У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Деспот значення У Візантійській імперії деспот від грец Δεσπότης вл

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Деспот (значення).

У Візантійській імперії деспот (від грец. Δεσπότης, «владика») — титул, що дарується імператором найнаближенішим особам. Був введений імператором Мануїлом I Комніним в XII столітті. Деспот мав право носити одяг, схожий з одягом імператора, і мав інші привілеї. Крім того, в управління деспотові віддавалися окремі провінції (наприклад, Епірський деспотат). Титулом деспота зазвичай нагороджувалися усиновлені діти і молодші сини. Пізніше цей титул став іноді даруватися чужинцям. Територія, керована деспотом, називалася деспотат.

Титул деспота носили також правителі сусідніх з Візантією країн:

Сербії в XV ст. (Сербська деспотовина), див Сербська деспотія
Болгарії
Албанії в XV ст. (див. )

Історія титулу в Болгарії

Першим відомим носієм титулу деспота в Болгарії став Алексій Слав, який отримав цей титул від Латинського імператора Генріха I Фландрського в 1208 році і контролював багато земель у Родопах і Східній Македонії.

Після смерті в 1241 році Болгарського царя Івана Асена II і після боротьби за болгарський престол, що послідувала за цим, Болгарська держава ослабла і низка вельмож оголосили про незалежність своїх володінь. Так 1261 року утворився Видинський деспотат, який був повністю незалежним при перших деспотах Якові Святославі і Шишмані I.

Деспотати

Примітки

Сказкин, том 3, 1967, глава 2, 4.
Коледаров, 1989, с. 147.

Джерела

Коледаров П. Политическая география средневекового болгарского государства Часть II (1186—1396). — Българската Академия на Науките, 1989. — 248 с.
Сказкин С. Д. История Византии. — Москва : Наука, 1967. — Т. 3. — 508 с.

[FOOTNOTEСказкин,_том_31967глава_2,_4-1] Сказкин, том 3, 1967, глава 2, 4.

[FOOTNOTEКоледаров1989147-2] Коледаров, 1989, с. 147.