Іва́но-Ке́пине — село в Україні, у Снігурівській міській громаді Баштанського району Миколаївської області. Населення становить 795 осіб.
село Івано-Кепине | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Миколаївська область |
Район | Баштанський район |
Громада | Снігурівська міська громада |
Основні дані | |
Засноване | 1788 |
Населення | 795 |
Поштовий індекс | 57315 |
Телефонний код | +380 5162 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°02′30″ пн. ш. 32°51′06″ сх. д. / 47.04167° пн. ш. 32.85167° сх. д.Координати: 47°02′30″ пн. ш. 32°51′06″ сх. д. / 47.04167° пн. ш. 32.85167° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря | 9 м |
Місцева влада | |
Адреса ради | 57300, Миколаївська обл., Баштанський р-н, вул. 200-річчя Снігурівки, 124 |
Карта | |
Івано-Кепине | |
Івано-Кепине | |
Мапа | |
Територія, на якій знаходиться село Івано-Кепино, з давніх часів була заселена скіфами, хазарами, печенігами, половцями. До сих пір зберігся курган, який зветься Солодка могила. Після монгольської навали це був дикий степ: буфер між кримськими татарами і слов'янами.
З Нижньогородської губернії в 1774 році людей, які допомагали Пугачову, виселили в Архангельську губернію, Приморського уїзду село Кепино. Село стоїть на річці Кепина. В той час на річці Північна Двіна будували кораблі, і мужиків з села Кепино забрали на роботу. Росія будувала флот для війни з турками. У 1775 році корабель, на якому був Іван Дзюбак, молодий чоловік богатирської статури, вбив у Коркинському заливі зазнав пошкоджень. Люди висадились на берег і з боями прорвались до Дніпра.
У стичці з татарами, які поверталися з награбованим добром і полоненими, загинуло 8 чоловік загону. Біля нинішнього міста Олешки переправились через Дніпро. Тут вони зустрілись з кошовим атаманом Вінником і, відірвавшись від татар, дійшли до Інгульця. В кішінкі під керівництвом кошового Петра Віника і Івана Дзюбак зробили привал, це 2 кілометри від нинішнього села Івано-Кепино. Сторожовий загін стояв через річку, де стоїть зараз Юрівка в кішінкі (від слова "кош").
Частина козаків пішла з кошовим Петром, а частина – на чолі з Іваном. Потім загін поселився на території нинішньої залізничної станції після кримської компанії. Катерина, друга, виділила землі Зосиму Поліщуку, у якого склались добрі відносини з Дзюбаком. Свій стан спочатку назвали Іванівська Слобода, а через деякий час село назвали в честь людей, прибулих з Кепино. До сих пір говорять, що в селі живуть люди кепинської нації.
Унаслідок господарювання (конюшня, корівник, кузня, комора, маєток), в 1806 році син Поліщука, Федір, успадкував маєток. Але новий господар був картьожником і в 1812 році продав маєток Рафтапулову. Новий господар був своєнравною і жорстокою людиною. Було декілька повстань, які за допомогою козаків було придушено.
В 1854 році епідемія чуми забрала до 40 душ, неврожаї 1836 і 1872 років, столипінська реформа обезлюднили село. В 1917 році – революція, в 1918 – інтервенція, в 1919 – банда Григорьєва, денікінці, яких вигнав ватажок з Висувні Загородній. У 1920 село зайняли білокозаки, а їх вигнали більшовики. У 1923 село входить до Снігурівського району Херсонського округу.
У 1930 сформували колгосп. 19 серпня 1941 року – окупація, до 13 березня 1944. Після ПЕРЕМОГИ відновили колгосп, працювали: магазин, фельдшерський пункт, школа. З 1951 по 1954 роки будівництво залізниці. У 1961 збудували дитячий садок, клуб, продмаг. З 1982 по 1987 провели зрошування полів, в 1991 – нова школа, дитсадок.
Посилання
- Погода в селі Івано-Кепине [ 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет