Бойчук Ірина Олександрівна

Бойчук Ірина Олександрівна (нар. 24 березня 1937(19370324), Одеса, УРСР) — радянський і український художник по костюмах. Член Національної спілки художників України (2000).

Бойчук Ірина Олександрівна
Народження	24 березня 1937(1937-03-24) (87 років) Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР →  Україна
Навчання	Одеське театрально-художнє училище і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художниця, художниця по костюмах, модельєрка
Член	Національна спілка художників України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойчук.

Біографія

Закінчила Одеське театрально-художнє училище (1960) і Київський художній інститут (1970; педагоги з фаху Л. Міляєва, Н. Асєєва).

У 1960—1963 рр.  — художник-модельєр київського Будинку моделей.

У 1963—1973 рр.  — художник-модельєр .

З 1973 р. — художник по костюмах Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.

У 1995—1998 рр. викладала історію костюма, малюнка та композиції в Академії легкої промисловості.

З 1986 р. бере участь у всеукраїнських художніх виставках.

Працювала на телебаченні в програмі «Прокинься і співай» (1998).

Фільмографія

Художник по костюмах:

• «Сьомий маршрут» (1966, реж. Михайло Іллєнко)
• «Поцілунок Чаніти» (1974, реж. Євген Шерстобитов)
• (1975)
• «Бірюк» (1977, реж. Роман Балаян)
• «Скарбничка» (1980, реж. Михайло Григор'єв, Володимир Савельєв)
• «Ярослав Мудрий» (1982, реж. Григорій Кохан)
• «Легенда про княгиню Ольгу» (1983, реж. Юрій Іллєнко)
• «Кожен мисливець бажає знати...» (1985, реж. Михайло Іллєнко)
• «Грішник» (1988, реж. Володимир Попков)
• «Етюди про Врубеля» (1989, реж. Леонід Осика)
• «Ха-бі-аси» (1990, реж. Анатолій Матешко)
• «Охоронець» (1991, реж. Анатолій Іванов)
• «Гетьманські клейноди» (1993, реж. Леонід Осика) та ін.

Джерела

• Ірина Бойчук на сайті IMDb (англ.)
• Бойчук Ірина Олександрівна — Енциклопедія Сучасної України
• Бойчук Ірина Олександрівна — Національна Спілка Художників України [ 29 березня 2017 у Wayback Machine.]