Гіперзвук

Гіперзву́к — звукові коливання дуже високої частоти (ν = 10⁹…10¹³ Гц). За природою гіперзвук, пов'язаний з кристалічної ґратки (так званий гіперзвук теплового походження), але існує і штучно збуджуваний гіперзвук.

У науці гіперзвук застосовують для дослідження явищ розсіювання світла в однорідних прозорих середовищах, дифузного розсіювання рентгенівського випромінювання, що дає змогу вивчати стан речовин, зокрема у фізиці твердого тіла. Використання гіперзвуку лежить в основі створення пристроїв акустоелектроніки та акустооптики. В повітрі за нормальних умов гіперзвук не розповсюджується внаслідок сильного поглинання. Нижня границя частот гіперзвуку умовна.

Див. також

• Ультразвук
• Інфразвук