Плюм англ plume гарячий мантійний потік що рухається незалежно від конвективних течій в мантії Лавова лампа добре ілюстр

Плюм (англ. plume) — гарячий мантійний потік, що рухається незалежно від конвективних течій в мантії.

Лавова лампа добре ілюструє принцип дії плюму

Локалізація плюмів. За даними Фулдера (Foulger) (2010).

Плюми вважають відповідальними за утворення трапів, рифтів, і гарячих точок типу Гавайської.

Теорія плюмів

Теорія плюмів спочатку була запропонована канадським геофізиком Дж. Т. Вілсоном в 1969 році; в ній існування висхідних конвективних потоків в земній мантії використовувалося для пояснення наявності гарячих точок. Спочатку Вілсон застосував концепцію плюму до Гавайських островів, зумівши пояснити збільшення віку гір Гавайського підводного хребта в міру віддалення від поточного місця розташування гарячої точки. На думку Вілсона, Гавайські острови виникли як частина тектонічної плити (розповсюджується на значну частину Тихого океану), яка зміщується на північний захід над фіксованою гарячою точкою; остання проявляє себе у вигляді ланцюжка вулканів.

З 1971 року над розвитком теорії плюмів працювали американський геофізик У. Дж. Морган та інші вчені, які застосували її до багатьох інших гарячих точок.

Дослідження плюмів

Геоїдна низовина Індійського океану (IOGL) — загадкове явище, яке багато років привертає увагу вчених з усього світу. Нещодавні дослідження, результати яких опубліковані у виданні Geophysical Research Letters показали, що аномалія пов'язана з мантійними плюмами та тектонічними платформами, що може допомогти краще зрозуміти процеси в мантії Землі та їхню взаємодію зі змінами рівня моря. Вчені використовували непрямі методи вивчення тектонічних платформ на глибині понад 35 км. Як встановлено, IOGL пояснюється дефіцитом маси у мантії Землі під Індійським океаном. У минулому виникало безліч гіпотез про цю аномалію, проте останні дослідження встановили, що її походження пов'язане з мантійними плюмами та рухом тектонічних платформ.

Джерела

Large Igneous Provinces (LIPS) [ 20 грудня 2008 у Wayback Machine.]
MantlePlumes.org [ 19 січня 2011 у Wayback Machine.]
seismic-tomography image of Yellowstone mantle plume [ 26 вересня 2019 у Wayback Machine.]
Large Igneous Provinces Commission [ 20 грудня 2008 у Wayback Machine.]
mantleplumes.org — mantle-plume skeptic website managed and maintained by Gillian R. Foulger [ 19 січня 2011 у Wayback Machine.]

Примітки

Courtillot, V.; Davaillie, A.; Besse, J.; Stock, J. (2003). Three distinct types of hotspots in the Earth's mantle. 205 (3–4): 295—308. Bibcode:2003E&PSL.205..295C. doi:10.1016/S0012-821X(02)01048-8.
. Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2016.
There's a Giant Gravity Hole In The Indian Ocean, And We May Finally Know Why. // By Clare Watson. 30 June 2023
Вчені розкрили таємницю «гравітаційної діри» в Індійському океані. 28.06.2023, 23:00
Таємниця у 3 млн км². Учені вважають, що знайшли розгадку гігантської гравітаційної діри в океані. 30.06.2023, 15:45

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .

[Courtillot_2003_295–308-1] Courtillot, V.; Davaillie, A.; Besse, J.; Stock, J. (2003). Three distinct types of hotspots in the Earth's mantle. 205 (3–4): 295—308. Bibcode:2003E&PSL.205..295C. doi:10.1016/S0012-821X(02)01048-8.

[2] . Архів оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2016.

[3] There's a Giant Gravity Hole In The Indian Ocean, And We May Finally Know Why. // By Clare Watson. 30 June 2023

[4] Вчені розкрили таємницю «гравітаційної діри» в Індійському океані. 28.06.2023, 23:00

[5] Таємниця у 3 млн км². Учені вважають, що знайшли розгадку гігантської гравітаційної діри в океані. 30.06.2023, 15:45