«Хвалькови́тий во́їн» — комедія давньоримського автора Тита Макція Плавта.
Хвальковитий воїн | |
Назва | лат. Miles gloriosus |
---|---|
Формат творчої роботи | п'єса |
Жанр | (Паліата) |
Видання або переклади | Q19224363? і Q102474695? |
Автор | Тит Макцій Плавт |
Мова твору або назви | латина[1] |
Дата першого виконання | 206 до н. е. |
Події розгортаються в місцевості | Ефес |
Історичний період | Стародавній світ |
Запис у таблиці скорочень | Pl. Mil.[2] |
|
Сюжет
У цій комедії головне не сюжет, а герой, «хвалькуватий воїн». У старі часи в Греції професійних воїнів не було, були лише ополченці. Пізніше, коли війна стала професією, то з'явилися лихі найманці, які йшли на службу до кого завгодно та здебільшого гинули, а хто не гинув, той повертався на батьківщину багатів та гучно хвалився чудесами, які він бачив, і подвигами, які він нібито вчинив. Такий швидко забагатілий хвалькуватий воїн-грубіян став у комедіях постійним персонажем.
У Плавта його звуть ім'ям Піргополінік, що значить «Переможець міст та фортець». Він сидить перед своїм будинком і стежить, як слуги чистять його обладунки «щоб яскравіше сонця!». При ньому дармоїд на прізвисько Хлібогриз, і вони вдвох підраховують, скільки ворогів уклав Піргополінік в своїх походах. Всього сім тисяч, і всіх за один день. А ще в Індії він однією лівою перебив слону руку, чи то пак ногу, вдаривши лише упівсили! І взагалі, який він герой — і богатир, і хоробрий, і красень, і як жінки його люблять.
Насправді ж він шахрай, боягуз, розпусник. Про це повідомляє публіці його раб на ім'я Палестріон. Палестріон служив в Афінах в одного хлопця, а той любив одну дівчину. Коли юнак був відсутній, цей самий Піргополінік обманом викрав цю дівчину і відвіз сюди, до міста Ефес. Палестріон помчав попередити пана, але в дорозі його схопили пірати і продали в рабство цьому ж Піргополініку. Втім, йому вдалося переслати звісточку колишньому хазяїну; той приїхав в Ефес, оселився по сусідству з воїном у доброго дідка і таємно бачиться з коханою. На сцені будинок воїна та будинок старого, вони поруч, і між ними розумний раб легко спорудив таємний хід.
Все іде непогано, але інший раб воїна підгледів за побаченням закоханих, і дідок сусід дуже стривожений: не влаштував би воїн йому погрому. «Добре, — каже Палестріон, — вигадаємо, ніби у його дівчини була в Афінах сестра-близнючка, ось вона-то і оселилася зі своїм коханцем у тебе, старий». Що ж стосується свідка, то його можна заплутати і залякати: з нього ж і попит, якщо недогледів. Поки свідок поспішає з доносом, дівчина, пробравшись по таємному ходу, виявляється вже вдома і звертається до нещасливого донощика як до наклепника; а потім, знову перебравшись до сусіда, вона вже показується відкрито і під виглядом власної сестри милується з юнаком, а у свідка голова йде обертом.
Старий сусід був не проти такого розіграшу, тому юнакові-афінянинові навіть незручно: стільки клопоту через нього! «У таких справах я радий допомогти, — відповідає старий, — я й сам ще ласий до красунь, а вони до мене: вихований, дотепний, люб'язний — справжній ефесець!» — «А що ж досі неодружений?» — Дивується юнак . «Свобода понад усе!» — Гордо заявляє дідок. «Що правда, то правда!» — Підтверджує раб. "А як же без дітей? — Дивується юнак. — Хто ж про тебе дбає? «-» Що ти! — Відмахується старий, — жоден син не буде таким уважним і ввічливим, як далекі родичі, які сподіваються на мою спадщину: вони мене на руках носять! «-» А це і до кращого, що ти не одружений, — говорить раб. — Знайди-но ти гетеру, красиву і жадібну, і видай за свою дружину … «-» Це ще навіщо? "- Дивується старий. «Нехай вона прикинеться, ніби по вуха закохана в Піргополініка і ніби передала мені для нього ось це твоє кільце …» — пропонує юнак. «Нічого не розумію, але вірю тобі: бери, роби що хочеш», — вирішує старий.
Герої легко домовляються з гетерою; раб йде до Піргополініка, пропонує йому кільце, розхвалюючи сусідку, розписуючи її любов. Воїн, звичайно, вірить: як не закохатися в нього? Тепер потрібно тільки звільнитися від викраденої ним афінянки, щоб нова красуня не ревнувала. Добре, на думку Піргополініка, те, що тут по сусідству з'явилася її сестра: воїн вирішується передати їй свою коханку з рук на руки, та ще щедро обдарувати, щоб мовчала, а рабу Палестріону за послуги дати свободу і відправити з ними провідником. З'являється юнак, видаючи себе за довірену особу матері обох дівчат; воїн віддає йому свою афінянку, та зображує велике горе: ах, як тяжко їй розлучатися з таким красенем і богатирем! Юнак з подружкою, рабом і подарунками благополучно відпливають в Афіни.
Чеснота восторжествувала, але порок ще не покараний. Виступає гетера і розігрує, як задумано, дружину старого, закохану в Піргополініка. Той слухняно йде на побачення з нею в сусідський будинок. Там на нього накидається старий господар з міцними рабами: «Як ти смієш, окаянний, під'їжджати до моєї дружини?» Його хапають, б'ють, точать ніж, щоб прикінчити на місці; із гучними криками воїн відкуповується від розправи великими грошима і, «обм'якнувши від побоїв», тікає з ганьбою. «Я обдурений, я покараний — але, на жаль, заслуговую на це! Всіх розпусників б отак: стало б менше їх. Ну, тепер додому! А ви нам, глядачі, поплескайте!» Такою мораллю закінчується комедія.
Примітки
- PHI Latin Texts
- https://www.perseus.tufts.edu/hopper/abbrevhelp
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет