Собор святих апостолів Петра і Павла (біл. Царква Сьвятых Апосталаў Пятра і Паўла) — чинний собор у Мінську.
Собор святих Петра і Павла | |
---|---|
53°54′16″ пн. ш. 27°33′06″ сх. д. / 53.90471000002777657° пн. ш. 27.551760000027780251° сх. д.Координати: 53°54′16″ пн. ш. 27°33′06″ сх. д. / 53.90471000002777657° пн. ш. 27.551760000027780251° сх. д. | |
Тип споруди | православний храм |
Розташування | Білорусь, Мінськ |
Будівельна система | цегла |
Стиль | бароко і Архітектура Відродження |
Належність | православ'я і Білоруський екзархат |
Єпархія | d |
Стан | Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь |
Епонім | Петро і Павло |
Вебсайт | sppsobor.by |
Собор святих Петра і Павла (Мінськ) (Білорусь) | |
Собор святих Петра і Павла у Вікісховищі |
Історія собору
XVII століття
У 1609 році після долучення мінських архімандритів до уніі православні міщани, що належали до знатних родів з благословення патріарха єрусалимського Феофана об'єдналися в братство в ім'я святого Івана Хрестителя і вирішили заснувати в місті чоловічий [pl]. У 1611—1612 роках православне братство при Свято-Петро-Павлівському монастирі, на кошти 52 жителів і православної шляхти Мінського воєводства на чолі з Олександром Огінським, розпочали будівництво кам'яної церкви і монастиря.
Ділянка для будівництва монастиря, що «аж до озера річки Свіслочі прилягла» була подарована «на вічні часи» 23 листопада 1611 року з дозволу короля і великого князя Сигізмунда Вази княгинею Авдотьєю Григорівною Друцькою-Горською (вдовою Богдана Статкевича). Будівництво монастиря благословив в 1620 році київський митрополит Йов Борецький, а в 1635 р. — київський митрополит Петро Могила. З благословення настоятеля архімандрита Леонтія Карповича в будівництві брали участь кілька ченців Свято-Духівського монастиря, які залишилися в православ'ї. Один з них, ігумен Павло Дамжава — керував будівництвом. Меценатами монастиря були протестанти Януш Радзівіл, Мартин Валадкович і Ян Огінський; у 1635 році Микола Григорович Дераваед пожертвував собору майно, у 1620 році княжна Анна Тишкевич — гроші.
У 1624 р київський митрополит Петро Могила видав грамоту з благословенням на відкриття при соборі жіночого монастиря. При монастирі існувало братство в ім'я святого Івана Хрестителя, зусиллями якого було відкрито друкарню, школу, лікарню. Монастир був приписаний до Віленського Свято-Духівського монастиря, який знаходився в юрисдикції Константинопольського патріарха. У свою чергу мінському монастирю підпорядковувалися монастирі Свято-Троїцький в Прилуках, Свято-Вознесенський в Логойську і Спасо-Преображенський жіночий в Мінську.
Протягом майже двох століть монастир був оплотом православ'я в місті, був широко відомий серед церковної ієрархії. У 1635 році його відвідав Петро Могила, в 1670-і рр. — Македонський митрополит Софроній Гелепонас.
XVIII століття
У 2-ій половині 18 ст. монастир занепав, значно постраждав від пожежі (обвалилися склепіння собору, відлупився настінний живопис). У 1766 р братія монастиря складалася з ігумена, 2 ченців і 2 послушників. Після останнього поділу Речі Посполитої церква реконструйована «від щедрот» російської імператриці Катерини II і за її бажанням було переосвячена до Катерининської і якийсь час була кафедральною (також відома під назвою «Жовта»), а монастир переведений в будівлі скасованого василіанського Свято-Духівського монастиря. Свято-Катерининська церква була наділена статусом кафедрального собору створеної в 1793 році Мінської єпархії.
XIX століття
Але в 1799 році, зважаючи на те, що собор знаходився на північно-західній околиці міста, згідно з благословенням архієпископа Мінського Йова (Потьомкіна) перетворений в парафіяльну церкву і тільки в 1844 року знову зведений у міський собор. У 1812 році собор розграбували французи і зробили в ньому лазарет. Відновлений в 1813 році, в 1850 р перебудований. Найістотніша реконструкція відбулася після повстання 1863—1864 років: У 1870—1872 гг. з благословення єпископа Олександра Добриніна на казенні кошти капітально перебудований: зведені купол над шатровим дахом центрального 4-гранного барабану, на головному фасаді надбудовано згідно «древніх зразків» бічні шатрові вежі, встановлений новий іконостас, заново розмальовані стіни. Відновлений собор освячений 26 лютого 1872 р червні 1881 року сталася пожежа. У 1898 році побудована 2-класна жіноча церковно-парафіяльна школа. До мінського собору були приписані Свято-Покровська церква в Крупці, церква святої Марії-Магдалини на Сторожевському кладовищі в Мінську, Свято-Іллінська каплиця в Цні й церква Святого Івана Предтечі у Великій Слеп'янці.
XX століття
У 1913 при соборі налічувалося 5698 прихожан, службу правили настоятель, 3 священика, диякон і 4 псаломщики. За радянських часів церкву закрили, в ній розмістили рибний склад. 7 грудня 1941 році собор знову освячено архієпископом Філофея (Нарко), відкритий для богослужінь, діяли двомісячні пастирські курси. Пошкоджений в роки Німецько-радянської війни. Після війни її використовували під житло. Потім в церковній будівлі були розміщені Архів науково-технічної документації БРСР і Архів-музей літератури і мистецтва БРСР. У 1972—1979 рр. церква частково реставрована (архітектор А. І. Курто) з відновленням вигляду собору станом на 17-18 ст.
У1991 р переданий віруючим. При церкві діє Білоруське православне братство Трьох Віленських мучеників. Після повернення собору православній єпархії його відновлення триває. Реставраторами виявлені метричний модуль споруди і 4 шари монументальних стінних розписів в інтер'єрі. Однак археологічні дослідження не виявили ніяких слідів посилення стовпів підкупольного квадрата, а це значить, що церква спочатку була чистою тринавною базилікою, без трансепта і купола. Тому думка архітектора-реставратора Г. Лаврецький, що при її зведенні був «використаний той же планувальний прийом, що і в пам'ятниках Могильова — Микільської і Богоявленської церкви» (надбудований купол), не відповідає дійсності. Простір інтер'єру 6 потужними пілонами розділена на 3 нави, центральна з яких перекрита циліндричним склепінням, бічні — хрестовими. Спочатку в соборі були 3 престоли: головний в ім'я святих Петра і Павла, правий — Предтечі і Хрестителя Іоанна, лівий — архістратига Михаїла. У 1817 році освячений правий боковий вівтар в ім'я святого Миколая, в 1871 році — лівий в ім'я святого Михайла.
Фрески
У 1871 р інтер'єр покритий фресковим живописом: в апсиді — «Захоплення Ісуса Христа воїнами в саду», «Несення хреста», «Святий Григорій Богослов», «Іван Златоуст», «Святі апостоли Петро і Павло»; на стінах, стовпах і арках були зображення: «Нагірна проповідь», «Благословення дітей», «Святий апостол Андрій Первозванний», «Святий Василій Великий», «Годівля народу п'ятьма хлібами і двома рибами», «Чудо Ісуса Христа в Кані Галійській», євангелістів Іоанна, Луки, Матвія і Марка, святих апостолів Іоанна, сина Якова, Фоми, Філіпа, Олени, святителя Миколи Чудотворця. Апсиду виділяв дерев'яний 5-ярусний з позолоченим декором іконостас (створений новий). У дні святкування 200-річчя Мінської єпархії в 1993 року в соборі урочисто внесені ікона Трьох Віленських мучеників Антонія, Іоанна та Євстафія з частиною їх мощей з крипти Віленського Свято-Духівського собору.
Літаратура
- Габрусь Т. В. Мураваныя харалы. — Мн.: «Ураджай», 2001;
- Кулагін А. М. Праваслаўныя храмы на Беларусі. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя, 2001;
- Горбік С. Хто гаспадар храма?: [З гісторыі Петрапаўл. царквы на Нямізе ў Мінску, 1612—1614] // ЛіМ (Мінск). 1992. 10 ліп.(N 28). С. 15.
Посилання
- історія собору на сайті приходу Петропавлівського собору [ 9 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Літопис монастиря [ 9 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sobor svyatih apostoliv Petra i Pavla bil Carkva Svyatyh Apostalay Pyatra i Payla chinnij sobor u Minsku Sobor svyatih Petra i Pavla53 54 16 pn sh 27 33 06 sh d 53 90471000002777657 pn sh 27 551760000027780251 sh d 53 90471000002777657 27 551760000027780251 Koordinati 53 54 16 pn sh 27 33 06 sh d 53 90471000002777657 pn sh 27 551760000027780251 sh d 53 90471000002777657 27 551760000027780251Tip sporudi pravoslavnij hramRoztashuvannya Bilorus MinskBudivelna sistema ceglaStil baroko i Arhitektura VidrodzhennyaNalezhnist pravoslav ya i Biloruskij ekzarhatYeparhiya dStan Derzhavnij spisok istoriko kulturnih cinnostej Respubliki BilorusEponim Petro i PavloVebsajt sppsobor bySobor svyatih Petra i Pavla Minsk Bilorus Sobor svyatih Petra i Pavla u VikishovishiIstoriya soboruXVII stolittya U 1609 roci pislya doluchennya minskih arhimandritiv do unii pravoslavni mishani sho nalezhali do znatnih rodiv z blagoslovennya patriarha yerusalimskogo Feofana ob yednalisya v bratstvo v im ya svyatogo Ivana Hrestitelya i virishili zasnuvati v misti cholovichij pl U 1611 1612 rokah pravoslavne bratstvo pri Svyato Petro Pavlivskomu monastiri na koshti 52 zhiteliv i pravoslavnoyi shlyahti Minskogo voyevodstva na choli z Oleksandrom Oginskim rozpochali budivnictvo kam yanoyi cerkvi i monastirya Dilyanka dlya budivnictva monastirya sho azh do ozera richki Svislochi prilyagla bula podarovana na vichni chasi 23 listopada 1611 roku z dozvolu korolya i velikogo knyazya Sigizmunda Vazi knyagineyu Avdotyeyu Grigorivnoyu Druckoyu Gorskoyu vdovoyu Bogdana Statkevicha Budivnictvo monastirya blagosloviv v 1620 roci kiyivskij mitropolit Jov Boreckij a v 1635 r kiyivskij mitropolit Petro Mogila Z blagoslovennya nastoyatelya arhimandrita Leontiya Karpovicha v budivnictvi brali uchast kilka chenciv Svyato Duhivskogo monastirya yaki zalishilisya v pravoslav yi Odin z nih igumen Pavlo Damzhava keruvav budivnictvom Mecenatami monastirya buli protestanti Yanush Radzivil Martin Valadkovich i Yan Oginskij u 1635 roci Mikola Grigorovich Deravaed pozhertvuvav soboru majno u 1620 roci knyazhna Anna Tishkevich groshi U 1624 r kiyivskij mitropolit Petro Mogila vidav gramotu z blagoslovennyam na vidkrittya pri sobori zhinochogo monastirya Pri monastiri isnuvalo bratstvo v im ya svyatogo Ivana Hrestitelya zusillyami yakogo bulo vidkrito drukarnyu shkolu likarnyu Monastir buv pripisanij do Vilenskogo Svyato Duhivskogo monastirya yakij znahodivsya v yurisdikciyi Konstantinopolskogo patriarha U svoyu chergu minskomu monastiryu pidporyadkovuvalisya monastiri Svyato Troyickij v Prilukah Svyato Voznesenskij v Logojsku i Spaso Preobrazhenskij zhinochij v Minsku Protyagom majzhe dvoh stolit monastir buv oplotom pravoslav ya v misti buv shiroko vidomij sered cerkovnoyi iyerarhiyi U 1635 roci jogo vidvidav Petro Mogila v 1670 i rr Makedonskij mitropolit Sofronij Geleponas XVIII stolittya U 2 ij polovini 18 st monastir zanepav znachno postrazhdav vid pozhezhi obvalilisya sklepinnya soboru vidlupivsya nastinnij zhivopis U 1766 r bratiya monastirya skladalasya z igumena 2 chenciv i 2 poslushnikiv Pislya ostannogo podilu Rechi Pospolitoyi cerkva rekonstrujovana vid shedrot rosijskoyi imperatrici Katerini II i za yiyi bazhannyam bulo pereosvyachena do Katerininskoyi i yakijs chas bula kafedralnoyu takozh vidoma pid nazvoyu Zhovta a monastir perevedenij v budivli skasovanogo vasilianskogo Svyato Duhivskogo monastirya Svyato Katerininska cerkva bula nadilena statusom kafedralnogo soboru stvorenoyi v 1793 roci Minskoyi yeparhiyi XIX stolittya Ale v 1799 roci zvazhayuchi na te sho sobor znahodivsya na pivnichno zahidnij okolici mista zgidno z blagoslovennyam arhiyepiskopa Minskogo Jova Potomkina peretvorenij v parafiyalnu cerkvu i tilki v 1844 roku znovu zvedenij u miskij sobor U 1812 roci sobor rozgrabuvali francuzi i zrobili v nomu lazaret Vidnovlenij v 1813 roci v 1850 r perebudovanij Najistotnisha rekonstrukciya vidbulasya pislya povstannya 1863 1864 rokiv U 1870 1872 gg z blagoslovennya yepiskopa Oleksandra Dobrinina na kazenni koshti kapitalno perebudovanij zvedeni kupol nad shatrovim dahom centralnogo 4 grannogo barabanu na golovnomu fasadi nadbudovano zgidno drevnih zrazkiv bichni shatrovi vezhi vstanovlenij novij ikonostas zanovo rozmalovani stini Vidnovlenij sobor osvyachenij 26 lyutogo 1872 r chervni 1881 roku stalasya pozhezha U 1898 roci pobudovana 2 klasna zhinocha cerkovno parafiyalna shkola Do minskogo soboru buli pripisani Svyato Pokrovska cerkva v Krupci cerkva svyatoyi Mariyi Magdalini na Storozhevskomu kladovishi v Minsku Svyato Illinska kaplicya v Cni j cerkva Svyatogo Ivana Predtechi u Velikij Slep yanci XX stolittya Tak viglyadav sobor u 1900 g U 1913 pri sobori nalichuvalosya 5698 prihozhan sluzhbu pravili nastoyatel 3 svyashenika diyakon i 4 psalomshiki Za radyanskih chasiv cerkvu zakrili v nij rozmistili ribnij sklad 7 grudnya 1941 roci sobor znovu osvyacheno arhiyepiskopom Filofeya Narko vidkritij dlya bogosluzhin diyali dvomisyachni pastirski kursi Poshkodzhenij v roki Nimecko radyanskoyi vijni Pislya vijni yiyi vikoristovuvali pid zhitlo Potim v cerkovnij budivli buli rozmisheni Arhiv naukovo tehnichnoyi dokumentaciyi BRSR i Arhiv muzej literaturi i mistectva BRSR U 1972 1979 rr cerkva chastkovo restavrovana arhitektor A I Kurto z vidnovlennyam viglyadu soboru stanom na 17 18 st U1991 r peredanij viruyuchim Pri cerkvi diye Biloruske pravoslavne bratstvo Troh Vilenskih muchenikiv Pislya povernennya soboru pravoslavnij yeparhiyi jogo vidnovlennya trivaye Restavratorami viyavleni metrichnij modul sporudi i 4 shari monumentalnih stinnih rozpisiv v inter yeri Odnak arheologichni doslidzhennya ne viyavili niyakih slidiv posilennya stovpiv pidkupolnogo kvadrata a ce znachit sho cerkva spochatku bula chistoyu trinavnoyu bazilikoyu bez transepta i kupola Tomu dumka arhitektora restavratora G Lavreckij sho pri yiyi zvedenni buv vikoristanij toj zhe planuvalnij prijom sho i v pam yatnikah Mogilova Mikilskoyi i Bogoyavlenskoyi cerkvi nadbudovanij kupol ne vidpovidaye dijsnosti Prostir inter yeru 6 potuzhnimi pilonami rozdilena na 3 navi centralna z yakih perekrita cilindrichnim sklepinnyam bichni hrestovimi Spochatku v sobori buli 3 prestoli golovnij v im ya svyatih Petra i Pavla pravij Predtechi i Hrestitelya Ioanna livij arhistratiga Mihayila U 1817 roci osvyachenij pravij bokovij vivtar v im ya svyatogo Mikolaya v 1871 roci livij v im ya svyatogo Mihajla FreskiIkona Vilenskih muchenikiv u sobori U 1871 r inter yer pokritij freskovim zhivopisom v apsidi Zahoplennya Isusa Hrista voyinami v sadu Nesennya hresta Svyatij Grigorij Bogoslov Ivan Zlatoust Svyati apostoli Petro i Pavlo na stinah stovpah i arkah buli zobrazhennya Nagirna propovid Blagoslovennya ditej Svyatij apostol Andrij Pervozvannij Svyatij Vasilij Velikij Godivlya narodu p yatma hlibami i dvoma ribami Chudo Isusa Hrista v Kani Galijskij yevangelistiv Ioanna Luki Matviya i Marka svyatih apostoliv Ioanna sina Yakova Fomi Filipa Oleni svyatitelya Mikoli Chudotvorcya Apsidu vidilyav derev yanij 5 yarusnij z pozolochenim dekorom ikonostas stvorenij novij U dni svyatkuvannya 200 richchya Minskoyi yeparhiyi v 1993 roku v sobori urochisto vneseni ikona Troh Vilenskih muchenikiv Antoniya Ioanna ta Yevstafiya z chastinoyu yih moshej z kripti Vilenskogo Svyato Duhivskogo soboru LitaraturaGabrus T V Muravanyya haraly Mn Uradzhaj 2001 Kulagin A M Pravaslaynyya hramy na Belarusi Mn Belaruskaya Encyklapedyya 2001 Gorbik S Hto gaspadar hrama Z gistoryi Petrapayl carkvy na Nyamize y Minsku 1612 1614 LiM Minsk 1992 10 lip N 28 S 15 Posilannyaistoriya soboru na sajti prihodu Petropavlivskogo soboru 9 kvitnya 2016 u Wayback Machine ros Litopis monastirya 9 kvitnya 2016 u Wayback Machine ros