Зубряче пол Żubracze село в Польщі у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства Знаходиться на прадавній етн

Зубряче (пол. Żubracze) — село в Польщі, у гміні Тісна Ліського повіту Підкарпатського воєводства. Знаходиться на прадавній етнічній український території. Населення — 133 особи (2011).

Село

Зубряче

пол. Żubracze

Українська церква у Зубрячому
спустошена у 1947 р.,
знищена у 1953 р.

Координати 49°13′ пн. ш. 22°15′ сх. д. / 49.217° пн. ш. 22.250° сх. д. / 49.217; 22.250Координати: 49°13′ пн. ш. 22°15′ сх. д. / 49.217° пн. ш. 22.250° сх. д. / 49.217; 22.250

Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Ліський повіт
Гміна	Тісна
Населення	133 особи (2011)
Часовий пояс	, влітку
Телефонний код	(+48) 13
Поштовий індекс	38-607
Автомобільний код	RLS
SIMC	0347956
GeoNames	753102
OSM	↑1748181 ·R (Гміна Тісна)

Зубряче

Зубряче (Польща)

Зубряче

Зубряче (Підкарпатське воєводство)

Зубряче у Вікісховищі

Розташування

Розташоване в долині гірських пасом Західних Бескидів, недалеко від кордону зі Словаччиною та Україною.

Село розташоване за 6 км на захід від Тісни, за 29 км на південь від Ліська.

Історія

В 1785 році село мало 16,42 км² земель.

З 1772 р. до 1918 року — в складі Австро-Угорщини.

З листопада 1918 по січень 1919 р. тут існувала Команчанська Республіка.

У період 1945—1946 рр. в цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та польськими й радянським військами. Українське населення було насильно переселене на територію СРСР в 1946 році. Родини, яким вдалось уникнути переселення, в 1947 році під час Операції Вісла були перевезені на нові території північної Польщі.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Церква

Громада належала до парафії Солинка Лупківського деканату Перемиської єпархії. В 1908 році в селі була побудована нова греко-католицька церква Св. Архангела Михаїла (розміри 12,4 х 6,6 м) на місці старої дерев'яної Успіння ПреСвятої Діви Марії 1867 року. Ймовірно, вона не була першою в селі. В 1852 році існувала дерев'яна дзвіниця на захід від церкви. Пізніше була збудована мурована кам'яна дзвіниця. Останню церкву було освячено в 1908 р. Побудована на кошти мешканців села. Мала іконостас. Церкву була спустошена 1947 р. Дзвони й інші церковні предмети були закопані мешканцями на цвинтарі перед виселенням, але наприкінці ХХ ст. викопані невідомими. В 1953 р. церква розібрана на будівельні матеріали — залишився тільки металевий надкупольний хрест.

Цвинтар

Від цвинтаря залишилися 6 надгробків і 5 старих дерев.

Транспорт

З 1898 р. через село проходить залізнична вузькоколійна залізниця з Нового Лупкова до Тісної з продовженням у 1904 р. через Кальницю до Бескиду та воєводська дорога № 897.

Демографія

1785 року в селі проживали 140 греко-католиків, 1 римо-католик і 8 юдеїв.
1840—225 греко-католиків,
1859—408 греко-католиків,
1879—193 греко-католика,
1899—241 греко-католик,
1926—335 греко-католиків,
1936—259 греко-католиків.

У 1939 році в селі проживало 320 мешканців, з них 280 українців, 35 поляків (приїжджі працівники тартака) і 5 євреїв.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:


	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	67	17	45	5
Жінки	66	7	44	15
Разом	133	24	89	20

Примітки

GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 17 липня 2017.
Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45.
Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Переселені родини

Савканичі: частина родини опинилась в Україні, частина — на півночі Польщі.

Відомі люди

Мокій Олена Михайлівна — уродженка села, ланкова буряківничої ланки Бучацького радгоспу-технікуму. Депутат Верховної ради УРСР.

Джерела

Żebracze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 753. (пол.) — S. 753.

Посилання

(Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 25 жовтня 2013. Процитовано 7 листопада 2018.

Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Халупа Н. Мокій Олена Михайлівна / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 546. — .

[nsp-1] GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.

[2] . Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 17 липня 2017.

[3] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [ 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 45.

[age-4] Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

[5] Халупа Н. Мокій Олена Михайлівна / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 546. — .