Бруно Броєр

Бруно Броєр (нім. Bruno Bräuer) (* 4 лютого 1893, Вільмансдорф Сілезія — † 20 травня 1947, Афіни) — німецький воєначальник, генерал парашутних військ люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Бруно Броєр Bruno Bräuer
Народження	4 лютого 1893(1893-02-04) Вільмансдорф, Сілезія Німецька імперія
Смерть	20 травня 1947(1947-05-20) (54 роки) Афіни, Греція вогнепальне поранення
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська  Люфтваффе
Рід військ	піхота, повітряно-десантні війська
Роки служби	1905–1945
Звання	Генерал парашутних військ
Командування	Командир 9-ї парашутної дивізії, 1-го парашутно-десантного полку
Війни / битви	Перша світова війна Друга світова війна Голландська операція Французька кампанія Операція «Меркурій» Битва за Берлін * Битва за Зеєловські висоти
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста () Застібка до Залізного хреста 1-го класу () Застібка до Залізного хреста 2-го класу Золотий німецький хрест Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 1-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» 3-го класу Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом Нагрудний знак парашутиста люфтваффе Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій» Нарукавна стрічка «Крит»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Броєр.

Біографія

Закінчив унтерофіцерську школу (1912). Службу розпочав 1 квітня 1912 року унтерофіцером 155-го піхотного полку. Учасник Першої світової війни на Західному та Східному фронтах, в тому числі у складі штурмових частин. 7 серпня 1919 року призначений командиром взводу 9-го стрілецького полку. 1 січня 1920 року перейшов на службу в поліцію, з 1922 року служив в Берліні. З 25 лютого 1933 року — командир роти групи земельної поліції «Веке», яка 12 січня 1934 року отримала назву «Генерал Герінг». З 1 квітня 1935 року — командир батальйону цієї групи. 1 жовтня 1935 року група була передана люфтваффе як полк «Генерал Герінг», а Броєр залишився командиром батальйону (з 10 листопада 1935 року — 1-го єгерського батальйону). 1 вересня 1937 року очолив 4-й (парашутний) батальйон полку, був одним із перших німецьких парашутних командирів, брав активну участь у формуванні перших парашутних частин. З 1 квітня 1938 року — командир 1-го батальйону 1-го парашутного полку, з 1 січня 1939 року — командир всього полку. Прославився своїми блискучими діями під час Французької кампанії. Під час проведення Критської операції з 16 березня по 1 червня 1941 року командував бойовою групою «Захід». 6 вересня 1942 року зарахований в резерв і відправлений на Крит, де 23 лютого 1943 року був призначений комендантом фортеці «Крит» і начальником Критської авіаційної області. 1 червня 1944 року переведений в резерв ОКЛ, а 2 березня 1945 року прийняв командування 9-ю парашутною дивізією, проте незабаром тяжко захворів і 19 квітня 1945 року був змушений здати посаду. 10 травня 1945 року арештований британською військовою владою, а потім виданий грецькій владі. Засуджений військовим трибуналом до страти. Розстріляний.

Звання

• Єфрейтор (1 грудня 1911)
• Унтерофіцер (1 липня 1912)
• Фельдфебель (1 жовтня 1915)
• Віцефельдфебель (1 грудня 1916)
• Кандидат в офіцери (1 жовтня 1917)
• Лейтенант (7 серпня 1919)
• Лейтенант поліції (1 січня 1920)
• Оберлейтенант поліції (29 вересня 1923)
• Гауптман поліції (4 квітня 1928)
• Майор поліції (1 червня 1935)
• Майор (15 жовтня 1935)
• Оберстлейтенант (1 січня 1938)
• Оберст (1 січня 1939)
• Генерал-майор (1 вересня 1941)
• Генерал-лейтенант (6 вересня 1942)
• Генерал парашутних військ (1 червня 1944)

Нагороди

• Залізний хрест
  • 2-го класу (14 жовтня 1914)
  • 1-го класу (1 квітня 1917)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Знак парашутиста Німеччини (4 липня 1936)
• Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (20 жовтня 1939)
  • 1-го класу (23 травня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста (24 травня 1940)
• Відзначений у Вермахтберіхт (9 червня 1941)
• Нарукавна стрічка «Крит»
• Німецький хрест в золоті (13 квітня 1942)

Див. також

• Операція «Меркурій»
• Ріхард Гайдріх
• Ойген Майндль
• Операція «Маріта»
• 1-ша парашутна дивізія (Третій Рейх)
• 9-та парашутна дивізія (Третій Рейх)
• Повітрянодесантні війська Третього Рейху

Література

• Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005.
• Antill, Peter D (2005). Crete 1941, Osprey Publishing
• Beevor, Antony (1991). Crete, the battle and the resistance
• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001,
• Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. .
• Franz Thomas/Günter Wegmann: Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939—1945 Teil II: Fallschirmjäger, ISBN 3-7648-1461-6
• Hans-Georg Schnitzer: General am Fallschirm. In: Der SA.-Führer. Heft 11. 1942. S. 30–40

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Густав Вільке	командир 9-ї парашутної дивізії 2 березня — 18 квітня 1945	Наступник: оберст Гаррі Геррманн