Дмитро Вале рійович Головін 2 серпня 1975 Довжанськ Луганська область український силовик генерал поліції третього рангу

Дмитро́ Вале́рійович Головін (2 серпня 1975, Довжанськ, Луганська область) — український силовик, генерал поліції третього рангу, екс-глава поліції Одеської області.

Головін Дмитро Валерійович

Генерал поліції 3-го рангу

Загальна інформація

Народження

2 серпня 1975 (48 років)
Свердловськ, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР

Alma Mater

Луганське вище військове авіаційне училище штурманів

Військова служба

Приналежність

Україна

Рід військ

МВС

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Головін.

Життєпис

1996 року закінчив Луганське військове авіаційне училище штурманів. З листопада 1996 року працює в органах МВС. Очолював кримінальний блок поліції Київської області, виконував обов'язки начальника поліції Київської області, займав різні посади в поліції Одещини.

2012—2015 — начальник одеського УБНОН.

З літа 2016 року очолював департамент карного розшуку НПУ.

З листопада 2016 до квітня 2019 — начальник Головного управління Національної поліції в Одеській області. Раніше очолював Департамент карного розшуку Національної поліції.

Кримінальна справа

25 липня 2019-го Головіна разом з його колишнім першим заступником Костянтином Гейком було затримано поліцією. Йому інкримінується причетність до привласнення, розтрата майна та зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ). До цього у обох проводились обшуки. 1 серпня суд заарештував майно Головіна (половину квартири площею 93 м² і 1/4 квартири площею 69,5 м²).

Також виявилось, що за 2017 рік посадовець не задекларував автомобіль, квартиру та прибуток дружини. Відомості, вказані в декларації відрізняються від реальних не менш ніж на 819 тис. грн, виявило НАЗК. 17 січня 2020 запобіжний захід у вигляді домашнього Головіну замінили на заставу у 525 тис. грн.

У липні 2020 року досудове розслідування у справі про можливе привласнення майна Головіним було завершено. 22 липня Головіну вручили нову підозру — у недостовірному декларуванні.

Нагороди

13 серпня 2015 — орден За мужність III ступеня. 20 травня 2015 року в Одесі зловмисник захопив аптеку та двох фармацевтів як заручників. Полковник Головін умовив злочинця обміняти жінок на себе; вже перебуваючи в стані заручника, переконав здатися. При подальшому обшуку було вилучено зброю та вибухівку.

Джерела

Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 490/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
ГУ НП в Київській області^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Дмитро Головін(рос.)
В одеській міліції масштабні кадрові чистки [ 13 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Примітки

. dumskaya.net. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.
. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.
. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.
. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 21 січня 2020.
. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 22 липня 2020.

[1] . dumskaya.net. Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.

[2] . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.

[3] . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 25 липня 2019. Процитовано 25 липня 2019.

[4] . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 9 серпня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.

[5] . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 2 серпня 2019.

[6] . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 21 січня 2020.

[7] . www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 22 липня 2020.

[8] . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 29 січня 2022. Процитовано 22 липня 2020.