Розенко Павло Валерійович

Павло́ Вале́рійович Розе́нко (нар. 15 липня 1970, Київ) — віцепрезидент Товариства Червоного Хреста України, український експерт з питань соціальної політики, громадський та політичний діяч. Народний депутат України 7-го і 8-го скликань. З 2 грудня 2014 року по 14 квітня 2016 року — міністр соціальної політики України. Віце-прем'єр-міністр України з 14 квітня 2016 по 29 серпня 2019 року.

Павло Валерійович Розенко
Павло Валерійович Розенко
Віце-прем'єр-міністр України
14 квітня 2016 — 29 серпня 2019
Прем'єр-міністр	Володимир Гройсман
4-й Міністр соціальної політики України
2 грудня 2014 — 14 квітня 2016
Попередник	Людмила Денісова
Наступник	Андрій Рева
Народився	15 липня 1970(1970-07-15) (53 роки) Київ
Відомий як	політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	українець
Alma mater	НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Політична партія	УДАР (партія)(Український демократичний альянс за реформи) Віталія Кличка
Нагороди	Заслужений працівник соціальної сфери України
Павло Валерійович Розенко на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Розенко (прізвище).

Життєпис

Народився 15 липня 1970 року в м. Києві у сім'ї службовців. Батько — Валерій Петрович, помер у 2005 році. Матір — Валентина Василівна, начальник відділу Держтелерадіокомпанії України. Серед відомих предків — Розенко Петро Якимович (1907–1991 р.), Голова Держплану УРСР, заступник Голови Ради Міністрів УРСР.

Закінчив київську середню школу № 135, у 1987 році вступив до електроакустичного факультету Київського політехнічного інституту, який закінчив у 1993 році.

Був одним із засновників першої незалежної всеукраїнської студентської організації — Української студентської спілки (УСС). Очолював Київську міську організацію УСС, обирався першим заступником голови Української студентської спілки. Активний учасник акції студентського голодування, відомого як «Революція на граніті», яка відбувалася у жовтні 1990 року. Акція студентського голодування стала однією із наймасовіших протестів на теренах колишнього СРСР і була підґрунтям для проголошення у 1991 році незалежності України.

Був членом Народного Руху України (з 1989 року), .

З 1994 року перебуває на державній службі. До 2000 року — помічник-консультант народного депутата України. У 2000–2001 роках — помічник Міністра, керівник служби забезпечення діяльності Міністра екології та природних ресурсів України. З 2001–2005 роки — помічник-консультант народного депутата України, Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У лютому 2005 року призначений першим заступником Міністра праці та соціальної політики України.

У 2007 році — керівник служби соціальної політики Секретаріату Президента України.

З 2008 по червень 2010 — перший заступник Міністра праці та соціальної політики України.

З 2010 року — незалежний експерт з питань соціальної політики України, провідний експерт Центру ім. О.Разумкова, громадський діяч.

Автор понад 100 статей і публікацій з питань соціальної політики, пенсійної реформи, системи пільг та компенсацій в Україні, оплати праці, інших аспектів соціально-трудових відносин.

З 2012 року — член політичної партії «УДАР» (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка, № 10 передвиборчого списку партії на виборах до Верховної Ради України. У жовтні 2012 року обраний народним депутатом України. Заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці.

У грудні 2014 року призначений Міністром соціальної політики України.

14 квітня 2016 року Верховна Рада України призначила новий склад Кабінету Міністрів України, у складі якого Павло Розенко обійняв посаду віце-прем'єр-міністра України.

З 2019 року — займається громадсько-політичною та експертною діяльністю. Експерт UNAIDS — Об'єднана програма Організації Об'єднаних Націй по ВІЛ/СНІД.

З 2021 року — віцепрезидент Товариства Червоного Хреста України.

Державний службовець 1-го рангу. Заслужений працівник соціальної сфери України (жовтень 2008).

Примітки

1. . ukranews.com. Українські новини. 14 квітня 2016. Архів оригіналу за 24 квітня 2016.

Посилання

1. Сторінка депутата на сайті Верховної Ради України: інформація, контакти [ 28 липня 2018 у Wayback Machine.]
2. Біографія Павла Розенка на сайті Кабінету Міністрів України [ 5 червня 2017 у Wayback Machine.]
3. Пенсійна реформа: монологи влади [ 11 вересня 2011 у Wayback Machine.]
4. Розенко: Пенсії чиновників — 30 тисяч, але владу це не дуже хвилює^{[недоступне посилання з липня 2019]}
5. Павло Розенко: В Україні стає менше безробітних і більше бідних [ 21 липня 2012 у Wayback Machine.]
6. Пенсійна псевдореформа^{[недоступне посилання]}
7. А віз і нині там [ 9 вересня 2011 у Wayback Machine.]
8. Уряд Азарова перетворився на стару валізу з відірваною ручкою: і нести важко, і викинути жалко! [ 10 вересня 2014 у Wayback Machine.]
9. Пенсионная реформи или пенсионное прозябание? [ 7 вересня 2011 у Wayback Machine.]
10. Прес-конференция на сайте «Обозреватель» [ 17 липня 2011 у Wayback Machine.]
11. Янукович обязан наложить вето на пенсионную реформу^{[недоступне посилання з липня 2019]}
12. Интервью «Газете по-украински»
13. Зарплата в конвертах — forever [ 21 травня 2011 у Wayback Machine.]
14. Интервью телеканалу UBR^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
15. Прямой эфир радиостанции «Эра»

Декларація

• Е-декларація [ 23 лютого 2019 у Wayback Machine.]