Солотвинське родовище кам'яної солі

Соло́твинське родо́вище кам'яно́ї со́лі — розташоване поблизу смт Солотвино (Тячівський район, Закарпатська область, Україна), неподалік від українсько-румунського кордону.

Солотвинське родовище кам'яної солі
47°57′24″ пн. ш. 23°52′04″ сх. д. / 47.95670889578853746° пн. ш. 23.86780607561620116° сх. д. / 47.95670889578853746; 23.86780607561620116
Тип	^d соляне родовище
Країна	Україна
Регіон	Солотвино
Розробляється з	1778
Солотвинське родовище кам'яної солі у Вікісховищі

Історія

Відомо, що сіль у цій місцевості добували ще в І-ІІ ст. н. е., за часів римського імператора Траяна. Знайдені залишки древньої шахти, римські монети ІІ-І ст.

Перша письмова згадка про Солотвино — від 1359 року. Тутешні соляні копальні перебували у власності угорської корони. Зазвичай видобуток вели відкритим способом — копальні являли собою величезні ями конусоподібної форми (завглибшки до 150 м). На дно такої ями спускалися зв'язаними між собою драбинами, а сіль підіймали за допомогою мотузки й мішка.

Будувати справжні шахти почали в останній чверті 18 століття, коли ці землі відійшли до Габсбурґів. У 19 столітті на копальнях працювали вже кілька сотень робітників.

Новітня історія

1945 року Закарпаття було приєднано до УРСР. Відповідно Солотвинське родовище стало одним з найбільших в Україні. У кращі роки солерудник видобував до 940 тисяч тонн солі на рік. Однак останні приблизно 15 років він не працює через затоплення шахт. Найновіша шахта № 9 експлуатувалася з 1974 до 2008 року, коли її підтопило. Запасів цієї шахти вистачило б ще на 100-150 років, однак відновлення видобутку на базі старих шахт не реально, тому необхідно будувати нову шахту. Шахта № 8 також була затоплена після вичерпання запасів. А від найстарішої шахти № 7, закритої одразу після Другої світової війни, залишився величезний провал з озером.

26 березня 2024 року, згідно повідомлення Верховного Суду, Господарський суд Закарпатської області відновив провадження у справі про банкрутство державного підприємства «Солотвинський солерудник». Це стало четвертою спробою розпочати процедуру банкрутства солерудника за останні 30 років. Востаннє вона тривала з 2015 по 2019 рік, але була зупинена через законодавчий мораторій на банкрутство держпідприємств, які не підлягають приватизації. Наприкінці 2023 року суд отримав нову заяву від Головного управління ДПС у Закарпатській області, якому Солотвинський солерудник заборгував понад 8 млн гривень. Оскільки трирічний термін мораторію вичерпався, юридичних перешкод для визнання підприємства банкрутом більше немає, відтепер можуть розпочатися процедури санації чи ліквідації підприємства.

Лікувальні можливості

Соляні шахти забезпечують унікальні умови для лікування (спелеотерапії) поширених захворювань, які важко піддаються звичайній терапії: бронхіальної астми, різних алергій і нашкірних хвороб. Повітря в шахтах Солотвина дуже чисте — у ньому міститься у 10 разів менше мікроорганізмів, ніж у приміщенні операційної. Дрібні часточки сольового розчину сприяють оздоровленню й загоєнню слизової оболонки легень. Повітря підземних галерей не містить алергенів та інших шкідливих речовин, сюди не проникають електромагнітні хвилі. Температура повітря цілий рік стабільна — на рівні 22-23 °C. 1968 року при місцевій лікарні було відкрито алергологічне відділення. Донедавна тут щодня лікувалися близько 600 хворих на бронхіальну астму.

Екологічні проблеми

Пам'ятка давнього гірництва, а пізніше підземна оздоровниця, сьогодні переживає занепад — внаслідок сильних повеней 1998 і 2001 рр. активізувалися процеси розмиву соляних відкладень, і ґрунт у деяких місцях (особливо над підземними камерами шахт) просідає. Ситуація в Солотвино контролюється працівниками Міністерства надзвичайних ситуацій України. Стан підземних порожнин досліджують фахівці, їхнє майбутнє залишається відкритим.

На околиці Солотвина розташовані солоні озера: їхній мінеральний склад аналогічний водам Мертвого моря. Ці водойми — антропогенного походження, вони виникли в XX ст. внаслідок просідання ґрунту над шахтами. Першим утворилося найбільше з озер — (Кунігунда), коли однойменний рудник раптово просів на 20 метрів. Згодом улоговину заповнила солона вода, а на дні зібрався товстий шар аспідно-чорної лікувальної грязі.

Див. також

• (Тереблянське родовище кам'яної солі)
• Історія освоєння мінеральних ресурсів України
• (Історія солевидобутку в Україні)

Література

• Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., (Хмура Я.) Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, Редакція гірничої енциклопедії, 2009. — 296 с.
• Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

1. Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство. 26.03.2024, 11:57
2. На Закарпатті розпочалася чергова спроба визнати банкрутом Солотвинський солерудник. 27.03.2024, 23:44