Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Автоно мія грец αύτονομία самоуправління незалежність термін для позначення 1 особливого статусу національно територіаль

Автономія

Автономія

Автоно́мія (грец. αύτονομία — самоуправління, незалежність) — термін для позначення: 1) особливого статусу національно-територіальних утворень, котрі існують у межах тієї чи іншої держави і функціонують на засадах широкого внутрішнього самоврядування, яке — за характером здійснення влади — має ознаки окремої суверенної держави, — державна автономія;
2) широкого адмінистративного самоврядування виділених частин територій держави — адміністративно-територіальна автономія;
3) тієї форми самоврядування національностей, що має екстериторіальний характер, функціонує на засадах спільності (національної культури) й спрямована на збереження та розвиток її самобутності, задоволення потреб та інтересів представників певної національності — національно-культурна автономія;
4) незалежності релігійно-церковної (монастирі, ставропігійні об'єднання, чернечі ордени тощо), наукової (академії, товариства та інші), навчально-освітньої (університети, коледжі тощо), еконічної (фірми, компанії тощо), станових, професійних груп, інституцій, установ, закладів і підприємств від центральних і регіональних державних структур.

Історія терміна

Спочатку автономією в епоху античності — називалося подароване грецькими полісами Давнім Римом, право жити за своїми законами, але під контролем римської адміністрації. В цілому автономія була лише вужчою частиною права на самоврядування дарована Римом під назвою «Елєфтерія».

Держава і право

У правовому розумінні, автономія — це право, що надається об'єднанням, станам, корпораціям, керуватися власними нормами та правилами в певних межах.

Теорією державного управління виділяється самоврядування — реалізація децентралізації державної влади в формі закріплення в нормативно-правовій формі за адміністративно-територіальними одиницями держави прав по реалізації від імені місцевого населення можливості та здатності визначення громадського порядку в питаннях місцевого значення в певних сферах під власну відповідальність. Поряд з самоврядуванням — рівноправністю всіх адміністративно-територіальних одиниць — автономія має на гадці визнання автономних прав на визначення громадського порядку в деяких сферах, можливо відмінних від прав інших одиниць. За сферами виділяють автономії адміністративні — в питаннях здійснення організації громадського управління та прийняття рішень, — і національні — в реалізації особливих прав етнічних груп.

В середні віки були поширені найбільші та найрізноманітніші автономії. Але і тепер визнається автономія громад, єднань, спілок, корпорацій в їх внутрішніх, особливих справах і відносинах. Подібна автономія забезпечує їх вільний розвиток, необхідне зростання і порядок, сприятливо діє на розвиток сил як окремих членів, так і всієї сукупності їх в єднанні або союзі. Крім того, держава може допускати автономію династичних родів і дворян-землевласників, яка дожила до кінця XIX—початку XX, тією мірою, в якій вона не суперечить державному устрою і не виходить з області сімейних інститутів і спадкового права (фамільні постанови, фідеікомісса, виділ дочок і т. ін.).

Філософія

У філософії автономія — принцип самостійності буття, що направляється власним розумом і совістю (Кант); здатність особистості як морального суб'єкта до самовизначення на основі власного законодавства. Протилежна гетерономії суб'єкта — тобто прийняття норм поведінки «ззовні» — без обґрунтування їх необхідності власним мисленням.

Необхідність автономії була усвідомлена ще в грецькій філософії Демократом і Сократом. Як загальний принцип поведінки автономія проголошена Лютером, які виступали проти авторитаризму римсько-католицької церкви. Проблема автономії була етично осмислена Шефтсбері, Хатчесоном, а в теоретично послідовній формі Кантом (автономна етика).

Моральна автономія дозволяє, зберігаючи людську гідність і доброчесність, бути вільним від довільності соціальних встановлень, диктату влади, моди, думки інших і не втрачати самовладання перед обличчям життєвих труднощів і небезпек.

Психологія

Парний термін автономії-гетерономії в психології і дитячому психоаналізі був введений Жаном Піаже для розмежування між гетерономією дітей і автономією дорослих. За механікою дії він заснований на контрасті між інфантильною залежністю і несамостійністю дітей з одного боку, і видимою незалежністю (або прагненням до незалежності) дорослих. Одночасно Піаже вказав на найтісніший взаємозв'язок і взаємоперетікання автономії та гетерономії. Наприклад, невротична залежність (гетерономії) — вказує на хворобливий стан, при якому дорослий чоловік, який (по внутрішній ренті) повинен бути автономним, при цьому відчуває себе — гетерономним, тобто залежним.

У 1963 році слідом за Піаже Ерік Еріксон ввів складний термін: «автономія проти сорому і сумніву» — для найбільш точного і докладного позначення другий зі своїх восьми сформульованих «стадій життя людини». Приблизним чином зазначена стадія відповідає фінальній стадії класичної теорії психоаналізу, при якій (практично буквальним чином) контроль сфінктера означає — досягнення автономії[].

Християнство

Автономія — самостійність помісної церкви в питаннях внутрішнього управління від тієї чи іншої автокефальної церкви, до складу якої дана автономна церква входила раніше на правах екзархату або єпархії. Глава автономної церкви обирається на помісному соборі з наступним затвердженням настоятель кіріархальної церкви.

Кібернетика

Коли йде мова про автономію в людському організмі, фірмі або системі, йдеться про те, що та чи інша її частина або певна функція сама відповідає за своє регулювання. Це поняття можна перевести як «самовиконання закону».

Університетська автономія

Докладніше: Університетська автономія

Автономія — одне з найважливіших прав класичних університетів. Виникла одночасно з народженням університетів в середньовічній Європі (XI—XII ст.). Первісне розуміння університетської автономії (або «академічних свобод») означало судовий імунітет університетської корпорації щодо світської та духовної влади, тобто, непідсудність її членів (професорів і студентів) будь-яким іншим судам, крім університетського. До середньовічних корпоративними правами університетів також ставилися права самоврядування: вибори кожним факультетом декана з-поміж своїх професорів, вибори проректора (почесну посаду ректора, як правило, займав високий покровитель університету з-поміж титулованої знаті), право самостійного поповнення корпорації через вибори нових професорів. Ці права зберігалися в більшості європейських університетів до межі XVIII—XIX ст.

В результаті реформ початку XIX століття університетами було втрачено більшість їх корпоративних прав, але разом з тим в політиці ряду державних діячів (зокрема Вільгельма фон Гумбольдта в Пруссії) підкреслювалося право «автономії науки», свобод викладання, навчання і наукових досліджень, які складали основні принципи організації класичних університетів.

На українських землях

Елементи автономії побутували в устрої запорозького козацтва кінця XVI століття — 1-ї половини XVII століття і частково визнавалися Короною Польською. Початки основних засад інституту автономії в Україні поклали Березневі статті 1654 року, які гарантували автономні права та вольності Гетьманщини в її міждержавної спілці з Московським царством. Протягом 2-ї половини XVII — 1-ї половини XVIII століття царський уряд проводив систематичне урізання автономії Гетьманщини аж до остаточної її ліквідації 1764 року. На принципах автономного існування Гетьманщини у складі тих чи інших державних утворень ґрунтувались Гадяцький договір 1658 року Івана Виговського та Чуднівський договір 1660 року Юрія Хмельницького з Річчю Посполитою, Бучацький мирний договір 1672 року, договір 1692, укладений Петром Іваненком у Казикермені з Кримським ханством. Певні автономні права як стосовно Гетьманщини, так і Речі Посполитої, а пізніше Російської держави, мала Запорозька Січ до її ліквідації 1775 року. Протягом 60—90-х років XVIII століття у середовищі нащадків козацької старшини ширився автономістський рух за відновлення «старих прав і вольностей» (накази українським депутатам, які працювали в комісії зі складання проекту «Нового Уложения», новгород-сіверський гурток автономістів, таємна місія 1791 року В. Капніста в Берлін, історіко-полемічний трактат «Історія Русів» та інші). У XIX столітті автономістські ідеї побутували здебільшого лише в українській суспільно-політичній та історичній думці, зокрема в програмних документах і творах кирило-мефодіївців, А. Добрянського, М. Драгоманова, Т. Зіньківського та інших.

Від 1848 року ідея територіальної автономії належала до мінімальних вимог українського національно-визвольного руху на теренах підавстрійської Галичини. 1861 року Галичина одержала крайову (автономію) з сеймом та органами місцевого самоврядування, в яких домінували поляки. Відтоді галицькі українці проводили політичну боротьбу за поділ Галичини на польську та українську частини. 1861 року коронним краєм було визнано і Буковину. Від 1890 року до крайового сейму Буковини входили українці. Від кінця XIX стстоліття українці Буковини виступали за поділ краю на румунську та українську частини.

На початку XX століття національно-культурна автономія була однією з найголовніших програмних вимог низки українських політичних партій у Наддніпрянській Україні. Під гаслом національно-терріторіальної автономії України велися переговори Української Центральної Ради з російським Тимчасовим урядом (червень–вересень 1917 року; див. Універсали Української Центральної Ради). За умовами Сен-Жерменського мирного договору 1919 року автономний статус у складі Чехо-Словаччини передбачалося надати Закарпатській Україні, але ця угода була реалізована тільки частково у межах адміністративного краю «Підкарпатська Русь». Відповідно до закону від 22 листопада 1938 року, Закарпатська Україна дістала широку автономію, яка була ліквідована угорськими окупаційними військами за політичної підтримки гітлерівської Німеччини. У 30-х роках XX століття за національно-теріторіальну автономію західно-українських земель у межах Польщі виступає Українське національно-демократичне об'єднання.

Протягом 1924—1940 років у складі Радянської України перебувала Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка (1940 року перетворена в союзну республіку). Від 1923 в УСРР була впроваджена система так званого національно-територіального районування (райони, селищні та сільські ради). 1931 року на теренах Радянської України на засадах адміністративної автономії функціонувало 25 національних районів (8 російських, 7 німецьких, 3 болгарських, 3 грецьких, 3 єврейських, 1 польський), 995 національних сільрад (404 російських, 251 німецьких, 28 єврейських, 148 польських, 34 болгарських, 30 грецьких, 16 молдавських, 10 чеських, 4 білоруських), 89 національних селищних рад, які здебільшого розміщувалися на Волині, Запоріжжі, Криворіжжі, Луганщині, Маріупольщині, Мелітопольщині, Одещині, Харківщині, Херсонщині, у Донбасі та інших регіонах. У межах національних районів існували національні школи, національні камери народних судів, клуби, хати-читальні, театри, біки, періодична преса, художні та іноземні літературно національні райони, селищні та сільські ради були ліквідовані в 1938—1939 роках. У сучасній Україні на засадах автономії існує Автономна Республіка Крим, устрій якої визначається розділом 10 (ст. 134—139) Конституції України.

Див. також

Примітки

  1. Ясь О. В. Автономія [ 2 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .

Джерела

Посилання

Ця стаття потребує додаткових для поліпшення її . Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на . Зверніться на за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.
Матеріал без джерел може бути та вилучено. (квітень 2018)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Avtono miya grec aytonomia samoupravlinnya nezalezhnist termin dlya poznachennya 1 osoblivogo statusu nacionalno teritorialnih utvoren kotri isnuyut u mezhah tiyeyi chi inshoyi derzhavi i funkcionuyut na zasadah shirokogo vnutrishnogo samovryaduvannya yake za harakterom zdijsnennya vladi maye oznaki okremoyi suverennoyi derzhavi derzhavna avtonomiya 2 shirokogo administrativnogo samovryaduvannya vidilenih chastin teritorij derzhavi administrativno teritorialna avtonomiya 3 tiyeyi formi samovryaduvannya nacionalnostej sho maye eksteritorialnij harakter funkcionuye na zasadah spilnosti nacionalnoyi kulturi j spryamovana na zberezhennya ta rozvitok yiyi samobutnosti zadovolennya potreb ta interesiv predstavnikiv pevnoyi nacionalnosti nacionalno kulturna avtonomiya 4 nezalezhnosti religijno cerkovnoyi monastiri stavropigijni ob yednannya chernechi ordeni tosho naukovoyi akademiyi tovaristva ta inshi navchalno osvitnoyi universiteti koledzhi tosho ekonichnoyi firmi kompaniyi tosho stanovih profesijnih grup institucij ustanov zakladiv i pidpriyemstv vid centralnih i regionalnih derzhavnih struktur Istoriya terminaSpochatku avtonomiyeyu v epohu antichnosti nazivalosya podarovane greckimi polisami Davnim Rimom pravo zhiti za svoyimi zakonami ale pid kontrolem rimskoyi administraciyi V cilomu avtonomiya bula lishe vuzhchoyu chastinoyu prava na samovryaduvannya darovana Rimom pid nazvoyu Elyefteriya Derzhava i pravoU pravovomu rozuminni avtonomiya ce pravo sho nadayetsya ob yednannyam stanam korporaciyam keruvatisya vlasnimi normami ta pravilami v pevnih mezhah Teoriyeyu derzhavnogo upravlinnya vidilyayetsya samovryaduvannya realizaciya decentralizaciyi derzhavnoyi vladi v formi zakriplennya v normativno pravovij formi za administrativno teritorialnimi odinicyami derzhavi prav po realizaciyi vid imeni miscevogo naselennya mozhlivosti ta zdatnosti viznachennya gromadskogo poryadku v pitannyah miscevogo znachennya v pevnih sferah pid vlasnu vidpovidalnist Poryad z samovryaduvannyam rivnopravnistyu vsih administrativno teritorialnih odinic avtonomiya maye na gadci viznannya avtonomnih prav na viznachennya gromadskogo poryadku v deyakih sferah mozhlivo vidminnih vid prav inshih odinic Za sferami vidilyayut avtonomiyi administrativni v pitannyah zdijsnennya organizaciyi gromadskogo upravlinnya ta prijnyattya rishen i nacionalni v realizaciyi osoblivih prav etnichnih grup V seredni viki buli poshireni najbilshi ta najriznomanitnishi avtonomiyi Ale i teper viznayetsya avtonomiya gromad yednan spilok korporacij v yih vnutrishnih osoblivih spravah i vidnosinah Podibna avtonomiya zabezpechuye yih vilnij rozvitok neobhidne zrostannya i poryadok spriyatlivo diye na rozvitok sil yak okremih chleniv tak i vsiyeyi sukupnosti yih v yednanni abo soyuzi Krim togo derzhava mozhe dopuskati avtonomiyu dinastichnih rodiv i dvoryan zemlevlasnikiv yaka dozhila do kincya XIX pochatku XX tiyeyu miroyu v yakij vona ne superechit derzhavnomu ustroyu i ne vihodit z oblasti simejnih institutiv i spadkovogo prava familni postanovi fideikomissa vidil dochok i t in FilosofiyaU filosofiyi avtonomiya princip samostijnosti buttya sho napravlyayetsya vlasnim rozumom i sovistyu Kant zdatnist osobistosti yak moralnogo sub yekta do samoviznachennya na osnovi vlasnogo zakonodavstva Protilezhna geteronomiyi sub yekta tobto prijnyattya norm povedinki zzovni bez obgruntuvannya yih neobhidnosti vlasnim mislennyam Neobhidnist avtonomiyi bula usvidomlena she v greckij filosofiyi Demokratom i Sokratom Yak zagalnij princip povedinki avtonomiya progoloshena Lyuterom yaki vistupali proti avtoritarizmu rimsko katolickoyi cerkvi Problema avtonomiyi bula etichno osmislena Sheftsberi Hatchesonom a v teoretichno poslidovnij formi Kantom avtonomna etika Moralna avtonomiya dozvolyaye zberigayuchi lyudsku gidnist i dobrochesnist buti vilnim vid dovilnosti socialnih vstanovlen diktatu vladi modi dumki inshih i ne vtrachati samovladannya pered oblichchyam zhittyevih trudnoshiv i nebezpek PsihologiyaParnij termin avtonomiyi geteronomiyi v psihologiyi i dityachomu psihoanalizi buv vvedenij Zhanom Piazhe dlya rozmezhuvannya mizh geteronomiyeyu ditej i avtonomiyeyu doroslih Za mehanikoyu diyi vin zasnovanij na kontrasti mizh infantilnoyu zalezhnistyu i nesamostijnistyu ditej z odnogo boku i vidimoyu nezalezhnistyu abo pragnennyam do nezalezhnosti doroslih Odnochasno Piazhe vkazav na najtisnishij vzayemozv yazok i vzayemoperetikannya avtonomiyi ta geteronomiyi Napriklad nevrotichna zalezhnist geteronomiyi vkazuye na hvoroblivij stan pri yakomu doroslij cholovik yakij po vnutrishnij renti povinen buti avtonomnim pri comu vidchuvaye sebe geteronomnim tobto zalezhnim U 1963 roci slidom za Piazhe Erik Erikson vviv skladnij termin avtonomiya proti soromu i sumnivu dlya najbilsh tochnogo i dokladnogo poznachennya drugij zi svoyih vosmi sformulovanih stadij zhittya lyudini Pribliznim chinom zaznachena stadiya vidpovidaye finalnij stadiyi klasichnoyi teoriyi psihoanalizu pri yakij praktichno bukvalnim chinom kontrol sfinktera oznachaye dosyagnennya avtonomiyi dzherelo HristiyanstvoAvtonomiya samostijnist pomisnoyi cerkvi v pitannyah vnutrishnogo upravlinnya vid tiyeyi chi inshoyi avtokefalnoyi cerkvi do skladu yakoyi dana avtonomna cerkva vhodila ranishe na pravah ekzarhatu abo yeparhiyi Glava avtonomnoyi cerkvi obirayetsya na pomisnomu sobori z nastupnim zatverdzhennyam nastoyatel kiriarhalnoyi cerkvi KibernetikaKoli jde mova pro avtonomiyu v lyudskomu organizmi firmi abo sistemi jdetsya pro te sho ta chi insha yiyi chastina abo pevna funkciya sama vidpovidaye za svoye regulyuvannya Ce ponyattya mozhna perevesti yak samovikonannya zakonu Universitetska avtonomiyaDokladnishe Universitetska avtonomiya Avtonomiya odne z najvazhlivishih prav klasichnih universitetiv Vinikla odnochasno z narodzhennyam universitetiv v serednovichnij Yevropi XI XII st Pervisne rozuminnya universitetskoyi avtonomiyi abo akademichnih svobod oznachalo sudovij imunitet universitetskoyi korporaciyi shodo svitskoyi ta duhovnoyi vladi tobto nepidsudnist yiyi chleniv profesoriv i studentiv bud yakim inshim sudam krim universitetskogo Do serednovichnih korporativnimi pravami universitetiv takozh stavilisya prava samovryaduvannya vibori kozhnim fakultetom dekana z pomizh svoyih profesoriv vibori prorektora pochesnu posadu rektora yak pravilo zajmav visokij pokrovitel universitetu z pomizh titulovanoyi znati pravo samostijnogo popovnennya korporaciyi cherez vibori novih profesoriv Ci prava zberigalisya v bilshosti yevropejskih universitetiv do mezhi XVIII XIX st V rezultati reform pochatku XIX stolittya universitetami bulo vtracheno bilshist yih korporativnih prav ale razom z tim v politici ryadu derzhavnih diyachiv zokrema Vilgelma fon Gumboldta v Prussiyi pidkreslyuvalosya pravo avtonomiyi nauki svobod vikladannya navchannya i naukovih doslidzhen yaki skladali osnovni principi organizaciyi klasichnih universitetiv Na ukrayinskih zemlyahElementi avtonomiyi pobutuvali v ustroyi zaporozkogo kozactva kincya XVI stolittya 1 yi polovini XVII stolittya i chastkovo viznavalisya Koronoyu Polskoyu Pochatki osnovnih zasad institutu avtonomiyi v Ukrayini poklali Bereznevi statti 1654 roku yaki garantuvali avtonomni prava ta volnosti Getmanshini v yiyi mizhderzhavnoyi spilci z Moskovskim carstvom Protyagom 2 yi polovini XVII 1 yi polovini XVIII stolittya carskij uryad provodiv sistematichne urizannya avtonomiyi Getmanshini azh do ostatochnoyi yiyi likvidaciyi 1764 roku Na principah avtonomnogo isnuvannya Getmanshini u skladi tih chi inshih derzhavnih utvoren gruntuvalis Gadyackij dogovir 1658 roku Ivana Vigovskogo ta Chudnivskij dogovir 1660 roku Yuriya Hmelnickogo z Richchyu Pospolitoyu Buchackij mirnij dogovir 1672 roku dogovir 1692 ukladenij Petrom Ivanenkom u Kazikermeni z Krimskim hanstvom Pevni avtonomni prava yak stosovno Getmanshini tak i Rechi Pospolitoyi a piznishe Rosijskoyi derzhavi mala Zaporozka Sich do yiyi likvidaciyi 1775 roku Protyagom 60 90 h rokiv XVIII stolittya u seredovishi nashadkiv kozackoyi starshini shirivsya avtonomistskij ruh za vidnovlennya starih prav i volnostej nakazi ukrayinskim deputatam yaki pracyuvali v komisiyi zi skladannya proektu Novogo Ulozheniya novgorod siverskij gurtok avtonomistiv tayemna misiya 1791 roku V Kapnista v Berlin istoriko polemichnij traktat Istoriya Rusiv ta inshi U XIX stolitti avtonomistski ideyi pobutuvali zdebilshogo lishe v ukrayinskij suspilno politichnij ta istorichnij dumci zokrema v programnih dokumentah i tvorah kirilo mefodiyivciv A Dobryanskogo M Dragomanova T Zinkivskogo ta inshih Vid 1848 roku ideya teritorialnoyi avtonomiyi nalezhala do minimalnih vimog ukrayinskogo nacionalno vizvolnogo ruhu na terenah pidavstrijskoyi Galichini 1861 roku Galichina oderzhala krajovu avtonomiyu z sejmom ta organami miscevogo samovryaduvannya v yakih dominuvali polyaki Vidtodi galicki ukrayinci provodili politichnu borotbu za podil Galichini na polsku ta ukrayinsku chastini 1861 roku koronnim krayem bulo viznano i Bukovinu Vid 1890 roku do krajovogo sejmu Bukovini vhodili ukrayinci Vid kincya XIX ststolittya ukrayinci Bukovini vistupali za podil krayu na rumunsku ta ukrayinsku chastini Na pochatku XX stolittya nacionalno kulturna avtonomiya bula odniyeyu z najgolovnishih programnih vimog nizki ukrayinskih politichnih partij u Naddnipryanskij Ukrayini Pid gaslom nacionalno territorialnoyi avtonomiyi Ukrayini velisya peregovori Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi z rosijskim Timchasovim uryadom cherven veresen 1917 roku div Universali Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi Za umovami Sen Zhermenskogo mirnogo dogovoru 1919 roku avtonomnij status u skladi Cheho Slovachchini peredbachalosya nadati Zakarpatskij Ukrayini ale cya ugoda bula realizovana tilki chastkovo u mezhah administrativnogo krayu Pidkarpatska Rus Vidpovidno do zakonu vid 22 listopada 1938 roku Zakarpatska Ukrayina distala shiroku avtonomiyu yaka bula likvidovana ugorskimi okupacijnimi vijskami za politichnoyi pidtrimki gitlerivskoyi Nimechchini U 30 h rokah XX stolittya za nacionalno teritorialnu avtonomiyu zahidno ukrayinskih zemel u mezhah Polshi vistupaye Ukrayinske nacionalno demokratichne ob yednannya Protyagom 1924 1940 rokiv u skladi Radyanskoyi Ukrayini perebuvala Moldavska Avtonomna Radyanska Socialistichna Respublika 1940 roku peretvorena v soyuznu respubliku Vid 1923 v USRR bula vprovadzhena sistema tak zvanogo nacionalno teritorialnogo rajonuvannya rajoni selishni ta silski radi 1931 roku na terenah Radyanskoyi Ukrayini na zasadah administrativnoyi avtonomiyi funkcionuvalo 25 nacionalnih rajoniv 8 rosijskih 7 nimeckih 3 bolgarskih 3 greckih 3 yevrejskih 1 polskij 995 nacionalnih silrad 404 rosijskih 251 nimeckih 28 yevrejskih 148 polskih 34 bolgarskih 30 greckih 16 moldavskih 10 cheskih 4 biloruskih 89 nacionalnih selishnih rad yaki zdebilshogo rozmishuvalisya na Volini Zaporizhzhi Krivorizhzhi Luganshini Mariupolshini Melitopolshini Odeshini Harkivshini Hersonshini u Donbasi ta inshih regionah U mezhah nacionalnih rajoniv isnuvali nacionalni shkoli nacionalni kameri narodnih sudiv klubi hati chitalni teatri biki periodichna presa hudozhni ta inozemni literaturno nacionalni rajoni selishni ta silski radi buli likvidovani v 1938 1939 rokah U suchasnij Ukrayini na zasadah avtonomiyi isnuye Avtonomna Respublika Krim ustrij yakoyi viznachayetsya rozdilom 10 st 134 139 Konstituciyi Ukrayini Div takozhPortal Politologiya Avtonomiya Pravoslav ya Teritorialna avtonomiyaPrimitkiYas O V Avtonomiya 2 kvitnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 DzherelaYas O V Avtonomiya Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Voronov M P Avtonomiya 3 lyutogo 2017 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 Toftul M G Avtonomiya Suchasnij slovnik z etiki Zhitomir Vid vo ZhDU im I Franka 2014 416 s ISBN 978 966 485 156 2 Avtonomiya Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 PosilannyaV Yavir Avtonomiya Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 10 ISBN 978 966 611 818 2 Avtonomiya 26 veresnya 2020 u Wayback Machine Velika ukrayinska enciklopediya u 30 t prof A M Kiridon vidp red ta in 2016 T 1 A Akc 592 s ISBN 978 617 7238 39 2 Avtonomiya 11 bereznya 2021 u Wayback Machine Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1957 T 1 kn I Literi A B S 12 13 1000 ekz Cya stattya potrebuye dodatkovih posilan na dzherela dlya polipshennya yiyi perevirnosti Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Zvernitsya na za poyasnennyami ta dopomozhit vipraviti nedoliki Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno kviten 2018

Дата публікації:
Топ