Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
І́гор Дми́трович Ліхови́й (нар. 12 червня 1957, с. Врублівка, Житомирська область, Українська РСР, СРСР) — український державний та громадський діяч, дипломат, музеєзнавець, краєзнавець, культуролог, історик української культури. Міністр культури та туризму України (2005–2006), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Білорусь (2007–2010). З 17 грудня 2014 по 20 квітня 2016 — перший заступник міністра культури України.
| Ігор Дмитрович Ліховий | |
|---|---|
 | |
| 2-й Міністр культури і туризму України | |
| 5 жовтня 2005 — 1 листопада 2006 | |
| Президент | Віктор Ющенко |
| Попередник | Оксана Білозір |
| Наступник | Юрій Богуцький |
| Народився | 12 червня 1957 (67 років) с. Врублівка, Романівський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Відомий як | політик, музейник, дипломат |
| Країна | Україна |
| Alma mater | Національний університет «Одеська політехніка» |
| Політична партія | КПРС |
| Нагороди |   |
Біографія
Народився 12 червня 1957 р. у с. Врублівка Романівського району Житомирської області.
1974—1979 — навчався у Одеському політехнічному інституті, спеціальність — інженер-електромеханік.
1979—1985 — Канівський електромеханічний завод «Магніт» (енергетик цеху, інженер-конструктор).
З 1987 по 1989 рік — перший заступник голови Канівського міськвиконкому. За розподілом обов'язків займався розвитком міста, організацією роботи гуманітарної сфери — освіти, культури, туризму, зарубіжних зв'язків, сприянням діяльності громадських пам'яткоохоронних та природоохоронних організацій, краєзнавчого руху. Очолював міський штаб підготовки до відзначення 175-річчя від дня народження Тараса Шевченка.
У ці роки Канів став одним із центрів руху за перебудову в країні завдяки активному протистоянню вітчизняної та зарубіжної громадськості державним планам промислової забудови заповідних Шевченківських територій, що згодом спонукало патріотів до здобуття незалежності України. Брав активну участь у створенні українського обличчя міста, увічненні пам'яті видатних діячів історії та культури у назвах вулиць, відкритті меморіальних дощок і знаків на честь пам'ятних подій та історичних постатей, пов'язаних з краєм, розвитку музейної інфраструктури.
Неодноразово обирався депутатом Канівської міської (1987—2002) та Черкаської обласної рад народних депутатів (1990—1994).
У 1989—2005 рр. — директор Канівського державного ордена Дружби народів музею-заповідника Т. Г. Шевченка, директор та генеральний директор-науковий керівник Шевченківського національного заповідника, науковий співробітник Інституту історії НАН України (2004—2005), заступник генерального директора Національного художнього музею України (2011—2013).
Відповідно до Указу Президента України від 5 жовтня 2005 року № 1415/2005 був призначений міністром культури і туризму України до Уряду Юрія Єханурова.
Листопад 2006 — лютий 2007 — керівник Служби з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України.
З 6 лютого 2007 по 24 лютого 2010 року — посол України в Республіці Білорусь.
З 17 грудня 2014 року по 20 квітня 2016 року — перший заступник Міністра культури України.
Державний службовець 1-го рангу (з листопада 2006).
Сім'я
Одружений. Має двох дітей.
Громадська діяльність
Один із засновників та перший голова товариства дружби «Канів — Сонома (США)» (1987), багатолітній голова Канівського міського відділення Товариства «Україна-Світ».
Обирався до Ради засновників Радянського фонду культури (1989–1991), правління Українського фонду культури, Всеукраїнської спілки краєзнавців, президії Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Дійсний член Міжнародної ради з питань пам'яток визначних місць (ICOMOS). Почесний член Всеукраїнської спілки краєзнавців. Член Національної спілки журналістів України.
Наукова діяльність
Організатор ряду шевченківських та краєзнавчих наукових конференцій, куратор літературно-мистецьких виставок і пошукових експедицій в Україні та за кордоном — у Білорусі, Казахстані, Молдові, Росії, США, Франції з метою популяризації української культури, в результаті яких ШНЗ набув широких контактів та цінних експонатів для поповнення музейної колекції. Віднайшов у США та повернув до України архів і мистецьку збірку художників з родини В. Г. Кричевського, автора державного герба України та будинку музею Т. Г. Шевченка у Каневі. Науковий консультант проекту реставрації музею Тараса Шевченка у Каневі (2002) та розробки генерального плану Шевченківського національного заповідника (2003). Послідовно відстоював цілісність та недоторканість історичних і природних пам'яток Шевченкового краю, розширення території заповідника і формування його структури як наукової та культурно-освітньої інституції. Сприяв формуванню системи музейного комплексу Канева, надання статусу національного шевченківським заповідникам Черкащини.
Організовував роботу з реставрації та відтворення визначних пам'яток — будинку музею Т. Г. Шевченка, першого музею «Тарасова світлиця», храму Покрови Богородиці (Тарасової церкви), встановлення пам'ятного знаку козацькому гетьману Івану Підкові, шевченківської меморіальної дошки на Успенському соборі у Каневі, а також співучасник заходів із встановлення меморіальних знаків Пилипу Орлику, Тарасу Шевченку та Едварду Желіговському (Андрію Сові) у Білорусі і Владіміру Короткевічу у Києві.
Автор ідеї та редактор періодичного музейного видання — вісник Шевченківського національного заповідника «Чернеча Гора» (1993–2005).
До пріоритетних наукових уподобань І. Д. Ліхового належить дослідження історії меморіалу Тараса Шевченка у Каневі та становлення музейного шевченкознавства, повернення імен незаслужено забутих та репресованих діячів української культури.
Праці
Автор наукових праць з історії шевченкознавства, краєзнавства та проблем розвитку національної культури, статей та публікацій з музеології та охорони пам'яток, зокрема:
- Тарас Шевченко: мозаїка цілости. Каталог виставки шевченкіяни Володимира Яцюка. — К,: Критика. 2012;
- Світло з Тарасової гори. Шевченкіана / Бібліотека «Слова Просвіти». Книга 5. — К., Український пріоритет, 2011. — С. 113–148;
- Видання творів Тараса Шевченка у фондах Шевченківського національного заповідника. Каталог. — К.; Криниця. 2004. — 239 с. (Автор проекту та передмови, науковий редактор);
- До історії меморіалу Тараса Шевченка у Каневі. Українська Академія мистецтв // Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 11. — К.; 2004;
- Канів у період окупації міста 1941–1944 рр. Матеріали науково-практичної конференції «Канів у контексті історії України». Канів, 2004. С. 56-62;
- Тарас Шевченко і Микола Реріх. Каталог виставки 2000–2001 років та матеріали круглого столу «Реріх і Шевченко». Українське Реріхівське товариство. — К., 2004.;
- «В степу безкраїм за Уралом…». «Свою Україну любіть…» Львівські художники шляхами Тараса Шевченка. Вип. ІІІ. Львів, 2003. с. 8-16;
Національні парки США — символ державного захисту визначних пам'яток американського народу// Праці центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК. Вип. 3. — К.; 2001;
- Симиренки в національній культурі: З покоління в покоління. (Слово і час, 1 № 3, 1997);
- Шевченківський національний заповідник як пам'ятка культури світового значення. Наукове видання «Пам'ятки та визначні місця Шевченкового краю: проблеми охорони та дослідження». Канів; — К., 1997. С. 5-9.
Публікації у віснику «Чернеча Гора»:
- Силове поле таланту Василя Кричевського. 1993. № 1. С. 4—5;
- «Боже, дозволь мені…». 1993. № 2. С. 6;
- «І Трахтемиров геть горою…». 1993. № 2. С. 7;
- «Малював з натури 26-го червня 1890 р.». № 1(5), 1995. С. 7;
- «Думаю, як зробити цей музей краще відомим в Європі». 1995. № 2-3(6-7). С. 2;
- Хранителі. Д. Хоменко. І. Калюжний.1995. № 2-3(6-7). С. 6;
- Сходження. Яків Данилов. 1995. № 4(8);
- «Вічний спокій тобі, велике серце!..» Іван Бунін і Тарасова Гора.1995. № 4(8). С. 7;
- Хранителі. Дмитро Лебедко. 1996. № 2(10). С. 6-7;
- Хранителі. Михайло Стретович. 1996. № 1(9). С. 4-5;
- Родом з Таганчі. Євген Деслав. 1996. № 1(9). С. 5;
- Куди йдеш, Каневе? 1998. № 1(12). С. 2;
- «…то весь безмежний світ». Р. М. Рільке і Тарасова Гора. 2000. № 1(15). С. 6;
- Від Дніпра до Сени. 2000. № 1(15);
- Причетність. Академік П. Т. Тронько. 2000. № 2(16). С. 4;
- На хвилі Тарасової Гори. 2002. № 1(19). С. 7;
- Під державну опіку. До 85- річчя Заповідника. 2003. № 1(20). С. 3.
Нагороди
За вагомий особистий внесок у розвиток краєзнавства, збереження національної історико-культурної спадщини нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст. (2000) та почесним званням Заслужений працівник культури України (1997).
Має також почесні відзнаки Українського фонду культури «За подвижництво в культурі» (1997), Товариства «Україна-Світ» «Єднання у співпраці» (2000), Міністерства культури і мистецтв України «За багаторічну плідну працю в галузі культури» (2005), а також медаль Михайла Драгоманова (2010). Нагороджений орденом Українського козацтва «Честь». Відзначений Білоруською спілкою художників пам'ятною медаллю до 1000-річчя першої літописної згадки найменування Литва та Товариством білоруської мови.
Критика
Україна молода
Газета «Україна молода» розкритикувала призначення Ігоря Ліхового заступником В'ячеслава Кириленка.
«Повернення цінностей» Оссолінеуму
Ігор Ліховий був керівником української делегації міжурядової українсько-польської комісії у справах охорони та повернення культурних цінностей, втрачених та незаконно переміщених під час Другої світової війни, яка засідала в Ольштині. Підписав протокол, який рекомендує до кінця 2016 року обміняти львівський архів Оссолінеуму на матеріали НТШ, які зберігають у Варшаві. Це рішення викликало обурення відомих науковців, зокрема: почесного директора Львівської ННБ ім. Василя Стефаника Лариси Крушельницької (вона свого часу разом із директором бібліотеки архіву Оссолінеуму у Вроцлаві домоглася закрити питання так званого повернення цінностей і вважає, що зараз повторюється ситуація часів СССР та 1990-х, коли збірку Оссолінеуму нещадно грабували київські високопосадовці), директора Львівського історичного музею Богдана Чайківського, докторів Миколи Бандрівського, Володимира Александровича (вважає, що обмін такого роду нагадує вимінювання золота та діамантів на брязкальця в папуасів), які звернулися до президента, прем'єра, української громадськости з вимогою відкласти будь-які перемовини до вивчення питання. Андрій Гречило вважає позицію Ліхового недержавницькою, що той «готовий все віддати».
Див. також
Примітки
- Указ Президента України від 6 лютого 2007 року № 80/2007 «Про призначення І. Ліхового Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Білорусь»
- Указ Президента України від 24 лютого 2010 року № 250/2010 «Про звільнення І. Ліхового з посади Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Білорусь»
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2014 року № 1228-р «Про призначення Ліхового І.Д. першим заступником Міністра культури України».
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 286-р «Про звільнення Ліхового І.Д. з посади першого заступника Міністра культури України».
- Указ Президента України від 20 листопада 2006 року № 976/2006 «Про присвоєння рангу державного службовця»
- Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1064/2000 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 16 вересня 1997 року № 1021/97 «Про відзначення активістів Всеукраїнської спілки краєзнавців»
- На думку журналістів цього часопису, його прізвисько — «Професійний нероба»
- «Софія» під прицілом // Україна молода. — 2014. — № 192 (4824, 24 грудня). — С. 1, 12.
- Ліщенко Ю. Поляки хочуть забрати архів Оссолінеуму // Високий замок. — Львів, 2015. — № 72 (5328, 9-15 липня). — С. 12.
Посилання
- Загроза військової агресії з боку Росії через Білорусь існує і про це треба говорити, — Ігор Ліховий // ВІДЕО
Джерела
- Ліховий І. Д. Тарасова гора. Інтерв'ю з директором. /Вела Л. Шукшина// Укр. культура. 1999. № 3/4;
- Марусик Т. Владні ігри довкола Шевченка // Коментар. 2004. Січ.;
- Храм на високій горі: (Інтерв'ю) / В. Новосвітній // Хрещатик. 2005. 31 серп.;
- Хто є хто. Влада, політика, громадська діяльність. Вип. 4. — К. 2005. С. 116;
- Мій орієнтир — Тарас Шевченко: (Інтерв'ю) / В. Сівчиков // Дзеяслоу (Мінськ). 2010. № 3 (білор. мовою);
- Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 3; Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка; — К., 2013. С. 88-829.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
I gor Dmi trovich Lihovi j nar 12 chervnya 1957 s Vrublivka Zhitomirska oblast Ukrayinska RSR SRSR ukrayinskij derzhavnij ta gromadskij diyach diplomat muzeyeznavec krayeznavec kulturolog istorik ukrayinskoyi kulturi Ministr kulturi ta turizmu Ukrayini 2005 2006 Nadzvichajnij i Povnovazhnij Posol Ukrayini v Respublici Bilorus 2007 2010 Z 17 grudnya 2014 po 20 kvitnya 2016 pershij zastupnik ministra kulturi Ukrayini Igor Dmitrovich LihovijIgor Dmitrovich Lihovij2 j Ministr kulturi i turizmu Ukrayini5 zhovtnya 2005 1 listopada 2006PrezidentViktor YushenkoPoperednikOksana BilozirNastupnikYurij BoguckijNarodivsya12 chervnya 1957 1957 06 12 67 rokiv s Vrublivka Romanivskij rajon Zhitomirska oblast Ukrayinska RSR SRSRVidomij yakpolitik muzejnik diplomatKrayinaUkrayinaAlma materNacionalnij universitet Odeska politehnika Politichna partiyaKPRSNagorodiZasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini Orden Za zaslugi III stupenyaBiografiyaIgor Lihovij na obkladinci gazeti Kultura i zhittya 2015 rik Narodivsya 12 chervnya 1957 r u s Vrublivka Romanivskogo rajonu Zhitomirskoyi oblasti 1974 1979 navchavsya u Odeskomu politehnichnomu instituti specialnist inzhener elektromehanik 1979 1985 Kanivskij elektromehanichnij zavod Magnit energetik cehu inzhener konstruktor Z 1987 po 1989 rik pershij zastupnik golovi Kanivskogo miskvikonkomu Za rozpodilom obov yazkiv zajmavsya rozvitkom mista organizaciyeyu roboti gumanitarnoyi sferi osviti kulturi turizmu zarubizhnih zv yazkiv spriyannyam diyalnosti gromadskih pam yatkoohoronnih ta prirodoohoronnih organizacij krayeznavchogo ruhu Ocholyuvav miskij shtab pidgotovki do vidznachennya 175 richchya vid dnya narodzhennya Tarasa Shevchenka U ci roki Kaniv stav odnim iz centriv ruhu za perebudovu v krayini zavdyaki aktivnomu protistoyannyu vitchiznyanoyi ta zarubizhnoyi gromadskosti derzhavnim planam promislovoyi zabudovi zapovidnih Shevchenkivskih teritorij sho zgodom sponukalo patriotiv do zdobuttya nezalezhnosti Ukrayini Brav aktivnu uchast u stvorenni ukrayinskogo oblichchya mista uvichnenni pam yati vidatnih diyachiv istoriyi ta kulturi u nazvah vulic vidkritti memorialnih doshok i znakiv na chest pam yatnih podij ta istorichnih postatej pov yazanih z krayem rozvitku muzejnoyi infrastrukturi Neodnorazovo obiravsya deputatom Kanivskoyi miskoyi 1987 2002 ta Cherkaskoyi oblasnoyi rad narodnih deputativ 1990 1994 U 1989 2005 rr direktor Kanivskogo derzhavnogo ordena Druzhbi narodiv muzeyu zapovidnika T G Shevchenka direktor ta generalnij direktor naukovij kerivnik Shevchenkivskogo nacionalnogo zapovidnika naukovij spivrobitnik Institutu istoriyi NAN Ukrayini 2004 2005 zastupnik generalnogo direktora Nacionalnogo hudozhnogo muzeyu Ukrayini 2011 2013 Vidpovidno do Ukazu Prezidenta Ukrayini vid 5 zhovtnya 2005 roku 1415 2005 buv priznachenij ministrom kulturi i turizmu Ukrayini do Uryadu Yuriya Yehanurova Listopad 2006 lyutij 2007 kerivnik Sluzhbi z pitan zberezhennya nacionalnogo kulturnogo nadbannya Sekretariatu Prezidenta Ukrayini Z 6 lyutogo 2007 po 24 lyutogo 2010 roku posol Ukrayini v Respublici Bilorus Z 17 grudnya 2014 roku po 20 kvitnya 2016 roku pershij zastupnik Ministra kulturi Ukrayini Derzhavnij sluzhbovec 1 go rangu z listopada 2006 Sim yaOdruzhenij Maye dvoh ditej Gromadska diyalnistOdin iz zasnovnikiv ta pershij golova tovaristva druzhbi Kaniv Sonoma SShA 1987 bagatolitnij golova Kanivskogo miskogo viddilennya Tovaristva Ukrayina Svit Obiravsya do Radi zasnovnikiv Radyanskogo fondu kulturi 1989 1991 pravlinnya Ukrayinskogo fondu kulturi Vseukrayinskoyi spilki krayeznavciv prezidiyi Ukrayinskogo tovaristva ohoroni pam yatok istoriyi ta kulturi Dijsnij chlen Mizhnarodnoyi radi z pitan pam yatok viznachnih misc ICOMOS Pochesnij chlen Vseukrayinskoyi spilki krayeznavciv Chlen Nacionalnoyi spilki zhurnalistiv Ukrayini Naukova diyalnistOrganizator ryadu shevchenkivskih ta krayeznavchih naukovih konferencij kurator literaturno misteckih vistavok i poshukovih ekspedicij v Ukrayini ta za kordonom u Bilorusi Kazahstani Moldovi Rosiyi SShA Franciyi z metoyu populyarizaciyi ukrayinskoyi kulturi v rezultati yakih ShNZ nabuv shirokih kontaktiv ta cinnih eksponativ dlya popovnennya muzejnoyi kolekciyi Vidnajshov u SShA ta povernuv do Ukrayini arhiv i mistecku zbirku hudozhnikiv z rodini V G Krichevskogo avtora derzhavnogo gerba Ukrayini ta budinku muzeyu T G Shevchenka u Kanevi Naukovij konsultant proektu restavraciyi muzeyu Tarasa Shevchenka u Kanevi 2002 ta rozrobki generalnogo planu Shevchenkivskogo nacionalnogo zapovidnika 2003 Poslidovno vidstoyuvav cilisnist ta nedotorkanist istorichnih i prirodnih pam yatok Shevchenkovogo krayu rozshirennya teritoriyi zapovidnika i formuvannya jogo strukturi yak naukovoyi ta kulturno osvitnoyi instituciyi Spriyav formuvannyu sistemi muzejnogo kompleksu Kaneva nadannya statusu nacionalnogo shevchenkivskim zapovidnikam Cherkashini Organizovuvav robotu z restavraciyi ta vidtvorennya viznachnih pam yatok budinku muzeyu T G Shevchenka pershogo muzeyu Tarasova svitlicya hramu Pokrovi Bogorodici Tarasovoyi cerkvi vstanovlennya pam yatnogo znaku kozackomu getmanu Ivanu Pidkovi shevchenkivskoyi memorialnoyi doshki na Uspenskomu sobori u Kanevi a takozh spivuchasnik zahodiv iz vstanovlennya memorialnih znakiv Pilipu Orliku Tarasu Shevchenku ta Edvardu Zheligovskomu Andriyu Sovi u Bilorusi i Vladimiru Korotkevichu u Kiyevi Avtor ideyi ta redaktor periodichnogo muzejnogo vidannya visnik Shevchenkivskogo nacionalnogo zapovidnika Chernecha Gora 1993 2005 Do prioritetnih naukovih upodoban I D Lihovogo nalezhit doslidzhennya istoriyi memorialu Tarasa Shevchenka u Kanevi ta stanovlennya muzejnogo shevchenkoznavstva povernennya imen nezasluzheno zabutih ta represovanih diyachiv ukrayinskoyi kulturi PraciAvtor naukovih prac z istoriyi shevchenkoznavstva krayeznavstva ta problem rozvitku nacionalnoyi kulturi statej ta publikacij z muzeologiyi ta ohoroni pam yatok zokrema Taras Shevchenko mozayika cilosti Katalog vistavki shevchenkiyani Volodimira Yacyuka K Kritika 2012 Svitlo z Tarasovoyi gori Shevchenkiana Biblioteka Slova Prosviti Kniga 5 K Ukrayinskij prioritet 2011 S 113 148 Vidannya tvoriv Tarasa Shevchenka u fondah Shevchenkivskogo nacionalnogo zapovidnika Katalog K Krinicya 2004 239 s Avtor proektu ta peredmovi naukovij redaktor Do istoriyi memorialu Tarasa Shevchenka u Kanevi Ukrayinska Akademiya mistectv Doslidnicki ta naukovo metodichni praci Vip 11 K 2004 Kaniv u period okupaciyi mista 1941 1944 rr Materiali naukovo praktichnoyi konferenciyi Kaniv u konteksti istoriyi Ukrayini Kaniv 2004 S 56 62 Taras Shevchenko i Mikola Rerih Katalog vistavki 2000 2001 rokiv ta materiali kruglogo stolu Rerih i Shevchenko Ukrayinske Rerihivske tovaristvo K 2004 V stepu bezkrayim za Uralom Svoyu Ukrayinu lyubit Lvivski hudozhniki shlyahami Tarasa Shevchenka Vip III Lviv 2003 s 8 16 Nacionalni parki SShA simvol derzhavnogo zahistu viznachnih pam yatok amerikanskogo narodu Praci centru pam yatkoznavstva NAN Ukrayini i UTOPIK Vip 3 K 2001 Simirenki v nacionalnij kulturi Z pokolinnya v pokolinnya Slovo i chas 1 3 1997 Shevchenkivskij nacionalnij zapovidnik yak pam yatka kulturi svitovogo znachennya Naukove vidannya Pam yatki ta viznachni miscya Shevchenkovogo krayu problemi ohoroni ta doslidzhennya Kaniv K 1997 S 5 9 Publikaciyi u visniku Chernecha Gora Silove pole talantu Vasilya Krichevskogo 1993 1 S 4 5 Bozhe dozvol meni 1993 2 S 6 I Trahtemirov get goroyu 1993 2 S 7 Malyuvav z naturi 26 go chervnya 1890 r 1 5 1995 S 7 Dumayu yak zrobiti cej muzej krashe vidomim v Yevropi 1995 2 3 6 7 S 2 Hraniteli D Homenko I Kalyuzhnij 1995 2 3 6 7 S 6 Shodzhennya Yakiv Danilov 1995 4 8 Vichnij spokij tobi velike serce Ivan Bunin i Tarasova Gora 1995 4 8 S 7 Hraniteli Dmitro Lebedko 1996 2 10 S 6 7 Hraniteli Mihajlo Stretovich 1996 1 9 S 4 5 Rodom z Taganchi Yevgen Deslav 1996 1 9 S 5 Kudi jdesh Kaneve 1998 1 12 S 2 to ves bezmezhnij svit R M Rilke i Tarasova Gora 2000 1 15 S 6 Vid Dnipra do Seni 2000 1 15 Prichetnist Akademik P T Tronko 2000 2 16 S 4 Na hvili Tarasovoyi Gori 2002 1 19 S 7 Pid derzhavnu opiku Do 85 richchya Zapovidnika 2003 1 20 S 3 NagorodiZa vagomij osobistij vnesok u rozvitok krayeznavstva zberezhennya nacionalnoyi istoriko kulturnoyi spadshini nagorodzhenij ordenom Za zaslugi III st 2000 ta pochesnim zvannyam Zasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini 1997 Maye takozh pochesni vidznaki Ukrayinskogo fondu kulturi Za podvizhnictvo v kulturi 1997 Tovaristva Ukrayina Svit Yednannya u spivpraci 2000 Ministerstva kulturi i mistectv Ukrayini Za bagatorichnu plidnu pracyu v galuzi kulturi 2005 a takozh medal Mihajla Dragomanova 2010 Nagorodzhenij ordenom Ukrayinskogo kozactva Chest Vidznachenij Biloruskoyu spilkoyu hudozhnikiv pam yatnoyu medallyu do 1000 richchya pershoyi litopisnoyi zgadki najmenuvannya Litva ta Tovaristvom biloruskoyi movi KritikaUkrayina moloda Gazeta Ukrayina moloda rozkritikuvala priznachennya Igorya Lihovogo zastupnikom V yacheslava Kirilenka Povernennya cinnostej Ossolineumu Igor Lihovij buv kerivnikom ukrayinskoyi delegaciyi mizhuryadovoyi ukrayinsko polskoyi komisiyi u spravah ohoroni ta povernennya kulturnih cinnostej vtrachenih ta nezakonno peremishenih pid chas Drugoyi svitovoyi vijni yaka zasidala v Olshtini Pidpisav protokol yakij rekomenduye do kincya 2016 roku obminyati lvivskij arhiv Ossolineumu na materiali NTSh yaki zberigayut u Varshavi Ce rishennya viklikalo oburennya vidomih naukovciv zokrema pochesnogo direktora Lvivskoyi NNB im Vasilya Stefanika Larisi Krushelnickoyi vona svogo chasu razom iz direktorom biblioteki arhivu Ossolineumu u Vroclavi domoglasya zakriti pitannya tak zvanogo povernennya cinnostej i vvazhaye sho zaraz povtoryuyetsya situaciya chasiv SSSR ta 1990 h koli zbirku Ossolineumu neshadno grabuvali kiyivski visokoposadovci direktora Lvivskogo istorichnogo muzeyu Bogdana Chajkivskogo doktoriv Mikoli Bandrivskogo Volodimira Aleksandrovicha vvazhaye sho obmin takogo rodu nagaduye viminyuvannya zolota ta diamantiv na bryazkalcya v papuasiv yaki zvernulisya do prezidenta prem yera ukrayinskoyi gromadskosti z vimogoyu vidklasti bud yaki peremovini do vivchennya pitannya Andrij Grechilo vvazhaye poziciyu Lihovogo nederzhavnickoyu sho toj gotovij vse viddati Div takozhPosolstvo Ukrayini v Respublici BilorusPrimitkiUkaz Prezidenta Ukrayini vid 6 lyutogo 2007 roku 80 2007 Pro priznachennya I Lihovogo Nadzvichajnim i Povnovazhnim Poslom Ukrayini v Respublici Bilorus Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 24 lyutogo 2010 roku 250 2010 Pro zvilnennya I Lihovogo z posadi Nadzvichajnogo i Povnovazhnogo Posla Ukrayini v Respublici Bilorus Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 17 grudnya 2014 roku 1228 r Pro priznachennya Lihovogo I D pershim zastupnikom Ministra kulturi Ukrayini Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 20 kvitnya 2016 roku 286 r Pro zvilnennya Lihovogo I D z posadi pershogo zastupnika Ministra kulturi Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 20 listopada 2006 roku 976 2006 Pro prisvoyennya rangu derzhavnogo sluzhbovcya Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 14 veresnya 2000 roku 1064 2000 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini Ukaz Prezidenta Ukrayini vid 16 veresnya 1997 roku 1021 97 Pro vidznachennya aktivistiv Vseukrayinskoyi spilki krayeznavciv Na dumku zhurnalistiv cogo chasopisu jogo prizvisko Profesijnij neroba Sofiya pid pricilom Ukrayina moloda 2014 192 4824 24 grudnya S 1 12 Lishenko Yu Polyaki hochut zabrati arhiv Ossolineumu Visokij zamok Lviv 2015 72 5328 9 15 lipnya S 12 PosilannyaPortal Biografiyi Zagroza vijskovoyi agresiyi z boku Rosiyi cherez Bilorus isnuye i pro ce treba govoriti Igor Lihovij VIDEODzherelaLihovij I D Tarasova gora Interv yu z direktorom Vela L Shukshina Ukr kultura 1999 3 4 Marusik T Vladni igri dovkola Shevchenka Komentar 2004 Sich Hram na visokij gori Interv yu V Novosvitnij Hreshatik 2005 31 serp Hto ye hto Vlada politika gromadska diyalnist Vip 4 K 2005 S 116 Mij oriyentir Taras Shevchenko Interv yu V Sivchikov Dzeyaslou Minsk 2010 3 bilor movoyu Shevchenkivska enciklopediya v 6 t T 3 Institut literaturi im T G Shevchenka K 2013 S 88 829