Кибляри село в Ужгородському районі Закарпатської області на річці Стара село Кибляри Країна Україна Область Закарпатськ

Кибляри́ — село в Ужгородському районі Закарпатської області на річці Стара.

село Кибляри
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Ужгородський район
Громада	Середнянська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21100150090098700
Основні дані
Населення	791
Площа	0,15 км²
Поштовий індекс	89450
Географічні дані
Географічні координати	48°36′17″ пн. ш. 22°33′10″ сх. д. / 48.60472° пн. ш. 22.55278° сх. д. / 48.60472; 22.55278Координати: 48°36′17″ пн. ш. 22°33′10″ сх. д. / 48.60472° пн. ш. 22.55278° сх. д. / 48.60472; 22.55278


Місцева влада
Адреса ради	89450, с. Кибляри , 165
Карта
Кибляри
Кибляри
Мапа

Історія

На північ від Кибляр, в урочищі Вишні Лази — поселення епохи пізньої бронзи, можливо, раннього заліза. На поселенні знайдено бронзовий кельт.

В письмових джерелах XVI—XVII ст. село відоме під назвами: «Keobler», «KobIjar», «Kyblar», Найбільш імовірно, що село виникло в кінці XV — на початку XVI ст. Воно належало родині з Руського (нині — Східна Словаччина).

В 1567 році в Киблярах було оподатковано 7 селянських господарств, які володіли 4,5 порти. В 1599 році за рахунок появи нових переселенців в селі облікувалось 23 селянських господарств, господарство шолтейса, православна церква, будинок священика. Тоді село вважалося найбільшим у долині річки Стара. Протягом XVII—XVIII ст. кількість населення зменшилася і на 1715 рік у селі нараховувалося 19 домогосподарств, з яких два були желярськими. На схилах пагорбів на околиці селяни вирощували виноград.

Імовірно, назву села слід пов'язувати з давньослов'янським божеством Кибелою. 23 червня, згідно з віруванням, відзначалося свято одруження Сімаргла (Яра) з богинею води — . Місця святилища, де давні слов'яни поклонялися богам, розташовувалися в горах або на підвищеннях. Поблизу таких місць і виростали пізніше поселення з назвами, близькими до ймення божества Кибели.

У 1860 році в селі насаджено каштановий гай.

Церква Вознесіння Господнього. 1779.

Розповідають, що перша назва села була Дебрява, а письмова згадка про село належить до XIII ст. У 1751 р. за пароха Івана Похана згадують нову дерев'яну церкву св. Миколи з двома дзвонами, прикрашена місцевими образами, а образи апостолів якраз тоді малювалися. За переказом, ця церква згоріла в другій половині XVTII ст., але місце донині має назву «Стара церква».

У 1779 р. на новому місці, у центрі села збудували муровану базилічну церкву (можливо, почали будувати, оскільки шематизм 1915 р. датує церкву 1819 роком, а інші джерела називають навіть 1846 p.). Навколо церкви спорудили невисокий мур. У 1935 р. спорудили дерев'яну браму з надбрамною дзвіницею, яку, як згадують, збудував майстер Гасенберґер з Середнього. Справа біля входу до церкви вмонтовано в стіну таблицю з іменами всіх жертвувачів, які в 1921 р. зібрали в США гроші на дзвони. Три дзвони були вилиті в 1921 р. в ливарні Ф. Еґрі. У травні 1937 р. єпархіальний інженер-архітектор Еміліян Еґреші оглянув церкву, що мала тріщини на арках склепінь, і запропонував варіанти ремонту, який здійснили в 1938 р.

Зовнішній ремонт храму провели в 1984 р., у 1996 р. збудували нові хори, в 1997 р. замінили бляху на дахах. Біля церкви поховали о. Михайла Мейгеша та Федора Яночка, який помер у 1893 p., заповівши 200 форинтів на киблярську церкву, 200 — на гайдоську, по 100 — на лінцівську та анталовську церкви, а також залишив усе своє майно на доброчинні цілі.

20 березня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування села на Киблярі, однак остаточне перейменування відбудеться тільки після успішного голосування у Верховній Раді.

Туристичні місця

- На північ від Кибляр, в урочищі Вишні Лази — поселення епохи пізньої бронзи, можливо, раннього заліза. На поселенні знайдено бронзовий кельт.

- У 1860 році в селі насаджено каштановий гай.

- храм Вознесіння Господнього. 1779.

Відомі уродженці

Митровка Михайло Миколайович (1948) — український диригент і музичний педагог, заслужений працівник культури України.

Комітет з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. 4 квітня 2024.

[1] Комітет з питань організації державної влади підтримав перейменування низки населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. 4 квітня 2024.