Олексій Станіславович Марченко — генерал-майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну, командир повітряного командування «Захід». Командир військової частини А0780.
Олексій Марченко Марченко Олексій Станіславович | |
---|---|
Генерал-майор | |
Загальна інформація | |
Народження | 1968 |
Національність | українець |
Військова служба | |
Приналежність | Україна |
Вид ЗС | Збройні сили |
Війни / битви | Російсько-українська війна |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
Олексій Марченко народився у 1968 році в Німеччині в родині військових. Через службу батька разом з родиною мешкав у різних країнах: у Польщі, потім у Середній Азії. Перший самостійний політ на літаку здійснив у 15-річному віці 21 червня 1983 року. Після закінчення середньої школи навчався в Качинському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків (Волгоград, РФ), яке закінчив в 1990 році. Військову кар'єру розпочав на Одещині. Спочатку був льотчиком, потім — старшим льотчиком. Склавши присягу на вірність Україні 1993 року в званні капітана продовжив службу як начальник парашутно-десантної пошуково-рятувальної служби в авіаційній частині під Одесою. У складі ЗСУ пройшов шлях від командира ланки до начальника повітряно-вогневої та тактичної підготовки (льотчик І класу). Отримав підвищення та обійняв посаду командира авіаескадрильї у Братиславському полку винищувальної авіації (м. Вознесенськ). З 2003 року обіймав посаду командира 204-ї бригади тактичної авіації в Бельбеку, що в Криму. Потім у січні 2013 року переїхав до Миколаєва, де обіймав посаду начальника спеціалізованого центру бойової підготовки. Пізніше 2013 року призначений начальником Центру бойової підготовки авіаційних фахівців ЗСУ. З 2015 по вересень 2016 року виконував обов’язки першого заступника командира Повітряного командування «Захід».
Нагороди
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Примітки
- Олексій МАРЧЕНКО: «На злітно-посадковій смузі у Бельбеку напишемо: «Ми повернулися!». Урядовий Кур’єр. 9 серпня 2017. Процитовано 7 лютого 2023.
Джерела
- Указ Президента України від 30 березня 2022 року № 190/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Oleksij Stanislavovich Marchenko general major Zbrojnih sil Ukrayini uchasnik rosijsko ukrayinskoyi vijni sho vidznachivsya u hodi rosijskogo vtorgnennya v Ukrayinu komandir povitryanogo komanduvannya Zahid Komandir vijskovoyi chastini A0780 Oleksij Marchenko Marchenko Oleksij Stanislavovich General majorZagalna informaciyaNarodzhennya 1968 1968 Nacionalnist ukrayinecVijskova sluzhbaPrinalezhnist UkrayinaVid ZS Zbrojni siliVijni bitvi Rosijsko ukrayinska vijnaNagorodi ta vidznaki U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marchenko ZhittyepisOleksij Marchenko narodivsya u 1968 roci v Nimechchini v rodini vijskovih Cherez sluzhbu batka razom z rodinoyu meshkav u riznih krayinah u Polshi potim u Serednij Aziyi Pershij samostijnij polit na litaku zdijsniv u 15 richnomu vici 21 chervnya 1983 roku Pislya zakinchennya serednoyi shkoli navchavsya v Kachinskomu vishomu vijskovomu aviacijnomu uchilishi lotchikiv Volgograd RF yake zakinchiv v 1990 roci Vijskovu kar yeru rozpochav na Odeshini Spochatku buv lotchikom potim starshim lotchikom Sklavshi prisyagu na virnist Ukrayini 1993 roku v zvanni kapitana prodovzhiv sluzhbu yak nachalnik parashutno desantnoyi poshukovo ryatuvalnoyi sluzhbi v aviacijnij chastini pid Odesoyu U skladi ZSU projshov shlyah vid komandira lanki do nachalnika povitryano vognevoyi ta taktichnoyi pidgotovki lotchik I klasu Otrimav pidvishennya ta obijnyav posadu komandira aviaeskadrilyi u Bratislavskomu polku vinishuvalnoyi aviaciyi m Voznesensk Z 2003 roku obijmav posadu komandira 204 yi brigadi taktichnoyi aviaciyi v Belbeku sho v Krimu Potim u sichni 2013 roku pereyihav do Mikolayeva de obijmav posadu nachalnika specializovanogo centru bojovoyi pidgotovki Piznishe 2013 roku priznachenij nachalnikom Centru bojovoyi pidgotovki aviacijnih fahivciv ZSU Z 2015 po veresen 2016 roku vikonuvav obov yazki pershogo zastupnika komandira Povitryanogo komanduvannya Zahid Nagorodiorden Bogdana Hmelnickogo III stupenya 2022 za osobistu muzhnist i samoviddani diyi viyavleni u zahisti derzhavnogo suverenitetu ta teritorialnoyi cilisnosti Ukrayini virnist vijskovij prisyazi PrimitkiOleksij MARChENKO Na zlitno posadkovij smuzi u Belbeku napishemo Mi povernulisya Uryadovij Kur yer 9 serpnya 2017 Procitovano 7 lyutogo 2023 DzherelaUkaz Prezidenta Ukrayini vid 30 bereznya 2022 roku 190 2022 Pro vidznachennya derzhavnimi nagorodami Ukrayini Ce nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi