Оксид стронцію

Окси́д стро́нцію — неорганічна бінарна сполука Стронцію та Оксигену складу SrO. Являє собою білі аморфні кристали. Тугоплавка сполука, поглинає воду та вуглекислий газ із повітря. Проявляє сильні осно́вні властивості. У природі оксид стронцію поширений у мінералах стронціаніті, целестині, лампрофіліт.

Оксид стронцію
Ідентифікатори
Номер CAS	1314-11-0
Номер EINECS	215-219-9
SMILES	[O-2].[Sr+2]^[1]
InChI	InChI=1S/O.Sr/q-2;+2
Властивості
Молекулярна формула	SrO
Молярна маса	103,62 г/моль
Зовнішній вигляд	білі кристали
Густина	5,1 г/см³
Тпл	2531 °C
Розчинність (вода)	реагує
Показник заломлення (nD)	1,8710
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Примітки картки

Поширення у природі

Целестин

Оксид стронцію часто зустрічається у природі вигляді мінеральних змішаних сполук: карбонатів, сульфатів, силікатів тощо. Основними мінералами, що містять SrO, є стронціаніт (70,2% SrO), целестин (56,4%), лампрофіліт. Дещо менший вміст оксиду стронцію мають брюстерит і анкіліт.

Отримання

Оксид стронцію утворюється в результаті спалення металевого стронцію на повітрі:

${\displaystyle \mathrm {2Sr+O_{2}{\xrightarrow {>250^{o}C}}\ 2SrO} }$

Також сполуку можна отримати після термічного розкладання оксигенвмісних сполук стронцію:

${\displaystyle \mathrm {Sr(OH)_{2}{\xrightarrow {500-850^{o}C}}\ SrO+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {SrCO_{3}{\xrightarrow {1100-1200^{o}C}}\ SrO+CO_{2}} }$

${\displaystyle \mathrm {2Sr(NO_{3})_{2}{\xrightarrow {>570^{o}C}}2SrO+4NO_{2}+O_{2}} }$

${\displaystyle \mathrm {2SrSO_{4}{\xrightarrow {>1300^{o}C}}2SrO+2SO_{2}+O_{2}} }$

Хімічні властивості

Оксид стронцію активно взаємодіє з водою. Але, на відміну від реакцій оксиду кальцію, ця взаємодія супроводжується поглинанням тепла:

${\displaystyle \mathrm {SrO+H_{2}O\rightarrow \ Sr(OH)_{2}} }$

За великого тиску (200-250 атм) сполука здатна окиснюватися до :

${\displaystyle \mathrm {2SrO+O_{2}{\xrightarrow {400^{o}C,200atm}}2SrO_{2}} }$

Оксид проявляє сильні осно́вні властивості, реагуючи з кислотами та кислотними оксидами. При кімнатній температурі поглинає з повітря вуглекислий газ (тому його зберігають у запаяних ампулах).

${\displaystyle \mathrm {SrO+2HCl\rightarrow SrCl_{2}+H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {3SrO+2H_{3}PO_{4}\rightarrow Sr_{3}(PO_{4})_{2}+3H_{2}O} }$

${\displaystyle \mathrm {SrO+CO_{2}\rightarrow SrO+CO_{2}} }$

При взаємодії з метанолом утворюються алкоголяти стронцію:

${\displaystyle \mathrm {SrO+CH_{3}OH\rightarrow CH_{3}OSr(OH)+(CH_{3}O)_{2}Sr+H_{2}O} }$

Застосування

Оксид стронцію є вихідною сполукою для синтезу більшості сполук стронцію. Його застосовують у будівельній промисловості, у виробництві скла та емалей. Також він використовується як складова каталізаторів дегідрогенізації.

Див. також

• Стронцій

Примітки

1. strontium oxygen(2-)
   d:Track:Q278487
2. За тиску 101,3 кПа

Джерела

• CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — . (англ.)
• Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с. (рос.)
• Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — . (рос.)