Ма́ріу Албе́рту Но́брі Ло́піш Суа́ріш (порт. Mário Alberto Nobre Lopes Soares МФА: [ˈmaɾju alˈβɛɾtu ˈnɔβɾɨ ˈlɔpɨʃ suˈaɾɨʃ]; 7 грудня 1924, Лісабон — 7 січня 2017, Лісабон) — португальський державний і політичний діяч, соціаліст. 17-й Президент Португалії з 10 березня 1986 по 9 березня 1996 року. Був також двічі прем'єр-міністром Португалії, 5-м і 12-м після Революції гвоздик.
Маріу Суаріш | |
---|---|
порт. Mário Soares | |
17-й президент Португалії | |
10 березня 1986 — 9 березня 1996 | |
Попередник | (Рамалью Іаніш) (президент Португалії) |
Наступник | Жорже Сампаю (президент Португалії) |
прем'єр-міністр Португалії (5-й після Революції гвоздик) | |
23 липня 1976 — 28 серпня 1978 | |
Попередник | (Алмейда і Кошта) |
Наступник | (Нобре да Кошта) |
прем'єр-міністр Португалії (12-й після Революції гвоздик) | |
9 червня 1983 — 6 листопада 1985 | |
Попередник | (Пінту Балсемау) |
Наступник | Каваку Сілва |
Народився | 7 грудня 1924 Лісабон, Португалія |
Помер | 7 січня 2017 (92 роки) Лісабон, Португалія |
Похований | d |
Відомий як | політик, адвокат, письменник |
Місце роботи | Університет Верхньої Бретані Ренн II[1][2] |
Країна | Португалія[3] |
Alma mater | Лісабонський університет |
Політична партія | Соціалістична партія |
Батько | d[4] |
У шлюбі з | Maria Barroso |
Діти | d |
Релігія | атеїзм і невідомо |
Нагороди | |
fmsoares.pt | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Син педагога, закінчив історично-філософський факультет Лісабонського університету (1951 рік), згодом юридичний факультет того ж університету (1957 рік). Суаріш ще студентом вступив в Комуністичну партію (вийшов у 1951 році) і брав активну участь у боротьбі проти диктаторського режиму Салазара. Суаріша неодноразово заарештовували, що позбавило його можливості працювати за фахом викладачем історії та географії і змусило його стати юристом. Суаріш брав активну участь у виборчих кампаніях опозиції, в тому числі і в президентській кампанії (Умберту Делгаду) в 1958 році. Поступово його погляди ставали менш комуністичними, і в квітні 1964 року він взяв участь у створенні в Женеві партії Соціалістична дія Португалії. У березні 1968 року Суаріш з родиною був висланий в Сан-Томе і Принсіпі, але вже через 8 місяців після приходу до влади (Марселу Каетану) йому було дозволено повернутися на батьківщину. У 1970 році Суаріш був змушений виїхати за кордон, де у 1973 році брав участь у створенні Соціалістичної партії Португалії і був обраний її Генеральним секретарем.
Політична діяльність після 1974 року
За кілька днів (28 квітня 1974 року) після Революції гвоздик Суаріш повернувся на батьківщину, де став Міністром у справах заморських територій Ради національного порятунку, і, зокрема, вів на цій посаді переговори про незалежність Мозамбіку з лідером ФРЕЛІМО Саморою Машелом. Після перемоги соціалістів на парламентських виборах у 1976 році Суаріш сформував уряд меншості після невдалих переговорів про коаліцію з комуністами. Жорсткі заходи, вжиті Суарішом для стабілізації економіки країни зробили його непопулярним і змусили піти через два роки у відставку. Після перемоги лівих сил на парламентських виборах у 1983 році Суаріш знову став прем'єр-міністром, сформувавши коаліцію соціалістів і соціал-демократів. Головним його досягненням на цій посаді стала успішна підготовка до вступу Португалії в ЄС. У 1985 році Суаріш програв парламентські вибори соціал-демократам на чолі з Анібалом Каваку Сілвою, але в 1986 році, зумівши згуртувати ліві сили, здобув перемогу з незначною перевагою в другому турі президентських виборів над (Діогу Фрейташем ду Амаралом), який лідирував у першому турі, а в 1991 році був переобраний в першому ж турі за підтримки як соціалістів, так і соціал-демократів.
У 1991 році заснував власну фундацію.
Після відходу з поста президента Республіки Суаріш був в 1999—2004 роках депутатом Європейського парламенту, а в 2006 році знову став офіційним кандидатом соціалістів на президентських виборах, де програв Анібалу Каваку Сілві та незалежному лівому (Мануелові Алегре), набравши менше 15 % голосів.
Результати виборів
Президентські вибори 1986 року
Кандидат | Голосів | % |
(Діогу Фрейташ ду Амарал) | 2.629.597 | 46,31 |
Маріу Суаріш | 1.443.683 | 25,43 |
1.185.867 | 20,88 | |
(Марія де Лурдеш Пінтасілгу) | 418.961 | 7,38 |
зняв кандидатуру | -- |
Кандидат | Голосів | % |
(Діогу Фрейташ ду Амарал) | 2.872.064 | 48,37 |
Маріу Суаріш | 3.010.756 | 50,71 |
Кандидат | Голосів | % |
696,379 | 14,16 | |
Маріу Суаріш | 3.459.521 | 70,35 |
635,373 | 12,92 | |
126,581 | 2,57 |
Кандидат | Голосів | % |
Анібал Каваку Сілва | 2.746.689 | 50,6 |
(Мануел Алегре) | 1.125.077 | 20,72 |
Маріу Суаріш | 778.781 | 14,34 |
466.507 | 8,59 | |
288.261 | 5,31 | |
23.622 | 0,44 | |
Не брали участь у голосуванні | 3.303.972 | 37,39 |
Див. також
- Нова держава (Португалія)
- Амеріку Томаш
- (Марселу Каетану)
- Революція гвоздик
- (Рада Національного Порятунку)
- Соціалістична партія Португалії
- Президент Португалії
- Список прем'єр-міністрів Португалії
Література
- В. І. Головченко. Суаріш Маріо // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — .
Примітки
Посилання
- Соареш // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Повна біографія на офіційному сайті Президенції Португальської Республіки [Архівовано 8 лютого 2012 у WebCite] (порт.)
- (порт.)
Попередник: | Президенти Португалії 1986—1996 | Наступник: |
(Рамалью Іаніш) 1976—1986 | Жорже Сампаю 1996—2006 |
Попередник: | Прем'єр-міністри Португалії 1976—1978 | Наступник: |
(Алмейда і Кошта) 1976 | (Нобре да Кошта) 1978 |
Попередник: | Прем'єр-міністри Португалії 1983—1985 | Наступник: |
(Пінту Балсемау) 1981—1983 | Каваку Сілва 1985—1995 |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет