Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Елін Пелін — (справжнє ім'я Димитр Іванов Стоянов, 18 липня 1877, Байлово, Болгарія — 3 грудня 1949, Софія) — болгарський письменник, поет, і громадський діяч. Автор низки популярних творів для дітей, а також літературних верифікацій Євангелія. Місто Новоселці було перейменовано на честь Еліна Пеліна.
| Елин Пелин | |
|---|---|
| болг. бен | |
 | |
| Ім'я при народженні | болг. Димитър Иванов Стоянов |
| Псевдо | Елин Пелин, Чичо Благолаж, Камен Шипков, Елчо, Пан, Пелинаш, Поручик, Мито, Чер Чемер, Иван Коприван, Горна Горчица, Катерина, Бокич і Слова |
| Народився | 18 липня 1877 Байлово |
| Помер | 3 грудня 1949 Софія |
| Поховання | d |
| Країна |  Болгарія |
| Діяльність | письменник |
| Галузь | Болгарська література[1][1] і перекладацтво[d][1][1] |
| Знання мов | болгарська[2][1][1] |
| Членство | Спілка болгарських письменників |
| Magnum opus | d |
| Батько | Іван Стоянов Станьов |
| Мати | Стоянка Іванова |
| Автограф |  |
| IMDb | ID 0670856 |
| |
Псевдоними
Першими псевдонимами були Чічо Благолаж, Камен Шипков, Елчо, Пан, Пелінаш, Поручик, Міто Йотов, Чер Чемер, Іван Коприван, Горна Гірчиця, Катерина, Бокіч.
Елін Пелін став зрештою основним псевдонімом. Він походить з рядка болгарської народної пісні. Пелін українською перекладається як полин. Значення Еліна не відомо. Сам письменник вважав, що слово «Елін» застосовувався лише для рими у пісні.
Життєпис
Походив з селянської родини, що споконвінчно мешкала у с.Байлово. Навчався спочатку у рідному селі. У 1890–1891 роках у гімназії в Софії, з 1891 до 1892 року — у Златиці, з 1892 до 1894 року — у Панагюриште. У 1894 році поступив до 1-ї Софійської чоловічої гімназії. У 1897 році намагався поступити до художнього училища, проте невдало. Закінчив навчання у 1897–1898 роках у Слівені.
Після цього у 1898–1899 роках був вчителем у рідному селі. З 1898 року взяв собі псевдоним «Елин Пелин». З 1899 року брав участь як актор у софійській аматорській трупі «Сльози та сміх».
У 1903 році призначається вчителем до 3-ї софійської народної гімназії. Того ж року отримав призначення до бібліотеки Софійського університету. У 1904 році відвідав Белград та Загреб. У 1905 році разом з другом-художником Олександром Божиновим здійснив подорож до Італії, побував у Флоренції, Венеції, Фіуме (сучасна Рієка).
У 1906 році він Міністерства освіти був командирований до Франції, де відвідав Нансі та Париж. Тут був до березня 1907 року. В цей час пише єдину свою драму «Раб рала». Втім за деякими вона була не зовсім вдалою. Тому Елин Пелин знищив цю драму, не збереглася навіть у рукописі.
По поверненню став працювати у Народній бібліотеці. У 1913 році відвідав Російську імперію. У 1914 році отримав премію «Іван Вазов» від історико-філологічного факультету Софійського університету. Багато займався літературою для дітей, брав участь у редагуванні дитячого журналу «Веселушка» (1908–1910) і «Галка» (1913–1914).
З 1926 до 1944 року був обіймав посаду куратора будинку-музею «Іван Вазов» у Софії. У 1940 році став членом Болгарської академії наук. Того ж року обирається головою Спілки болгарських письменників, яку очолював до 1941 року. З 1945 року редагував газету болгарських піонерів «Септемврійче».
Творчість
Його розповіді відносяться до вищих досягнень болгарської реалістичної літератури, вони стали школою майстерності для багатьох болгарських прозаїків. З 1891 року став писати вірші та оповідання. Друкуватися почав в 1895 році.
У віршах («Горобець», «О, тремтіння!», «Тиха журба», «Вони сплять», «Привіт», «Зима») і оповіданнях («Незжата смуга», «Злочин», «Божевільна», «Напасть божого», «Брати», «На тому світі»), присвячених життю болгарського селянства, що було опубліковано у журналі «Сільська бесіда» (1902–1903 роки), піддано критиці буржуазні відносин. Тут помітний позначилося вплив соціалістичних ідей.
Широку популярність отримали збірки оповідань 1904 і 1911 років — «Літній день» і «Гнізда лелек». У двох повістях — «Геракови» (1911) і «Земля» (1922) зобразив зародження і розвиток капіталізму, що призводять до розпаду патріархальних відносин на селі, до загострення соціальної боротьби.
Після Першої світової війни віршами у прозі «Чорні троянди» (1928 рік), оповіданням «Під монастирською лозою» (1936 рік) і сатирами «Я, Ти, Він» (1936 рік) відстоював ідеї гуманізму.
Для дітей Еліном Пеліном написані оповідання та дилогія фантастичних романів«Ян Бібіян» (1933 рік) і «Ян Бібіян на Місяці» (1933–1934 роки).
Джерела
- Dimitŭr Konstantinow Kosew: Bulgaria Past & Present. Pub. House of the Bulgarian Academy of Sciences, 1982, S. 175.
- Елін Пелін на сайті "Чтиво"
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Елин Пелин |
- Czech National Authority Database
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Elin Pelin znachennya U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Stoyanov Elin Pelin spravzhnye im ya Dimitr Ivanov Stoyanov 18 lipnya 1877 Bajlovo Bolgariya 3 grudnya 1949 Sofiya bolgarskij pismennik poet i gromadskij diyach Avtor nizki populyarnih tvoriv dlya ditej a takozh literaturnih verifikacij Yevangeliya Misto Novoselci bulo perejmenovano na chest Elina Pelina Elin Pelinbolg benIm ya pri narodzhenni bolg Dimitr Ivanov StoyanovPsevdo Elin Pelin Chicho Blagolazh Kamen Shipkov Elcho Pan Pelinash Poruchik Mito Cher Chemer Ivan Koprivan Gorna Gorchica Katerina Bokich i SlovaNarodivsya 18 lipnya 1877 18770718 BajlovoPomer 3 grudnya 1949 SofiyaPohovannya dKrayina BolgariyaDiyalnist pismennikGaluz Bolgarska literatura 1 1 i perekladactvo d 1 1 Znannya mov bolgarska 2 1 1 Chlenstvo Spilka bolgarskih pismennikivMagnum opus dBatko Ivan Stoyanov StanovMati Stoyanka IvanovaAvtografIMDb ID 0670856Vislovlyuvannya u Vikicitatah Mediafajli u VikishovishiPsevdonimiPershimi psevdonimami buli Chicho Blagolazh Kamen Shipkov Elcho Pan Pelinash Poruchik Mito Jotov Cher Chemer Ivan Koprivan Gorna Girchicya Katerina Bokich Elin Pelin stav zreshtoyu osnovnim psevdonimom Vin pohodit z ryadka bolgarskoyi narodnoyi pisni Pelin ukrayinskoyu perekladayetsya yak polin Znachennya Elina ne vidomo Sam pismennik vvazhav sho slovo Elin zastosovuvavsya lishe dlya rimi u pisni ZhittyepisPohodiv z selyanskoyi rodini sho spokonvinchno meshkala u s Bajlovo Navchavsya spochatku u ridnomu seli U 1890 1891 rokah u gimnaziyi v Sofiyi z 1891 do 1892 roku u Zlatici z 1892 do 1894 roku u Panagyurishte U 1894 roci postupiv do 1 yi Sofijskoyi cholovichoyi gimnaziyi U 1897 roci namagavsya postupiti do hudozhnogo uchilisha prote nevdalo Zakinchiv navchannya u 1897 1898 rokah u Sliveni Pislya cogo u 1898 1899 rokah buv vchitelem u ridnomu seli Z 1898 roku vzyav sobi psevdonim Elin Pelin Z 1899 roku brav uchast yak aktor u sofijskij amatorskij trupi Slozi ta smih U 1903 roci priznachayetsya vchitelem do 3 yi sofijskoyi narodnoyi gimnaziyi Togo zh roku otrimav priznachennya do biblioteki Sofijskogo universitetu U 1904 roci vidvidav Belgrad ta Zagreb U 1905 roci razom z drugom hudozhnikom Oleksandrom Bozhinovim zdijsniv podorozh do Italiyi pobuvav u Florenciyi Veneciyi Fiume suchasna Riyeka U 1906 roci vin Ministerstva osviti buv komandirovanij do Franciyi de vidvidav Nansi ta Parizh Tut buv do bereznya 1907 roku V cej chas pishe yedinu svoyu dramu Rab rala Vtim za deyakimi vona bula ne zovsim vdaloyu Tomu Elin Pelin znishiv cyu dramu ne zbereglasya navit u rukopisi Po povernennyu stav pracyuvati u Narodnij biblioteci U 1913 roci vidvidav Rosijsku imperiyu U 1914 roci otrimav premiyu Ivan Vazov vid istoriko filologichnogo fakultetu Sofijskogo universitetu Bagato zajmavsya literaturoyu dlya ditej brav uchast u redaguvanni dityachogo zhurnalu Veselushka 1908 1910 i Galka 1913 1914 Z 1926 do 1944 roku buv obijmav posadu kuratora budinku muzeyu Ivan Vazov u Sofiyi U 1940 roci stav chlenom Bolgarskoyi akademiyi nauk Togo zh roku obirayetsya golovoyu Spilki bolgarskih pismennikiv yaku ocholyuvav do 1941 roku Z 1945 roku redaguvav gazetu bolgarskih pioneriv Septemvrijche TvorchistJogo rozpovidi vidnosyatsya do vishih dosyagnen bolgarskoyi realistichnoyi literaturi voni stali shkoloyu majsternosti dlya bagatoh bolgarskih prozayikiv Z 1891 roku stav pisati virshi ta opovidannya Drukuvatisya pochav v 1895 roci U virshah Gorobec O tremtinnya Tiha zhurba Voni splyat Privit Zima i opovidannyah Nezzhata smuga Zlochin Bozhevilna Napast bozhogo Brati Na tomu sviti prisvyachenih zhittyu bolgarskogo selyanstva sho bulo opublikovano u zhurnali Silska besida 1902 1903 roki piddano kritici burzhuazni vidnosin Tut pomitnij poznachilosya vpliv socialistichnih idej Shiroku populyarnist otrimali zbirki opovidan 1904 i 1911 rokiv Litnij den i Gnizda lelek U dvoh povistyah Gerakovi 1911 i Zemlya 1922 zobraziv zarodzhennya i rozvitok kapitalizmu sho prizvodyat do rozpadu patriarhalnih vidnosin na seli do zagostrennya socialnoyi borotbi Pislya Pershoyi svitovoyi vijni virshami u prozi Chorni troyandi 1928 rik opovidannyam Pid monastirskoyu lozoyu 1936 rik i satirami Ya Ti Vin 1936 rik vidstoyuvav ideyi gumanizmu Dlya ditej Elinom Pelinom napisani opovidannya ta dilogiya fantastichnih romaniv Yan Bibiyan 1933 rik i Yan Bibiyan na Misyaci 1933 1934 roki DzherelaDimitŭr Konstantinow Kosew Bulgaria Past amp Present Pub House of the Bulgarian Academy of Sciences 1982 S 175 Elin Pelin na sajti Chtivo Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Elin Pelin Czech National Authority Database d Track Q13550863 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563