Дорожній гіпноз також відомий як лихоманка білої смуги це змінений психічний стан у якому людина може керувати автомобіл

Дорожній гіпноз, також відомий як лихоманка білої смуги, — це змінений психічний стан, у якому людина може керувати автомобілем, вантажівкою чи іншим автомобілем на великі відстані, реагуючи на зовнішні події очікуваним, безпечним і правильним чином, але не пам'ятаючи про те, як свідомо вона це робила. У цьому стані свідомість водія, повністю зосереджена на чомусь іншому, але, здавалося б, все ще обробляє інформацію, необхідну для безпечного водіння. Дорожній гіпноз є проявом загального процесу автоматизму.

Концепція вперше була описана в статті 1921 року, де згадувалося про феномен «дорожнього гіпнотизму» — водіння в стані трансу, з поглядом на фіксовану точку. Дослідження 1929 року «Сон з відкритими очима» (англ. Sleeping with the Eyes Open, проведене Уолтером Майлзом (англ. Walter Miles), також торкалося цієї теми. Майлз припускав, що водії можуть засинати з відкритими очима і водночас продовжувати керувати автомобілем. Ідея про те, що цим явищем можна пояснити незрозумілі автомобільні аварії, стала популярною в 1950-х роках. Термін «дорожній гіпноз» був введений Дж. В. Вільямсом у 1963 році. Спираючись на теорії Ернеста Гілгарда (англ. Ernest Hilgard) (1986, 1992), що гіпноз є зміненим станом свідомості, деякі теоретики вважають, що свідомість може розвинути гіпнотичну дисоціацію . У випадку дорожнього гіпнозу один потік свідомості керує автомобілем, а інший займається іншими справами. У водія може розвинутися часткова або повна амнезія, пов'язана з часом, проведеним за кермом у стані дорожнього гіпнозу.

Примітки

Weiten, Wayne (2003). Psychology Themes and Variations (вид. 6th). Belmont, California: Wadsworth/Thomas Learning. с. 200. ISBN .
Monitor, Magazine (4 грудня 2013). What is 'highway hypnosis'?. BBC News (брит.). Процитовано 31 липня 2018.
Underwood, Geoffrey D. M. (2005). Traffic and transport psychology: theory and application: proceedings of the ICTTP 2004. Elsevier. с. 455—456. ISBN .
Weitzenhoffer, André Muller (2000). The practice of hypnotism. John Wiley and Sons. с. 413—414. ISBN .
Williams, G. W. (1963). Highway Hypnosis. International Journal of Clinical and Experimental Hypnosis. 11 (103): 143—151. doi:10.1080/00207146308409239. PMID 14050133.

Література

[1] Weiten, Wayne (2003). Psychology Themes and Variations (вид. 6th). Belmont, California: Wadsworth/Thomas Learning. с. 200. ISBN .

[2] Monitor, Magazine (4 грудня 2013). What is 'highway hypnosis'?. BBC News (брит.). Процитовано 31 липня 2018.

[Geoffrey2005-3] Underwood, Geoffrey D. M. (2005). Traffic and transport psychology: theory and application: proceedings of the ICTTP 2004. Elsevier. с. 455—456. ISBN .

[Weitzenhoffer2000-4] Weitzenhoffer, André Muller (2000). The practice of hypnotism. John Wiley and Sons. с. 413—414. ISBN .

[5] Williams, G. W. (1963). Highway Hypnosis. International Journal of Clinical and Experimental Hypnosis. 11 (103): 143—151. doi:10.1080/00207146308409239. PMID 14050133.