анатолій Бухов, харків’яни Ісаак Дубов і Володимир Прудников, ростовчанин Валерій Горяїнов.
Пізніше їм судилося стати справжніми легендами донецького баскетболу. Це й не дивно, адже всього через рік «Донбасканалстрой» зробив вражаючий стрибок, вигравши перехідний внутрішньо-український турнір за право пробитися до першої ліги чемпіонату СРСР. Закріпившись на всесоюзному рівні, підопічні БорисаЄзерського сподобилися на, як виявилося, напам’ятнішу перемогу в історії «Донбасканалстрою». В 1967 році складена з гравців команди збірна Донецької області сенсаційно виграла Спартакіаду Української РСР, обігравши, зокрема, зоряних киян, чию основу складали блискучі баскетболісти «Будівельника». У складі гірників крім вище згаданих гравців тоді особливо виділявся майбутній чемпіон світу Геннадій Чечуро.
- Донині згадую поєдинок, в якому ми офіційно стали чемпіонами країни, - згадує Анатолій Бухов. – Той матч з одеситами давався нам дуже непросто. Коли прозвучала фінальна сирена, ми поступалися двома очками. Але разом з тим я повинен був пробивати два штрафних кидки. Права на промах не було. І я не промахнувся. Гра була переведена в овертайм, де ми свого шансу вже не втратили, вигравши з семиочковою перевагою.
Через два роки, в 1969-му, «Донбасканалстрой» був близьким до виходу в еліту радянського баскетболу. В турнірі команд першої ліги гірники посіли третє місце і грали в перехідному турнірі. Головними суперниками донеччан були мінський РТІ з майбутнім олімпійським чемпіоном Іваном Бебешком у складі, свердловський «Уралмаш» і команда Єревана.
-Безсумнівно, тоді ми могли поборотися за путівку в еліту, - говорить Анатолій Бухов. - Але реально розцінили свої можливості й, розсудивши, що у вищій лізі нам робити нічого, вирішили, що краще залишатися у першому дивізіоні.
Власне, у другій за силою лізі донеччани виступали аж до 1977 року. Поступово почали йти зі спорту багаторічні лідери «Донбасканалстрою». Зокрема, Анатолій Бухов у 1975 році виїхав до Німеччини. Можливо, перебуваючи на одному місці, команда застопорилася. Поступово керівництво об’єднання «Донбасканалстрой» втратило до неї інтерес і в підсумку вирішило розформувати.
«Жальґіріс» і ЦСКА не здолають гірника!
Так чи інакше, то була перша ластівка. Про перемоги тієї команди донецькі шанувальники баскетболу зі стажем зберігають ностальгічні спогади понині. Власне, саме спостерігаючи за грою Дубова, Бухова, Горяїнова полюбив баскетбол майбутній керівник шахти імені Засядька Юхим Звягільський. Це йому в 1983 році належала ідея відродити баскетбольні традиції в Донецьку. Команду Юхим Леонідович вирішив назвати «Шахтарем». Пост тренера спочатку довірили Ніні Бережній. Точніше, їй було доручено комплектувати команду, придивлятися до можливих новачків.
- У січні 1983 року разом з командою рідного Хабаровська ми приїхали до Донецька на турнір, - згадує Сергій Завалін, у якого з «Шахтарем» надалі буде пов’язана майже вся гравецька кар’єра. – Після цього мене, Сергія Бабенка і ще кількох хабаровських хлопців запросили виступати за «Шахтар». Погодився майже відразу, адже мені сказали, що перед командою стоїть завдання пробитися до першої ліги чемпіонату СРСР.
І дійсно, добре укомплектований, «Шахтар» виграв перехідний турнір і повернув Донецьк на баскетбольну карту Радянського Союзу. На той час у «Шахтаря» помінялося вже два тренери – спочатку біля керма колективу був хабаровський фахівець Валерій Алпатов, а потім – Олександр Власов. Саме з останнім гірники домоглися вагомого успіху в 1985 році. «Шахтар» виграв турнір команд першої ліги й пробився до еліти радянського баскетболу, а влітку до всього іншого ще створив справжню сенсацію, ставши володарем Кубка СРСР!
- Навряд чи титуловані суперники брали нас тоді в розрахунок, - каже Сергій Завалін. – У нас же було багато амбіцій, бажання проявити себе. Ми не визнавали авторитетів. Тому, сенсаційно для всіх здолавши в півфіналі мінський РТІ, ніхто з гравців «Шахтаря» і не думав зупинятися. Так, у фіналі треба було грати проти московського ЦСКА, але ми знали, що здатні за рахунок дисципліни та самовіддачі перемогти кого завгодно. До того ж матч ми проводили вдома, при фантастичній атмосфері. У ті роки в літній час практикувалося проведення матчів на відкритому повітрі. Так ось, майданчик встановили в центральному в Донецьку парку імені Щербакова. Нас прийшли підтримати чимало людей. Напевно, ми не могли тоді програти. Хоча армійці билися до останнього. Не можна сказати, що вони приїхали програвати. Так, в їх складі не було збірників Союзу Сергія Тараканова та Володимира Ткаченка, але інші відомі в СРСР гравці були в строю. Їм було неприємно програвати команді першої ліги.
Сергій Завалін у складі володарів Кубка СРСР 1985 року був основним оборонцем разом з Ігорем Качурою. Виділявся в складі гірників атакуючий оборонець Дмитро Донський, який виступав на позиції третього номера. Крім них почесний трофей виграли Юрій Косенко, Олександр Єрмолинський, Сергій Бабенко, Максим Карпачов, Андрій Кибенко, Рафаель Юсупов, Олександр Кравченко, Олександр Шевченко, а також вихованці донецького баскетболу Микола Івахненко і Борис Янковий.
Ця перемога додала гірникам впевненості перед стартом у вищій лізі. Відзначимо, що в той час «Шахтар» був в еліті третім українським клубом після київських «Будівельника» і СКА. Перший млинець не вийшов гливким. Більше того, донеччани вразили фахівців впевненою грою, посівши в дебютному для себе чемпіонаті п’яте місце. Для багатьох це стало великим сюрпризом. Не дивно, що з часом лідерів «Шахтаря» почали запрошувати у більш багаті клуби. Зокрема, в «Будівельник» перебралися Єрмолинський та Косенко, а останній в 1989 році став з киянами чемпіоном СРСР. Бабенко перебрався в талліннський «Калев».
Тим не менш, незважаючи на ротацію складу, «Шахтар» не втратив обличчя і надалі нехай і не виходив на лідируючі позиції, але вважався «міцним горішком», здатним обіграти будь-якого суперника. Приміром, в 1987-му під час роз’їзного туру в Тбілісі донеччани створили справжню сенсацію, перемігши з розривом в одне очко чемпіонів країни – каунаський «Жільґіріс». Спочатку Арвідас Сабоніс, Ґінтарас Крапікас і Альґірдас Бразіс з партнерами, здавалося, не залишали гірникам шансів. Але переломними в тому матчі стали кілька поспіль точних «трюльників» у виконанні Заваліна. До слова, тоді в Тбілісі нині знаний український тренер виграв конкурс триочкових кидків, за що отримав пам’ятну статуетку.
Трамплін до «великої четвірки»
Переломний момент в «Шахтарі» намітився в 1989 році, коли в СРСР сягали свого апогею перебудовні процеси. Багато підприємств переходили на комерційну основу, державним же структурам, зокрема, шахтам, доводилося непросто. Саме в той час почалася перша хвиля шахтарських акцій протестів. Керівник шахти Засядька Юхим Звягільський в таких складних умовах більше не міг виділяти грошей на баскетбольний клуб. Правда, тоді «Шахтарю» не дали загинути. Кошти на команду виділялися з різних джерел. Разом з тим, пішов головний тренер Олександр Власов, який користувався довірою керівництва і пропрацював з «Шахтарем» без малого п’ять років. Крім того, покинули Донецьк кілька лідерів команди.
- Гірко було їхати, - згадує ті часи Сергій Завалін, котрий перебрався в Ташкент. - «Шахтар» протягом довгих років залишався в еліті радянського баскетболу багато в чому завдяки грамотному менеджменту свого керівництва і розумному лобіюванню інтересів команди на всесоюзному рівні.
«Шахтар» знову очолив Валерій Алпатов, спеціаліст, який у своїй роботі робить акцент на фізичній підготовці. Не всі такий шлях вважали правильним, через що у гравців з тренером виникали протиріччя.
- Я прийшов у «Шахтар» зовсім юним хлопцем, - згадує оборонець Владислав Мартинов. – І відразу потрапив на збір до Алпатова в Слов’яногорськ. Для мене, хлопця, котрий ледь покинув дитячий баскетбол, обсяги фізичної роботи, запропонованої Валерієм Олексійовичем, були просто шоком. Постійні кроси, заняття зі штангою, інші фізичні вправи. Увечері просто падав з ніг. Не дивно, що молоді гравці в Алпатова, як правило, не витримували. Наприклад, з тих, кого цей тренер взяв у «Шахтар» разом зі мною, залишився тільки Ігор Васильченко. Разом з тим, мушу зазначити, що цей фахівець навчив мене тактичним премудростям, особливо вмінню грати в обороні.
Не без посмішки Владислав Мартинов згадує один з перших своїх матчів у складі «Шахтаря».
- У старенькому залі ДПТ ми приймали луганський «Спартак», - каже баскетболіст. - Глядачів набилося битком. Так, що в залі не було чим дихати. Запітніли всі вікна, на стінах утворився конденсат, а зі стелі почала облітати штукатурка. Підлога вся волога. Але на це уваги не звертаємо, оскільки гра дуже важлива. Луганчани приїхали до нас своїм зоряним складом на чолі з Олександром Кравченком. Але в Донецьк вони взяли, здається, всього сім баскетболістів. І ось, так вийшло, що в ході матчу три гравці отримали по п’ять персональних зауважень. Нас теж залишилося всього п’ятеро.
- Ось і граємо п’ять на чотири, - продовжує Мартинов. – Алпатов, випускаючи мене, 17-річного хлопця на майданчик, дав вказівку: «Не смій навіть дивитися на кільце. Тільки оборонятися. Зрозумів?» Чую, що тренер суперників Пустогаров теж говорить своїм: «Мартина не чіпайте». І ось, отримую м’яча поблизу від кільця. Ніхто на мене не йде, а глядачі кричать: «Кидай!» Я злякано подивився на Алпатова. І кинув. Не влучив. Думаю: «Ну, все». Але ось ще одна наша атака. Ситуація аналогічна. Алпатов кричить: «Віддай м’яч!» А я психанув і знову кинув. Забив. Цей матч додав мені впевненості в своїх силах. В підсумку ми виграли і тренер навіть подякував за гру.
Загалом, перспективи «Шахтаря» в перші роки незалежності виглядали зовсім не райдужними. Переломним виявився 1993 рік, коли клуб під свою опіку взяв бізнесмен Олександр Шведченко. Олександр Дмитрович завжди мріяв придбати спортивну команду. Оскільки «Шахтар» футбольний в ті роки спонсорував Олександр Брагін, Шведченко вирішив вкладати гроші в баскетбол. Кажуть, у ті роки річний бюджет клубу становив близько мільйона доларів.
- Олександр Дмитрович дійсно не шкодував грошей на команду, - підтверджує Сергій Завалін, якого новий власник у 1993 році покликав назад до Донецька. – Скажімо, мене він запросив з Польщі, запропонувавши зарплату набагато вищу, ніж я отримував в сусідній країні.
Разом з тим, бажаючи укомплектувати команду сильними за українськими мірками гравцями, Шведченко зіткнувся з однією проблемою: багато гравців, знаючи про складний характер Валерія Алпатова, відмовлялися їхати до Донецька. Та й зі «своїми» людьми Валерій Олексійович встиг посваритися. Тому президент вирішив в 1994 році поміняти тренера і запросив Владислава Пустогарова, котрий успішно працював з луганським «Спартаком». Алпатову Шведченко запропонував посаду директора клубу, але той відмовився.
- Переді мною Олександр Дмитрович поставив чітке завдання – бути чемпіонами країни, - говорить Владислав Пустогаров. – Я погодився, але з умовою, що в перший рік ми награємо склад, стаємо призерами, а на наступний беремо золото. Шведченко не заперечував.
Битва за золото і за виживання
Очоливши «Шахтар», Пустогаров вирішив створити кістяк з перевірених людей. Зокрема, він забрав з собою з Луганська лідера «Спартака» - розігрувача Олександра Кравченка. Разом з тим, за домовленістю з Шведченком шахтарська молодь посилила луганський клуб. Так в «Спартаку» з’явилися Владислав Мартинов, Володимир Гуртовий, Ігор Васильченко і привезений Алпатовим з узбецького Учкудука майбутній лідер збірної Росії Петро Самойленко.
В рамках підготовки до сезону влітку 1994 року «Шахтар» відправився в турне до США. Там гірники провели 12 матчів з місцевими університетськими командами. Виграли п’ять.
- Це був великий досвід, - згадує Сергій Завалін. – Виходить, по Америці ми колесили автобусом. За три тижні об’їздили безліч міст – від Чикаго до Маямі і так далі. І при цьому ще й грали. Втомлювалися, звичайно, страшенно. Але користь від тих ігор була приголомшливою.
- Граючи самі, ми заодно придивлялися до американців, здатних підсилити нашу команду, - говорить Владислав Пустогаров. – І якщо з центровим не вгадали, помінявши протягом сезону десь п’ятьох негрів, то оборонця придбали чудового.
Мова про Димитрія Брікмана, який прекрасно підсилив команду і став хорошим доповненням Кравченка і Заваліна.
- Брікман – унікальний баскетболіст, - згадує Владислав Пустогаров. – Пригадую, як одного разу на тренуванні, коли ми відпрацьовували кидки зверху, я запропонував Димитрію зайнятися чимось іншим. Через те, що у нього зріст всього 184 см. Але Брікман відмовився. «Якщо заб’єш зверху – зараз же виймаю з кишені 100 доларів» - кажу. Той розбігся – та як вколотив! Зізнатися, я був вражений.
Після повернення зі США в Україну «Шахтар» заграв, наче на крилах. До нового, 1995 року команда не програла в чемпіонаті жодного матчу!
- В кінці грудня Шведченко запитав мене: « Може, давайте замахнемся на чемпіонство вже в цьому сезоні?» - розповідає Владислав Пустогаров. – Але я сказав, що це нереально. По-перше, я припускав, що в січні-лютому у команди настане спад. По-друге, команда ще не була готова до рівної боротьби з «Будівельником». Окремі позиції вимагали підсилення. Крім того, мені довелося витратити чимало часу, щоб налагодити дисципліну. Зауважу, що до мого приходу всі питання про преміальні, видачі квартир і машин вирішував Шведченко. Але я запропонував делегувати це право мені. Щоб мати вагомі важелі впливу на колектив. Пригадую, були гравці, яким не подобався мій підхід до тренувальної роботи. Ну, не хотіли вони працювати! Я сказав: «Добре, можеш йти». На що чув відповідь, що я йому не указ, адже в команду його запрошував не я. «Добре, - відповідаю. – Їдь до Олександра Дмитровича». Той відправляв баскетболіста назад до мене. Гравець вибачався. Але я вказував йому на двері. Так ми розлучилися відразу з декількома відомими баскетболістами.
Пустогаров знав, про що говорив: у другій половині чемпіонату-1994/95 «Шахтар» знизив оберти. В підсумку команда посіла третє місце. А в міжсезоння, як грім серед ясного неба, пролунала звістка про те, що в Донецьку змінився тренер. Річ у тім, що Пустогаров отримав привабливе запрошення очолити збірну Єгипту, перед якою рясніла перспектива пробитися на Олімпіаду-96. Відмовитися від пропозиції тренер не зміг. Таким чином, біля керма «Шахтаря» з’явився новий керманич – латвійський фахівець Арманд Крауліньш. Перед ним стояла чітка задача – привести команду до перемоги в чемпіонаті України. Новий тренер посилив команду двома латвійськими гравцями – Олександром Бондаренком і Карлісом Мужнієксом, а також центровим збірної України Олександром Окунським.
- Безумовно, в 1996 році ми виграли б золото, - каже Сергій Завалін. – Але в березні, незадовго до фінальної серії з «Будівельником», загинув Олександр Шведченко. Олександр Дмитрович завдяки своєму авторитету успішно лобіював інтереси «Шахтаря». Тому команда не відчувала тиску з боку суддів. Коли Шведченка не стало, у фіналі нас трохи «прихопили» і перемогти не дали.
Після загибелі Шведченка в «Шахтарі» з’явилося нове керівництво. Точніше, тепер команду спонсорувала група фірм. Гравці не бідували, хоча тепер від амбітних планів довелося відмовитися. Час від часу гірники вклинювалися в боротьбу за медалі. Зокрема, так було і в сезоні-2001/02. Тоді основу «Шахтаря» становили його старожили – Владислав Мартинов, Олексій Янгічер і Володимир Гуртовий. Серйозно посилили команду Дмитро Брянцев та Олексій Полторацький. Колектив, очолюваний Валентином Романцем, виглядав вельми збалансованим і боєздатним. «Шахтар» вийшов в плей-офф і в чвертьфіналі мав зустрічатися з маріупольським «Азовмашем».
- Ніхто не розраховував, що ми зможемо дати маріупольцям бій, - згадує Владислав Мартинов. - «Азовмаш» тоді якраз почали нормально фінансувати, у них були серйозні плани. І тут ми візьми та виграй перший матч серії в Маріуполі! Після цього за нас взялися серйозно. Маю на увазі не стільки суто ігрові моменти, скільки суддівство. Як ми не намагалися, наступних двох матчів виграти нам просто не дали.
Як виявилося, та серія з «Азовмашем» стала останньою в історії «Шахтаря». Ні, до сезону команда готувалася в нормальному режимі, пройшла три збори. Разом з гірниками тренувався новачок – захисник Олександр Пащенко з «Азовмаша». Але за два тижні до старту чемпіонату-2002/03, коли команда перебувала на зборі в Алушті, президент клубу Ігор Мартиненко повідомив, що «Шахтар» припиняє своє існування. Причина – фінансувати команду відмовилися два спонсори, а решта взяти на себе повні витрати відмовилися. Протягом двох тижнів Валентин Романець разом із Сергієм Завалін, який на той момент працював помічником головного тренера, намагалися знайти «Шахтарю» нового власника. Але жодна зустріч результатів не дала...
Досягнення
Чемпіонат України
- Чемпіон(2) – 1966, 1967
- Срібний призер(3) – 1963,1964, 1996
- Бронзовий призер(1) – 1995
Кубок України
- Фіналіст(1) – 1996
Посилання
- Історія баскетбольного клубу донецький "Шахтар" [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Doneckij Shahtar istorichnij ukrayinskij basketbolnij klub z mista Doneck vistupav u chempionati URSR chempionati SRSR chempionati Ukrayini basketbolnij Superlizi Komanda bula zasnovana 1963 roku Klub ye najtitulovanishim basketbolnim klubom Donecka Klub dvichi stavav chempionom Ukrayini 1966 1967 i odin raz buv finalistom Kuboka Ukrayini 1996 BK Shahtar Prizvisko Girniki Shahtari Ligi Superliga Zasnovanij 1963 Arena Palac sportu Druzhba 4700 Misto Doneck Ukrayina Komandni kolori pomaranchevij ta chornij Prezident Golovnij trener Chempionstvo Chempionat Ukrayini 2 peremogi 1966 1967 Sajt Nemaye Forma Domashnya Na viyizdi AlternativnaIstoriyaOficijnu istoriyu doneckogo klubnogo basketbolu varto vesti z dalekogo 1963 roku Same todi kerivnik ob yednannya Donbaskanalstroj Syedov virishiv stvoriti na bazi svoyeyi ustanovi basketbolnu komandu z odnojmennoyu nazvoyu Spershu yiyi osnovu sklali miscevi hlopci kerovani trenerom Borisom Yezerskim Vijshlo nepogano Komanda shvidko sformuvala oblichchya i slavilasya nepostuplivistyu Osoblivo v nij vidilyavsya todi she nikomu nevidomij 17 richnij hlopchina z Yenakiyevogo Anatolij Polivoda Nadzvichajno tehnichnij ruhlivij z svitloyu golovoyu Fahivci vidrazu zvernuli na nogo uvagu Ne divno sho nezabarom Polivoda poyihav v kiyivskij Budivelnik Stalosya ce pislya togo yak u zustrichi Donbaskanalstroyu z budivelnikami yunij gravec girnikiv zakinuv najsilnishomu klubovi krayini 30 ochok Krim togo pid kerivnictvom Yezerskogo pochinav svij shlyah majbutnij chempion Yevropi sered molodi Valerij Sinyakov U Donecku basketbolna komanda stala nadzvichajno populyarnoyu Na matchah u staromu palaci sportu Shahtar kotrij vmishav 700 glyadachiv zavzhdi buv anshlag Ulyublencyami publiki todi buli Feliks Sashenko Volodimir Piskun ta Yevgen Koval Odnim slovom pislya dvoh rokiv supernictva v chempionati Ukrayini sportivnogo tovaristva Avangard donecka komanda zayavila pro sebe spovna Razom z tim zrosli i ambiciyi pana Syedova Vin zahotiv vivesti komandu na vsesoyuznij riven Yak naslidok v 1965 roci v Donecku z yavilisya pershi legioneri Ne v ninishnomu rozuminni a predstavniki inshih mist Zokrema komandu popovnili kiyani Oleksandr Turchin ta Oleksij Putyatin lviv yanin Anatolij Buhov harkiv yani Isaak Dubov i Volodimir Prudnikov rostovchanin Valerij Goryayinov Piznishe yim sudilosya stati spravzhnimi legendami doneckogo basketbolu Ce j ne divno adzhe vsogo cherez rik Donbaskanalstroj zrobiv vrazhayuchij stribok vigravshi perehidnij vnutrishno ukrayinskij turnir za pravo probitisya do pershoyi ligi chempionatu SRSR Zakripivshis na vsesoyuznomu rivni pidopichni BorisaYezerskogo spodobilisya na yak viyavilosya napam yatnishu peremogu v istoriyi Donbaskanalstroyu V 1967 roci skladena z gravciv komandi zbirna Doneckoyi oblasti sensacijno vigrala Spartakiadu Ukrayinskoyi RSR obigravshi zokrema zoryanih kiyan chiyu osnovu skladali bliskuchi basketbolisti Budivelnika U skladi girnikiv krim vishe zgadanih gravciv todi osoblivo vidilyavsya majbutnij chempion svitu Gennadij Chechuro Donini zgaduyu poyedinok v yakomu mi oficijno stali chempionami krayini zgaduye Anatolij Buhov Toj match z odesitami davavsya nam duzhe neprosto Koli prozvuchala finalna sirena mi postupalisya dvoma ochkami Ale razom z tim ya povinen buv probivati dva shtrafnih kidki Prava na promah ne bulo I ya ne promahnuvsya Gra bula perevedena v overtajm de mi svogo shansu vzhe ne vtratili vigravshi z semiochkovoyu perevagoyu Cherez dva roki v 1969 mu Donbaskanalstroj buv blizkim do vihodu v elitu radyanskogo basketbolu V turniri komand pershoyi ligi girniki posili tretye misce i grali v perehidnomu turniri Golovnimi supernikami donechchan buli minskij RTI z majbutnim olimpijskim chempionom Ivanom Bebeshkom u skladi sverdlovskij Uralmash i komanda Yerevana Bezsumnivno todi mi mogli poborotisya za putivku v elitu govorit Anatolij Buhov Ale realno rozcinili svoyi mozhlivosti j rozsudivshi sho u vishij lizi nam robiti nichogo virishili sho krashe zalishatisya u pershomu divizioni Vlasne u drugij za siloyu lizi donechchani vistupali azh do 1977 roku Postupovo pochali jti zi sportu bagatorichni lideri Donbaskanalstroyu Zokrema Anatolij Buhov u 1975 roci viyihav do Nimechchini Mozhlivo perebuvayuchi na odnomu misci komanda zastoporilasya Postupovo kerivnictvo ob yednannya Donbaskanalstroj vtratilo do neyi interes i v pidsumku virishilo rozformuvati Zhalgiris i CSKA ne zdolayut girnika Tak chi inakshe to bula persha lastivka Pro peremogi tiyeyi komandi donecki shanuvalniki basketbolu zi stazhem zberigayut nostalgichni spogadi ponini Vlasne same sposterigayuchi za groyu Dubova Buhova Goryayinova polyubiv basketbol majbutnij kerivnik shahti imeni Zasyadka Yuhim Zvyagilskij Ce jomu v 1983 roci nalezhala ideya vidroditi basketbolni tradiciyi v Donecku Komandu Yuhim Leonidovich virishiv nazvati Shahtarem Post trenera spochatku dovirili Nini Berezhnij Tochnishe yij bulo dorucheno komplektuvati komandu pridivlyatisya do mozhlivih novachkiv U sichni 1983 roku razom z komandoyu ridnogo Habarovska mi priyihali do Donecka na turnir zgaduye Sergij Zavalin u yakogo z Shahtarem nadali bude pov yazana majzhe vsya gravecka kar yera Pislya cogo mene Sergiya Babenka i she kilkoh habarovskih hlopciv zaprosili vistupati za Shahtar Pogodivsya majzhe vidrazu adzhe meni skazali sho pered komandoyu stoyit zavdannya probitisya do pershoyi ligi chempionatu SRSR I dijsno dobre ukomplektovanij Shahtar vigrav perehidnij turnir i povernuv Doneck na basketbolnu kartu Radyanskogo Soyuzu Na toj chas u Shahtarya pominyalosya vzhe dva treneri spochatku bilya kerma kolektivu buv habarovskij fahivec Valerij Alpatov a potim Oleksandr Vlasov Same z ostannim girniki domoglisya vagomogo uspihu v 1985 roci Shahtar vigrav turnir komand pershoyi ligi j probivsya do eliti radyanskogo basketbolu a vlitku do vsogo inshogo she stvoriv spravzhnyu sensaciyu stavshi volodarem Kubka SRSR Navryad chi titulovani superniki brali nas todi v rozrahunok kazhe Sergij Zavalin U nas zhe bulo bagato ambicij bazhannya proyaviti sebe Mi ne viznavali avtoritetiv Tomu sensacijno dlya vsih zdolavshi v pivfinali minskij RTI nihto z gravciv Shahtarya i ne dumav zupinyatisya Tak u finali treba bulo grati proti moskovskogo CSKA ale mi znali sho zdatni za rahunok disciplini ta samoviddachi peremogti kogo zavgodno Do togo zh match mi provodili vdoma pri fantastichnij atmosferi U ti roki v litnij chas praktikuvalosya provedennya matchiv na vidkritomu povitri Tak os majdanchik vstanovili v centralnomu v Donecku parku imeni Sherbakova Nas prijshli pidtrimati chimalo lyudej Napevno mi ne mogli todi prograti Hocha armijci bilisya do ostannogo Ne mozhna skazati sho voni priyihali progravati Tak v yih skladi ne bulo zbirnikiv Soyuzu Sergiya Tarakanova ta Volodimira Tkachenka ale inshi vidomi v SRSR gravci buli v stroyu Yim bulo nepriyemno progravati komandi pershoyi ligi Sergij Zavalin u skladi volodariv Kubka SRSR 1985 roku buv osnovnim oboroncem razom z Igorem Kachuroyu Vidilyavsya v skladi girnikiv atakuyuchij oboronec Dmitro Donskij yakij vistupav na poziciyi tretogo nomera Krim nih pochesnij trofej vigrali Yurij Kosenko Oleksandr Yermolinskij Sergij Babenko Maksim Karpachov Andrij Kibenko Rafael Yusupov Oleksandr Kravchenko Oleksandr Shevchenko a takozh vihovanci doneckogo basketbolu Mikola Ivahnenko i Boris Yankovij Cya peremoga dodala girnikam vpevnenosti pered startom u vishij lizi Vidznachimo sho v toj chas Shahtar buv v eliti tretim ukrayinskim klubom pislya kiyivskih Budivelnika i SKA Pershij mlinec ne vijshov glivkim Bilshe togo donechchani vrazili fahivciv vpevnenoyu groyu posivshi v debyutnomu dlya sebe chempionati p yate misce Dlya bagatoh ce stalo velikim syurprizom Ne divno sho z chasom lideriv Shahtarya pochali zaproshuvati u bilsh bagati klubi Zokrema v Budivelnik perebralisya Yermolinskij ta Kosenko a ostannij v 1989 roci stav z kiyanami chempionom SRSR Babenko perebravsya v tallinnskij Kalev Tim ne mensh nezvazhayuchi na rotaciyu skladu Shahtar ne vtrativ oblichchya i nadali nehaj i ne vihodiv na lidiruyuchi poziciyi ale vvazhavsya micnim gorishkom zdatnim obigrati bud yakogo supernika Primirom v 1987 mu pid chas roz yiznogo turu v Tbilisi donechchani stvorili spravzhnyu sensaciyu peremigshi z rozrivom v odne ochko chempioniv krayini kaunaskij Zhilgiris Spochatku Arvidas Sabonis Gintaras Krapikas i Algirdas Brazis z partnerami zdavalosya ne zalishali girnikam shansiv Ale perelomnimi v tomu matchi stali kilka pospil tochnih tryulnikiv u vikonanni Zavalina Do slova todi v Tbilisi nini znanij ukrayinskij trener vigrav konkurs triochkovih kidkiv za sho otrimav pam yatnu statuetku Tramplin do velikoyi chetvirki Perelomnij moment v Shahtari namitivsya v 1989 roci koli v SRSR syagali svogo apogeyu perebudovni procesi Bagato pidpriyemstv perehodili na komercijnu osnovu derzhavnim zhe strukturam zokrema shahtam dovodilosya neprosto Same v toj chas pochalasya persha hvilya shahtarskih akcij protestiv Kerivnik shahti Zasyadka Yuhim Zvyagilskij v takih skladnih umovah bilshe ne mig vidilyati groshej na basketbolnij klub Pravda todi Shahtaryu ne dali zaginuti Koshti na komandu vidilyalisya z riznih dzherel Razom z tim pishov golovnij trener Oleksandr Vlasov yakij koristuvavsya doviroyu kerivnictva i propracyuvav z Shahtarem bez malogo p yat rokiv Krim togo pokinuli Doneck kilka lideriv komandi Girko bulo yihati zgaduye ti chasi Sergij Zavalin kotrij perebravsya v Tashkent Shahtar protyagom dovgih rokiv zalishavsya v eliti radyanskogo basketbolu bagato v chomu zavdyaki gramotnomu menedzhmentu svogo kerivnictva i rozumnomu lobiyuvannyu interesiv komandi na vsesoyuznomu rivni Shahtar znovu ocholiv Valerij Alpatov specialist yakij u svoyij roboti robit akcent na fizichnij pidgotovci Ne vsi takij shlyah vvazhali pravilnim cherez sho u gravciv z trenerom vinikali protirichchya Ya prijshov u Shahtar zovsim yunim hlopcem zgaduye oboronec Vladislav Martinov I vidrazu potrapiv na zbir do Alpatova v Slov yanogorsk Dlya mene hlopcya kotrij led pokinuv dityachij basketbol obsyagi fizichnoyi roboti zaproponovanoyi Valeriyem Oleksijovichem buli prosto shokom Postijni krosi zanyattya zi shtangoyu inshi fizichni vpravi Uvecheri prosto padav z nig Ne divno sho molodi gravci v Alpatova yak pravilo ne vitrimuvali Napriklad z tih kogo cej trener vzyav u Shahtar razom zi mnoyu zalishivsya tilki Igor Vasilchenko Razom z tim mushu zaznachiti sho cej fahivec navchiv mene taktichnim premudrostyam osoblivo vminnyu grati v oboroni Ne bez posmishki Vladislav Martinov zgaduye odin z pershih svoyih matchiv u skladi Shahtarya U starenkomu zali DPT mi prijmali luganskij Spartak kazhe basketbolist Glyadachiv nabilosya bitkom Tak sho v zali ne bulo chim dihati Zapitnili vsi vikna na stinah utvorivsya kondensat a zi steli pochala oblitati shtukaturka Pidloga vsya vologa Ale na ce uvagi ne zvertayemo oskilki gra duzhe vazhliva Luganchani priyihali do nas svoyim zoryanim skladom na choli z Oleksandrom Kravchenkom Ale v Doneck voni vzyali zdayetsya vsogo sim basketbolistiv I os tak vijshlo sho v hodi matchu tri gravci otrimali po p yat personalnih zauvazhen Nas tezh zalishilosya vsogo p yatero Os i grayemo p yat na chotiri prodovzhuye Martinov Alpatov vipuskayuchi mene 17 richnogo hlopcya na majdanchik dav vkazivku Ne smij navit divitisya na kilce Tilki oboronyatisya Zrozumiv Chuyu sho trener supernikiv Pustogarov tezh govorit svoyim Martina ne chipajte I os otrimuyu m yacha poblizu vid kilcya Nihto na mene ne jde a glyadachi krichat Kidaj Ya zlyakano podivivsya na Alpatova I kinuv Ne vluchiv Dumayu Nu vse Ale os she odna nasha ataka Situaciya analogichna Alpatov krichit Viddaj m yach A ya psihanuv i znovu kinuv Zabiv Cej match dodav meni vpevnenosti v svoyih silah V pidsumku mi vigrali i trener navit podyakuvav za gru Zagalom perspektivi Shahtarya v pershi roki nezalezhnosti viglyadali zovsim ne rajduzhnimi Perelomnim viyavivsya 1993 rik koli klub pid svoyu opiku vzyav biznesmen Oleksandr Shvedchenko Oleksandr Dmitrovich zavzhdi mriyav pridbati sportivnu komandu Oskilki Shahtar futbolnij v ti roki sponsoruvav Oleksandr Bragin Shvedchenko virishiv vkladati groshi v basketbol Kazhut u ti roki richnij byudzhet klubu stanoviv blizko miljona dolariv Oleksandr Dmitrovich dijsno ne shkoduvav groshej na komandu pidtverdzhuye Sergij Zavalin yakogo novij vlasnik u 1993 roci poklikav nazad do Donecka Skazhimo mene vin zaprosiv z Polshi zaproponuvavshi zarplatu nabagato vishu nizh ya otrimuvav v susidnij krayini Razom z tim bazhayuchi ukomplektuvati komandu silnimi za ukrayinskimi mirkami gravcyami Shvedchenko zitknuvsya z odniyeyu problemoyu bagato gravciv znayuchi pro skladnij harakter Valeriya Alpatova vidmovlyalisya yihati do Donecka Ta j zi svoyimi lyudmi Valerij Oleksijovich vstig posvaritisya Tomu prezident virishiv v 1994 roci pominyati trenera i zaprosiv Vladislava Pustogarova kotrij uspishno pracyuvav z luganskim Spartakom Alpatovu Shvedchenko zaproponuvav posadu direktora klubu ale toj vidmovivsya Peredi mnoyu Oleksandr Dmitrovich postaviv chitke zavdannya buti chempionami krayini govorit Vladislav Pustogarov Ya pogodivsya ale z umovoyu sho v pershij rik mi nagrayemo sklad stayemo prizerami a na nastupnij beremo zoloto Shvedchenko ne zaperechuvav Bitva za zoloto i za vizhivannya Ocholivshi Shahtar Pustogarov virishiv stvoriti kistyak z perevirenih lyudej Zokrema vin zabrav z soboyu z Luganska lidera Spartaka rozigruvacha Oleksandra Kravchenka Razom z tim za domovlenistyu z Shvedchenkom shahtarska molod posilila luganskij klub Tak v Spartaku z yavilisya Vladislav Martinov Volodimir Gurtovij Igor Vasilchenko i privezenij Alpatovim z uzbeckogo Uchkuduka majbutnij lider zbirnoyi Rosiyi Petro Samojlenko V ramkah pidgotovki do sezonu vlitku 1994 roku Shahtar vidpravivsya v turne do SShA Tam girniki proveli 12 matchiv z miscevimi universitetskimi komandami Vigrali p yat Ce buv velikij dosvid zgaduye Sergij Zavalin Vihodit po Americi mi kolesili avtobusom Za tri tizhni ob yizdili bezlich mist vid Chikago do Mayami i tak dali I pri comu she j grali Vtomlyuvalisya zvichajno strashenno Ale korist vid tih igor bula prigolomshlivoyu Grayuchi sami mi zaodno pridivlyalisya do amerikanciv zdatnih pidsiliti nashu komandu govorit Vladislav Pustogarov I yaksho z centrovim ne vgadali pominyavshi protyagom sezonu des p yatoh negriv to oboroncya pridbali chudovogo Mova pro Dimitriya Brikmana yakij prekrasno pidsiliv komandu i stav horoshim dopovnennyam Kravchenka i Zavalina Brikman unikalnij basketbolist zgaduye Vladislav Pustogarov Prigaduyu yak odnogo razu na trenuvanni koli mi vidpracovuvali kidki zverhu ya zaproponuvav Dimitriyu zajnyatisya chimos inshim Cherez te sho u nogo zrist vsogo 184 sm Ale Brikman vidmovivsya Yaksho zab yesh zverhu zaraz zhe vijmayu z kisheni 100 dolariv kazhu Toj rozbigsya ta yak vkolotiv Ziznatisya ya buv vrazhenij Pislya povernennya zi SShA v Ukrayinu Shahtar zagrav nache na krilah Do novogo 1995 roku komanda ne prograla v chempionati zhodnogo matchu V kinci grudnya Shvedchenko zapitav mene Mozhe davajte zamahnemsya na chempionstvo vzhe v comu sezoni rozpovidaye Vladislav Pustogarov Ale ya skazav sho ce nerealno Po pershe ya pripuskav sho v sichni lyutomu u komandi nastane spad Po druge komanda she ne bula gotova do rivnoyi borotbi z Budivelnikom Okremi poziciyi vimagali pidsilennya Krim togo meni dovelosya vitratiti chimalo chasu shob nalagoditi disciplinu Zauvazhu sho do mogo prihodu vsi pitannya pro premialni vidachi kvartir i mashin virishuvav Shvedchenko Ale ya zaproponuvav deleguvati ce pravo meni Shob mati vagomi vazheli vplivu na kolektiv Prigaduyu buli gravci yakim ne podobavsya mij pidhid do trenuvalnoyi roboti Nu ne hotili voni pracyuvati Ya skazav Dobre mozhesh jti Na sho chuv vidpovid sho ya jomu ne ukaz adzhe v komandu jogo zaproshuvav ne ya Dobre vidpovidayu Yid do Oleksandra Dmitrovicha Toj vidpravlyav basketbolista nazad do mene Gravec vibachavsya Ale ya vkazuvav jomu na dveri Tak mi rozluchilisya vidrazu z dekilkoma vidomimi basketbolistami Pustogarov znav pro sho govoriv u drugij polovini chempionatu 1994 95 Shahtar zniziv oberti V pidsumku komanda posila tretye misce A v mizhsezonnya yak grim sered yasnogo neba prolunala zvistka pro te sho v Donecku zminivsya trener Rich u tim sho Pustogarov otrimav privablive zaproshennya ocholiti zbirnu Yegiptu pered yakoyu ryasnila perspektiva probitisya na Olimpiadu 96 Vidmovitisya vid propoziciyi trener ne zmig Takim chinom bilya kerma Shahtarya z yavivsya novij kermanich latvijskij fahivec Armand Kraulinsh Pered nim stoyala chitka zadacha privesti komandu do peremogi v chempionati Ukrayini Novij trener posiliv komandu dvoma latvijskimi gravcyami Oleksandrom Bondarenkom i Karlisom Muzhniyeksom a takozh centrovim zbirnoyi Ukrayini Oleksandrom Okunskim Bezumovno v 1996 roci mi vigrali b zoloto kazhe Sergij Zavalin Ale v berezni nezadovgo do finalnoyi seriyi z Budivelnikom zaginuv Oleksandr Shvedchenko Oleksandr Dmitrovich zavdyaki svoyemu avtoritetu uspishno lobiyuvav interesi Shahtarya Tomu komanda ne vidchuvala tisku z boku suddiv Koli Shvedchenka ne stalo u finali nas trohi prihopili i peremogti ne dali Pislya zagibeli Shvedchenka v Shahtari z yavilosya nove kerivnictvo Tochnishe teper komandu sponsoruvala grupa firm Gravci ne biduvali hocha teper vid ambitnih planiv dovelosya vidmovitisya Chas vid chasu girniki vklinyuvalisya v borotbu za medali Zokrema tak bulo i v sezoni 2001 02 Todi osnovu Shahtarya stanovili jogo starozhili Vladislav Martinov Oleksij Yangicher i Volodimir Gurtovij Serjozno posilili komandu Dmitro Bryancev ta Oleksij Poltorackij Kolektiv ocholyuvanij Valentinom Romancem viglyadav velmi zbalansovanim i boyezdatnim Shahtar vijshov v plej off i v chvertfinali mav zustrichatisya z mariupolskim Azovmashem Nihto ne rozrahovuvav sho mi zmozhemo dati mariupolcyam bij zgaduye Vladislav Martinov Azovmash todi yakraz pochali normalno finansuvati u nih buli serjozni plani I tut mi vizmi ta vigraj pershij match seriyi v Mariupoli Pislya cogo za nas vzyalisya serjozno Mayu na uvazi ne stilki suto igrovi momenti skilki suddivstvo Yak mi ne namagalisya nastupnih dvoh matchiv vigrati nam prosto ne dali Yak viyavilosya ta seriya z Azovmashem stala ostannoyu v istoriyi Shahtarya Ni do sezonu komanda gotuvalasya v normalnomu rezhimi projshla tri zbori Razom z girnikami trenuvavsya novachok zahisnik Oleksandr Pashenko z Azovmasha Ale za dva tizhni do startu chempionatu 2002 03 koli komanda perebuvala na zbori v Alushti prezident klubu Igor Martinenko povidomiv sho Shahtar pripinyaye svoye isnuvannya Prichina finansuvati komandu vidmovilisya dva sponsori a reshta vzyati na sebe povni vitrati vidmovilisya Protyagom dvoh tizhniv Valentin Romanec razom iz Sergiyem Zavalin yakij na toj moment pracyuvav pomichnikom golovnogo trenera namagalisya znajti Shahtaryu novogo vlasnika Ale zhodna zustrich rezultativ ne dala DosyagnennyaChempionat Ukrayini Chempion 2 1966 1967 Sribnij prizer 3 1963 1964 1996 Bronzovij prizer 1 1995 Kubok Ukrayini Finalist 1 1996PosilannyaIstoriya basketbolnogo klubu doneckij Shahtar 13 serpnya 2020 u Wayback Machine