Га йда або карруката англ hide hϊd або hiwisc лат carrucate одиниця величини земельних ділянок у англосаксонській Британ

Га́йда або карруката (англ. hide, : hϊd або hiwisc; лат. carrucate) — одиниця величини земельних ділянок у англосаксонській Британії (за винятком Кенту та територій данського права). Одна гайда являла собою величину оброблюваної земельної ділянки, достаньої для утримання сім'ї одного вільного селянина-керла.

Реальна площа гайди варіювалась в залежності від регіону: так у Кембриджширі та, скоріш за все, у інших середньоанглійських областях, звичайна гайда досягала 120 акрів орної землі, у той час, як в Вілтширі та Дорсеті всього 40. Різниця у площі гайд у різних регіонах пояснювалась тим, що гайда фактично була не одиницею площі землі, а одиницею її продуктивності. Спочатку гайда була земельним володінням одного вільного землероба або однієї сім'ї. Відповідно обов'язки вільного землероба у ранніх англосаконських королівствах (військова служба у фірді, продуктова рента королю, утримання мостів та замків) розподілялись по гайдам. У подальшому практика оцінки землі у фіскальних або інших державних цілях збереглась, не зважаючи на те, що самі гайди перестали являти собою володіння однієї сім'ї.

У кінці англосаксонського періоду гайда фактично стала одиницею обкладення земельних володінь державними та феодальними повинностями: так при Ательстані від кожних 5 гайд землі виділявся 1 озброєний солдат у королівське ополчення, а при зборі данських грошей від кожної гайди сплачувалось 2 шилінги. Гайда також мала адміністративно-територіальну функцію: поселенням англосаксів, у залежності від їхньої величини присвоювалось 5, 10, 20 або більше (але кратне 5) число гайд, згідно з яким конкретне село або містечко несли повинності на користь короля, території з населенням, що відповідало 100 гайдам, утворювали сотні, які у свою чергу групувались у графства.

Гайда зберегла своє фіскальне значення і деякий час після нормандського завоювання. Ще у «Книзі Страшного суду» гайда грає роль одиниці оцінки і обкладення земель у південній та середній Англії (за винятком Кету та Данелагу).

Одна четверта частина гайди називалась віргатою та була базовою одиницею наділу феодально залежного селянства (англосаксонських гебурів, а після нормандського завоювання — вілланів).

Примітки

Stenton, F. Anglo-Saxon England. Oxford, 1973.
Гуревич А. Я. Английское крестьянство в X — начале XI вв. — Средние века. — вып. IX. — М., 1957.
Імовірно, кількість гайд присвоєних кожному поселенню відповідала традиційній величині продуктової ренти, що сплачувалась мешканцями цих поселень королю.
Книга Страшного суду [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Національного архіву Великої Британії.

Див. також

Посилання

Гайда на сайті www.sizes.com [ 15 липня 2007 у Wayback Machine.](англ.)
(англ.)

Література

Гуревич А. Я.: Из истории имущественного расслоения общинников в процессе феодального развития Англии. — Средние века. — вып. VIII. — М., 1955.
Гуревич А. Я.: Английское крестьянство в X — начале XI вв. — Средние века. — вып. IX. — М., 1957.
Соколова М. Н.: Свободная община и процесс закрепощения крестьян в Кенте и Уэссексе в VII — X вв. — Средние века. — вып. VI. — М., 1955.
Stenton, F.: Anglo-Saxon England. Oxford, 1973.
Tait, J.: Large Hides and Small Hides, 1902.

[1] Stenton, F. Anglo-Saxon England. Oxford, 1973.

[2] Гуревич А. Я. Английское крестьянство в X — начале XI вв. — Средние века. — вып. IX. — М., 1957.

[3] Імовірно, кількість гайд присвоєних кожному поселенню відповідала традиційній величині продуктової ренти, що сплачувалась мешканцями цих поселень королю.

[4] Книга Страшного суду [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті Національного архіву Великої Британії.