Луїс Альберто Корвалан Лепе (ісп. Luis Alberto Corvalán Lepe; 14 вересня 1916, Пуерто-Монт — 21 липня 2010, Сантьяго) — чилійський політик, Генеральний секретар Комуністичної партії Чилі у 1958—1989.
Луїс Корвалан | |
---|---|
ісп. Luis Corvalán | |
![]() | |
Народився | 14 вересня 1916[2][3][…] Пуерто-Монтт, Чилі[5] |
Помер | 21 липня 2010[1][2][…] (93 роки) Сантьяго, Чилі[2] |
Країна | ![]() |
Діяльність | політик, журналіст, педагог |
Знання мов | іспанська[3] |
Посада | d |
Партія | Комуністична партія Чилі |
Нагороди | |
IMDb | ID 4474238 |
|
Початок політичної діяльності
Батько Корвалана був учителем, мати — селянкою. У 1931 Корвалан вступив до педагогічного училища міста Чильян. У 1932 вступив у Комуністичну партію. Після закінчення училища пропрацював за фахом трохи більше року і був звільнений за політичними мотивами.
У другій половині 1930-х років працював у Спілці комуністичної молоді, потім став партійним журналістом. З 1940 працював у центральному друкованому органі компартії — газеті «Сігла». У 1946 призначений головним редактором газети.
З 1948 по 1958 компартія перебувала поза законом, в підпіллі. У 1948 році Корвалан очолив відділ пропаганди ЦК КПЧ, керував випуском нелегальних партійних видань. У 1950 був заарештований і відправлений на кілька місяців у заслання. З 1952 член ЦК КПЧ. У 1956 знову заарештований і ув'язнений у концтаборі Пісагуа. У 1958—1989 роках — Генеральний секретар ЦК КПЧ.
Ув'язнення
Після військового перевороту генерала Аугусто Піночета 11 вересня 1973 Корвалан був заарештований разом з багатьма іншими супротивниками режиму. Утримувався спочатку в одиночному ув'язненні, потім у різних концтаборах, у тому числі на острові (Досон). Після вбивства Віктора Хари він став найвідомішим чилійським політв'язнем. Під час ув'язнення в 1975 був удостоєний Міжнародної Ленінської премії Миру.
Обмін політв'язнів
СРСР очолив міжнародну кампанію за його звільнення, а в 1976 Андрій Сахаров запропонував обміняти Корвалана на відомого радянського політв'язня, дисидента (Володимира Буковського). Обмін відбувся, після чого Корвалан одержав у колишньому СРСР політичний притулок.
Нелегально повернувся в Чилі в серпні 1983, змінивши за допомогою пластичної операції зовнішність. Після закінчення періоду диктатури, 10 жовтня 1989, «повернувся» в країну офіційно. У травні 1989 року залишив пост Генерального секретаря компартії.
Останні роки життя Корвалан разом з родиною провів у Сантьяго. Написав кілька книг, зокрема, мемуари, працю про правління Сальвадора Альєнде і роботу «Крах радянської влади» (El derrumbe del poder sovietico). Незважаючи на крах соціалістичної системи в СРСР, Корвалан продовжував дотримуватися комуністичних поглядів і боротися за соціалізм у Чилі.
Виноски
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118522302 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- SNAC — 2010.
- Корвалан Луис // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Большой энциклопедический словарь. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: «Большая Российская энциклопедия», 1997. С. 571 1456 с. .
- . Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 21 липня 2010.
- . Архів оригіналу за 24 липня 2010. Процитовано 21 липня 2010.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луїс Корвалан |
- Секретні в минулому документи, що стосуються операції з обміну Корвалана і Буковського: , [2] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], [3] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], [4] [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] з зібраних Буковським.
- «Товариш Лучо знову з нами»! [ 21 червня 2021 у Wayback Machine.] Фото Володимира Мусаельян // «Радянське Фото» № 01, 1978.
- Інтерв'ю [ 6 травня 2021 у Wayback Machine.] , 06,2007.
- Луїс Корвалан і Сергій Ковальов відповідають на питання Олега Ясинського, 09.07.2007. [ 24 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю представнику РІА «Новости» 13.09.2006. [ 24 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Луїс Корвалан «Соціалізм не винен, що немає ковбаси!» // Аргументи і факти, № 44 (1305), 02.11.2005.
- Роберт Івон. Пам'яті «Лучо дона» [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // «Спецназ Росії» від 01.09.2010
- . «Промінь світла товариша Лучо в темному царстві» (до 95-річчя Луїса Корвалана) [ 14 жовтня 2011 у Wayback Machine.] //, 10.09.2011.
- Обміняли хулігана, Олена С'яново. 2011-07-14, , № 27 (268). Рік тому помер Луїс Корвалан [Архівовано 13 червня 2013 у WebCite]
Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . (вересень 2018) |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет